Постанова № 35845774, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 876/5436/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представника позивача Гоцка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

01 січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» (далі - ТОВ «Збаразький цукровий завод») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - МДПІ) від 18.09.2012 року № 0000272301 форма «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1907271,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі № 819/208/13-а позов було задоволено.

У апеляційній скарзі відповідач МДПІ просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Збаразький цукровий завод» у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача, результати якої оформлено актом від 04 вересня 2012 року № 720/2201/35617045, МДПІ було прийнято оспорювань податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000272301.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Збаразький цукровий завод» (Замовник) 21.10.2011 року укладено договір № 21/10 на транспортно-експедиційне обслуговування транзитних, експортних, імпортних і внутрішніх вантажів з ТОВ «Радотранс» (Експедитор). Відповідно до умов вказаного договору позивачем здійснено операції з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Радотранс» на загальну суму 420000 грн., в т.ч. ПДВ 47500,52 грн.

До перевірки ТОВ «Збаразький цукровий завод» надано акти виконаних робіт за договором № 21/10 від 21.10.2011 року № 1 від 31.10.2011 року, № 2 від 30.11.2011 року, № 3 від 26.12.2011 року. На переконання апелянта, що жоден із зазначених актів виконаних робіт не містить даних щодо змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному та вартісному виразі), а отже не відповідають вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 168/704 від 05.06.1995 року та затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Окрім того, у листопаді 2011 року ТОВ «Збаразький цукровий завод» здійснило експортні операції цукру білого кристалічного на суму 4465177 грн. відповідно до контракту №21-10/С від 21.10.2011 року, укладеного з ТОВ «Мега продукт», м. Тбілісі (Грузія), а також на суму 110485,79 грн. відповідно до контракту № 11-11/С від 11.11.2011 року між ТОВ «Збаразький цукровий завод» («Продавець») та ТОВ «ЛЬЧ ОФИС» ООД, м. Софія (Покупець)

При цьому податковий орган звертає увагу на те, що витрати, пов'язані з придбанням цукру, реалізованого у подальшому на експорт відповідно до вказаних контрактів, у період жовтень-грудень 2011 року склали 13 959 045,84 грн. (без ПДВ - 11632538,2 грн.), а дохід від реалізації цукру склав 11066091,56 грн. Тому операції з придбання та подальшої реалізації цукру білого кристалічного були для ТОВ «Збаразький цукровий завод» завідомо збитковими та здійсненими лише з метою формування від'ємного значення з ПДВ за жовтень-грудень 2011 року.

Враховуючи наведене, податковий орган наполягає на тому, що ТОВ «Збаразький цукровий завод» у порушення вимог п.198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень-грудень 2011 року на 2285870,00 грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2011 року на 99050,00 грн., за листопад 2011 року на 506368,00 гри., за грудень 2011 року на 1301853,00 грн.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Збаразький цукровий завод», суд першої інстанції виходив із того, що посилання податкового органу на незазначення в актах виконаних робіт вимірників (у натуральному та вартісному виразі) по договору № 21/10 від 21.10.2011 року між TOB «Радотранс» та TOB «Збаразький цукровий завод» про надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню транзитних, експортних, імпортних і внутрішніх вантажів є безпідставним, оскільки у кожному акті виконаних робіт зазначається станція відправки та кількість вагонів, одиницю виміру - тонни, кількість та ціна (вартісний вимір).

Окрім того, не знайшло свого підтвердження посилання МДПІ на відсутність у позивача можливості фактичного виконання цих договорів.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, МДПІ було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Збаразький цукровий завод» щодо правильності декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100000 грн., та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, результати якої оформлено актом № 720/220/35617045 від 04.09.2012 року. Висновки податкового органу, зроблені у ході вказаної перевірки, стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000272301.

Оцінюючи правомірність відображення в податковому обліку позивача операцій з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів ТОВ «Радотранс», суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Апелянт МДПІ наполягає на тому, що господарські операції позивача (Замовник) з ТОВ «Радотранс» (Експедитор) відповідно до договору № 21/10 від 21.10.2011 року щодо надання послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню транзитних, експортних, імпортних і внутрішніх вантажів не підлягають відображенню у податковому обліку ТОВ «Збаразький цукровий завод», оскільки акти виконаних робіт (№ 1 від 31.10.2011 року, № 2 від 30.11.2011 року та № 3 від 26.12.2011 року) не відповідають вимогам чинного законодавства, так як не містять даних щодо змісту господарських операцій та її вимірників (у натуральному та вартісному виразі).

При цьому судом встановлено, що ТОВ «Збаразький цукровий завод» (Замовник) 21.10.2011 року уклало договір № 21/10 на транспортно-експедиційне обслуговування транзитних, експортних, імпортних і внутрішніх вантажів з ТОВ «Радотранс» (Експедитор). За умовами договору товар має бути поставлений залізничним транспортом на умовах СРТ Ілічівськ-Паромна.

