Ухвала суду № 35845535, 08.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2013р. Справа № 9104/27814/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, м.Костопіль Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.05.2010р. у справі №2а-957/10/1770

за позовом підприємства споживчої кооперації "Коопмаркет", м.Костопіль Рівненської області

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, м.Костопіль Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2010р. позивач: підприємство споживчої кооперації "Коопмаркет" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень, просив, з врахуванням Заяви про зміну предмета позову, скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 08.09.2009р. №0000672341/0, №0000682341/0, від 07.10.2009р. №0000672341/1, №0000682341/1, від 17.12.2009р. №0000672341/2, №0000682341/2 та від 19.02.2010р. №0000672341/3, №0000682341/3 повністю з моменту прийняття.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.05.2010р. у справі №2а-957/10/1770 позовні вимоги підприємства споживчої кооперації "Коопмаркет" задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 08.09.2009р. №0000672341/0, №0000682341/0, від 07.10.2009р. №0000672341/1, №0000682341/1, від 17.12.2009р. №0000672341/2, №0000682341/2 та від 19.02.2010р. №0000672341/3, №0000682341/3.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Костопільською МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку підприємства споживчої кооперації "Коопмаркет" на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.03.2009р. Згідно з матеріалами перевірки, з врахуванням результатів розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження, Костопільською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000682341/0 від 08.09.2009р., №0000682341/1 від 07.10.2009р., №0000682341/2 від 17.12.2009р., №0000682341/3 від 19.02.2010р., якими підприємству споживчої кооперації "Коопмаркет" визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22307,00грн., з яких 16834,00грн. основного платежу та 5473,00грн. фінансових санкцій; №0000672341/0 від 08.09.2009р., №0000672341/1 від 07.10.2009р., №0000672341/2 від 17.12.2009р., №0000672341/3 від 19.02.2010р., якими підприємству споживчої кооперації "Коопмаркет" визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42632,00грн., з яких 28221,00грн. основного платежу і 14411,00грн. фінансових санкцій. Дані обставини стверджено дослідженими судом доказами: актом перевірки від 25.08.2009р. №747/23/34508258 (т.1 а.с.5-53), податковими повідомленнями-рішеннями (т.1 а.с.54-57, 72,73, т.2 а.с.21).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що досліджені докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Що стосується формування валових доходів, то спірні правовідносини регулювались пп.4.1.1. ст.4 та пп.11.3.1. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вимогами вказаного нормативного акта встановлено, що валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно із вимогами ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.9 КАС України, органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до вимог п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. №429, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 19.12.2002р. за №1023/7311, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначивши період фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено. При цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих.

При визначенні валових доходів відповідачем ці вимоги не виконано. Відповідач, як на доказ надання послуг позивачем ПП ОСОБА_1 з оренди приміщення, посилається на договір оренди. Як на підтвердження факту отримання валових доходів за даним договором в сумі 3753,00грн. у 3 і 4 кварталах 2008р. та 1 кварталі 2009р. відповідач посилається на обстеження приміщення торгового залу магазину ПСК "Коопмаркет" та виявлення, внаслідок обстеження грального автомата (акт від 14.08.2009р. т.1 а.с.198).

Договором оренди №5 від 28.02.2008р. між позивачем (орендодавцем) та ПП ОСОБА_1 (орендарем) передбачено надання в оренду 1м кв. площі нежилого приміщення по АДРЕСА_1 для встановлення гральних автоматів. Умови розрахунків передбачено до 15 числа наступного місяця в розмірі 500,00грн. Строк дії договору - 12 місяців з дати підписання. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору, він вважається продовженим на такий же строк (т.1 а.с.180). Наявність договору, строк дії якого не закінчено у відповідному періоді, не може бути підставою для висновку про його виконання без підтвердження факту такого виконання. Будь-яких даних про зарахування коштів на рахунок позивача чи в касу перевіркою не встановлено. Не зазначено в акті перевірки і посилання на будь-які інші документи бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне надання послуг з оренди приміщення. Складання акту обстеження приміщення працівниками органів державної податкової служби при проведенні планової документальної виїзної перевірки для встановлення чи спростування фактів здійснення господарських операцій Законом України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено, як не передбачено вчинення посадовими особами таких дій і іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність посадових осіб відповідача. Тому такий акт, згідно із вимогами ч.3 ст.70 КАС України, не може братись судом до уваги як доказ на підтвердження будь-яких фактичних обставин. Крім того, даним актом достовірно, за будь-якими ідентифікуючими ознаками, не підтверджено, що виявлений у торговому залі гральний автомат належить саме ПП ОСОБА_1

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду зазначає, що висновок відповідача про заниження позивачем валових доходів 3 і 4 кварталів 2008р. та 1 кварталу 2009р. на 3753,00грн. не підтверджений належними і допустимими доказами, а тому визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 939,00грн. та фінансових санкцій з цього податку в сумі 282,00грн. є безпідставним.

Згідно із вимогами пп.3.1.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції, в тому числі, і з надання послуг, то при відсутності доведення факту надання послуг з оренди приміщення ПП ОСОБА_1 на суму 3753,00грн. відсутні підстави для визначення зобов'язань з податку на додану вартість на суму 747,00грн. та застосування фінансових санкцій з цього податку в сумі 374,00грн.

Щодо формування валових витрат в даному випадку, то вони повинні здійснюватись відповідно до вимог п.5.1. та пп.5.2.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору суборенди від 07.08.2006р. ПСК "Коопмаркет" (орендар) орендувало у КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС (орендодавець) приміщення торгового залу та адміністративно-побутові приміщення по АДРЕСА_1, з метою їх цільового використання. Пунктом 4.3. договору встановлено, що вартість комунальних послуг, а також інші витрати, що пов'язані з утриманням основних засобів, відшкодовується щомісяця орендарем у фактичних затратах, що пов'язані з орендою основних засобів, згідно рахунків, виставлених Орендодавцем у трьохденний строк (т.1 а.с.206-207). На виконання умов договору орендодавець надавав орендарю рахунки, де зазначав кількість і вартість електроенергії, води та природного газу на кінець місяця. Також сторони договору підписували акти, згідно з якими орендодавець передавав орендарю вартість цих послуг для відшкодування. За 3 та 4 квартал 2008р. і 1 квартал 2009р. за вказаними рахунками та актами здачі-прийняття робіт ПСК "Коопмаркет" сплатив орендодавцю 83543,00грн., які відніс до складу валових витрат відповідних звітних періодів. Податок на додану вартість, сплачений у ціні відшкодування вартості наданих послуг, в сумі 16709,00грн., позивач відніс у відповідні звітні періоди до складу податкового кредиту (т.1 а.с.76-81, 130-179, 184-195, т.2 а.с.2-20, 22-86).

Згідно з довідкою про загальну інформацію щодо ПСК "Коопмаркет" (т.1 а.с.53), видом його діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. Тому оренда торгового залу та адміністративно-побутових приміщень пов'язана з господарською діяльністю позивача і витрати, пов'язані з орендою приміщень, відносяться до складу валових витрат підприємства. Умовами договору оренди передбачено певну форму відшкодування фактичної вартості комунальних послуг, витрат за використану електроенергію та інших витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів - на підставі рахунків орендодавця. Оскільки позивач не має приладів обліку електричної енергії, води та природного газу, про що зазначив відповідач в акті (т.1 а.с.8), така форма відшкодування цих витрат не суперечить вимогам чинного законодавства та підтверджена доказами, передбаченими умовами договору. Надані докази в підтвердження понесених витрат (рахунки, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення) відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо первинного документа, вони містять достатні відомості про господарські операції - відшкодування орендодавцю вартості фактичних послуг та інших витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів, та підтверджують здійснення таких операцій у перевіреному періоді. Чинним законодавством на час проведення перевірки та здійснення даних господарських операцій не було передбачено документів встановленої форми та зразка для підтвердження факту здійснення відповідних господарських операцій. Тому висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив щомісячного відшкодування орендодавцю приміщення по АДРЕСА_1 фактичних затрат по відшкодуванню вартості комунальних послуг, а також інших витрат, що пов'язані з утриманням основних засобів відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, є безпідставним та не ґрунтується на досліджених судом доказах. Завищення валових витрат на суму 83543,00грн. відповідач у судовому засіданні належними та допустимими доказами не підтвердив.

За таких обставин, судом не встановлено порушення ПСК "Коопмаркет" вимог пп.5.3.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Визначення в даному випадку Костопільською МДПІ позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15895,00грн. та застосування фінансової санкції в сумі 5191,00грн. є безпідставним.

Оскільки відповідач безпідставно виключив зі складу валових витрат вартість фактичних затрат по відшкодуванню вартості комунальних послуг, а також інших витрат, що пов'язані з утриманням основних засобів, у сумі 83543,00грн., то ним безпідставно зроблено також висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 16709,00грн. - сплачену у відповідні періоди в ціні вартості цих фактичних затрат. Тому безпідставним є також висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а відтак неправомірним є визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 16709,00грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 8354,00грн.

Підпунктом 7.3.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Дослідженими по справі доказами встановлено, що між позивачем та КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС укладено договір оренди основних засобів від 02.01.2009р. Орендна плата за договором становить 3600,00грн. з ПДВ у місяць (т.1 а.с.208-210). За січень і лютий 2009р. орендна плата була нарахована в лютому 2009р. в сумі 7200,00грн., в тому числі 1200,00грн. ПДВ на підставі актів про надання послуг від 28.02.2009р. №№ОУ-0000003 і ОУ-0000004 та в лютому 2009р. дану суму податку на додану вартість віднесено до податкових зобов'язань на підставі податкових накладних №17 та №18 від 28.02.2009р. Дані обставини стверджені дослідженими судом копіями податкових накладних, реєстром податкових накладних за лютий 2009р., декларацією з податку на додану вартість за лютий 2009р., копіями актів про надання послуг (т.1 а.с.158-161, т.2 а.с.79, 96-99). За наведених обставин, документи, що підтверджують факт надання послуг з оренди платником податку, оформлені у лютому 2009р., а тому відповідно до вимог пп.7.3.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у цьому ж періоді у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість за надані у січні 2009р. послуги. Тому визначення податкового зобов'язання в сумі 600,00грн. за даною господарською операцією відповідачем здійснено неправомірно, а відтак неправомірним є і визначення фінансових санкцій в сумі 300,00грн. Крім того, в даному випадку позивачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. №429, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 19.12.2002р. за №1023/7311. Згідно п.2 даного Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначивши період фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено. При цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на поставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих. Відповідачем у повному обсязі не досліджено документи податкового та бухгалтерського обліку за даною господарською операцією і помилково зазначено про включення до складу податкових зобов'язань за лютий 2009р. ПДВ з вартості наданого в оренду майна в сумі 1200,00грн. на підставі податкової накладної №18 від 28.12.2009р., оскільки інші досліджені судом докази підтверджують, що в даному періоді до зобов'язань віднесено ПДВ з вартості наданого в оренду майна в сумі 1200,00грн. на підставі податкових накладних від 28.02.2009р. №№17, 18.

Судом досліджено як письмові докази, зазначені відповідачем в додатку 10 до акту перевірки, податкові накладні разом з податковими деклараціями за відповідні періоди та реєстрами отриманих податкових накладних (т.1 а.с.132-165, 219-255). Ці докази свідчать про те, що господарські операції, на підставі яких позивачем віднесено ПДВ до податкового кредиту, фактично здійснені.

Стосовно зазначених у Акті перевірки порушень позивачем вимог пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суд вважає, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять ці накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказу. Ці накладні є підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, про можливість ідентифікації учасників господарських операцій, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість та його суми. Тому позивачем підставно віднесено за даними податковими накладними до податкового кредиту податок на додану вартість, а відповідачем безпідставно зменшено суму податкового кредиту звітного періоду та донараховано ПДВ в сумі 10765,00грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 5383,00грн.

В акті перевірки в розділі "Податок на додану вартість" відповідачем зазначено про значну кількість господарських операцій, за якими встановлено порушення законодавства про оподаткування податком на додану вартість, визначено податкові зобов'язання в сумі 28221,00грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 14411,00грн. При визначенні господарських операцій, за якими відповідачем донараховано податок на додану вартість та застосовані фінансові санкції, суд виходив з розрахунку фінансових санкцій, що є додатком до акту перевірки (т.1 а.с.196). За рештою порушень рішення про застосування фінансових санкцій не приймалось.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі з боку органів державної влади.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, м.Костопіль Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.05.2010р. у справі №2а-957/10/1770 за позовом підприємства споживчої кооперації "Коопмаркет", м.Костопіль Рівненської області до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, м.Костопіль Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.05.2010р. у справі №2а-957/10/1770 за позовом підприємства споживчої кооперації "Коопмаркет", м.Костопіль Рівненської області до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, м.Костопіль Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.Б. Хобор