Згідно з додатком № 1/03 від 21.10.2011 року експедитор забезпечує пломбування вагонів, митне оформлення, транспортно-експедиційні послуги (включаючи винагороду експедитору), оплату залізничного тарифу.

Суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що зазначені акти виконаних робіт містять інформацію про зміст господарських операцій, а саме забезпечення експедитором подачі вагонів до місця навантаження, сертифікування, митне оформлення та відправку цукру до станції Іллічівськ-Паромна (експ. на Батумі). При цьому у цих актах виконаних робіт зазначено про відправку вантажу зі ст. Збараж Львів Ж.Д., кількість вагонів, одиницю виміру - тонни, кількість та ціна (вартісний вимір).

Окрім того, реальність вказаної господарської операції підтверджується вантажними митними деклараціями, інвойсами, сертифікатами відповідності товару, свідоцтвами про якість цукру білого кристалічного.

Відтак суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта на те, що вказані акти виконаних робіт не відповідають вимог п. 201.1 ст. 201 ПК, ст. 9 Закону № 996 та Положення № 88.

Щодо доводів апелянта про завідому збитковість операції з придбання та подальшої реалізації цукру білого кристалічного ТОВ «Збаразький цукровий завод» з метою формування від'ємного значення з ПДВ за жовтень-грудень 2011 року, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами п. 198.2. ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3. ст. 198 ПК передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що витрати на придбанням цукру, реалізованого у подальшому на експорт ТОВ «Мега Продукт» (м. Тбілісі, Грузія), ТОВ «ЛЬЧ Офіс» (м. Софія, Болгарія) у період жовтень-грудень 2011 року склали 13 959 045,84 грн., а дохід від реалізації цукру - 11 066 091,56 грн. При цьому податковий орган вважає, що купівля ТОВ «Збаразький цукровий завод» цукру та його подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером господарської діяльності позивача.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що податковим органом не надано доказів проведення аналізу цін на цукор як на території України, так і за її межами.

У ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач обґрунтовував укладення договорів купівлі-продажу з нерезидентами метою отримання прибутку у майбутньому, наполягаючи на тому, що зниження ціни було зумовлено, окрім іншого, і необхідністю пошуку постійних покупців та закріплення на зовнішньому ринку за рахунок якості продукції.

Такі доводи позивача відповідачем спростовано не було ні у суді першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду справи.

За правилами ст. 42 Господарського кодексу України ( далі - ГК) підприємництво являє собою самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним з принципів підприємництва є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом (ч. 1 ст. 44 ГК).

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із позивачем у тому, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

На думку апеляційного суду, оцінка ефективності діяльності платника податку перебуває поза межами компетенції органів податкової служби, оскільки податкове законодавство не містить положень, які б дозволяли податковому органу оцінювати проведені платником податків розрахунки з позиції економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, а отже обґрунтованість витрат платника податків не може оцінюватися з точки зору їх доцільності та раціональності для досягнення економічного результату.

При цьому збитковість конкретної господарської операції сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності позивача такою, що не пов'язана з його господарською діяльністю, а питання щодо наявності підстав для віднесення сум витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, до податкового кредиту повинно вирішуватися з урахуванням конкретних обставин здійснення господарської діяльності платника, його дійсних намірів та об'єктивних умов, що вплинули на фінансові результати господарської діяльності.

Покликання позивача на те, що відповідно до загальнодоступних джерел інформації наприкінці 2011 року та початку 2012 року обсяг пропозиції цукру на ринку склав 2,475 млн. тонн при рівні споживання у 1,86 млн. тонн, що викликало наявність великого надлишку цукру в Україні та зниження індикативних цін на цукор на 37 % у порівнянні з серпнем 2011 року податковим органом спростовано не було.

Законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає відповідні доводи податкового органу такими, що побудовані на припущеннях та не підкріплені належними доказами. Тому вони, виходячи з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, не можуть бути покладені у основу прийняття рішення суб'єкта владних повноважень.

Разом із тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції у порушення приписів ст. 163 КАС України не дав у своїй постанові від 28.02.2013 року оцінки доводам відповідача щодо здійснення, на його погляд, завідомо збиткових операцій ТОВ «Збаразький цукровий завод» з придбання та подальшої реалізації цукру лише з метою формування від'ємного значення з ПДВ за жовтень-грудень 2011 року, то оскаржуване судове рішення слід змінити у частині мотивів задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Змінити постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі № 819/208/13-а у частині мотивів задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод».

У решті постанову суду від 28 лютого 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 04 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба