Ухвала суду № 35845350, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 29084/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Гнатик А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Господарського суду Львівської області від 25.05.2010 р. у справі № 25/72А за позовом Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області до ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» та приватної виробничо-комерційної фірми «Байрам», за участю прокуратури Львівської області, про визнання недійсним зобов'язання,

встановив:

Постановою Господарського суду Львівської області від 25.05.2010 р. у справі № 25/72А за позовом Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області до ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» та приватної виробничо-комерційної фірми «Байрам», за участю прокуратури Львівської області, про визнання недійсним зобов'язання, та застосування наслідків недійсності зобов'язання провадження у справі про встановлення недійсним господарського зобов'язанняня як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та в частині позовних вимог відносно відповідача 2 - закрито, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій 27.06.2010 р., позивач - Державна податкова інспекція у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, просить постанову скасувати та задовольнити позов.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неврахування того, що позивачем було зазначено у позовній заяві та стверджуваній позивачем суті бюджетного відшкодування податку на додану вартість, виведеної ним з системного аналізу положень закону.

В судових засіданнях представник апелянта апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю, письмових заперечень, однак, не надав.

В судовому засіданні клопотання представника позивача про проведення процесуального правонаступництва Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської на Державну податкову інспекцію у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу не належить задовольнити з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, апелянтом була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» (код ЄДРПОУ - 33799463) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2005 р. по 30.06.2007 р., відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено акт від 10.01.2008 р. №3/2301/33799463. В процесі проведення перевірки встановлено факт проведення між ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» та ПФКФ «Байрам» господарської операції на загальну суму 2802126 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 467021 грн., що підтверджується податковою накладною від 29.03.2007 р. №15. ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» суми ПДВ віднесено до податкового кредиту на підставі зазначеної податкової накладної, отриманої від ПВКФ «Байрам».

Відповідно до листа ДПІ у м. Чернівці від 10.01.2008 р. № 73/7/23-308, ПВКФ «Байрам» не знаходиться за юридичною адресою, місцезнаходження посадових осіб підприємства не встановлено. Господарським судом Чернівецької області по справі про банкрутство винесено постанову від 03.12.2007 р. про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. З березня 2007 р. ПВКФ «Байрам» звітність до ДПІ м. Чернівці не подавало (декларація по ПДВ не подана, сума податкових зобов'язань до сплати в бюджет за березень 2007 року становить 0 грн.). Вироком Шевченківського райсуду м. Чернівці від 11.12.2007 р. по кримінальній справі засуджено керівника ПФКФ «Байрам» ОСОБА_1, та визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.212 ч.2, ст.366 КК України. Судом встановлено, що ОСОБА_1, в порушення ст.3, ст.4, ст.6, п.п.73.1 п 7.3, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п п. 4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», умисно невірно відобразив результати фінансово - господарської діяльності при подачі декларації з ПДВ за лютий 2007 року та не подав декларації з ПДВ за березень, квітень 2007 року до ДПІ у м. Чернівці, внаслідок чого ухилився від сплати ПДВ. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 5918164 від 11.05.2010 року, ПВКФ «Байрам» (відповідач - 2) знаходилось за адресою: 58000, Чернівецька область, м. Чернівці, Шевченківський район, вул. Червоноармійська, 124 -визнано банкрутом та з 03.03.2009 року зареєстровано в ЄДРПОУ припинення Державної реєстрації даної юридичної особи, у зв'язку з визнанням її банкрутом.

При винесенні рішення суд першої інстанції підставно виходив з обсягу позовних вимог. Згідно із ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст. 174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 27.03.2008 р. господарським судом Львівської області задоволено адміністративний позов ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі №0000022301/0 від 14.01.2008 року. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року постанову господарського суду Львівської області від 27.03.2008 року по справі №13/14А залишено без змін. Згідно вказаної постанови, судом встановлено, що 22.01.2007 р. між ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» (замовник) та ПВКФ «Байрам» (підрядник) укладено Договір підряду № 22/01-07, згідно якого підрядник зобов'язався власними та залученими силами і засобами виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувані роботи. Підтверджено також факт виконання робіт та фактичного здійснення господарського зобов'язання, наявність підстав для включення сум податку до податкового кредиту. Щодо долученої до матеріалів справи копії вироку Шевченківського райсуду м. Чернівці від 11.12.2007 р. у справі № 1-441 2007 року по обвинуваченню ОСОБА_1, то цим вироком навпаки підтверджено факт надання ПВКФ «Байрам» у 1 кварталі 2007 року ремонтно-будівельних та монтажних послуг, зокрема, для ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» на суму 2802126 грн., в т.ч. ПДВ 467021 грн., тобто підтверджено факт наявності операції по поставці товарів (послуг) як об'єкта оподаткування податком на додану вартість, згідно із п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім того, згідно закріпленого в ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. На дату укладання угоди відомості відповідача 2 були внесені до Єдиного державного реєстру і йому було видане свідоцтво платника ПДВ. Тому відповідач-2 мав право укладати відповідні угоди. Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12.03.1999 р. визначається, що для прийняття рішення зі спору про визнання недійсною угоди, укладеної з метою, завідомо суперечною інтересам держави, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними»№3 від 28.04.1978р., угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При прийнятті рішення по кожному спору необхідно встановити, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, якою із сторін і якою мірою виконано господарське зобов'язання, а також вину сторін у формі умислу (наміру). При цьому умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це відповідні повноваження. Така ознака, як завідомість, має свідчити, що відповідач 1, виходячи з обставин справи усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність угоди (господарського зобов'язання), суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнув або свідомо допускав настання протиправних наслідків. Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України). Відтак, у позові в цій частині підставо було відмовлено.

Згідно зі ст. 208 ГК України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому, згідно з ч. 2 ст.228 ЦК України, є нікчемним. В силу частини 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому, на думку суду першої інстанції, позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження воно підлягає закриттю. Однак, зазначене не відповідає змісту ст. 215 ЦК України, яка, не зважаючи на стверджувань нікчемність правочину не перешкоджає зверненню із позовом про визнання його недійсним.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ПВКФ «Байрам» визнано банкрутом, отже провадження у справі відносно відповідача 2 закрито підставно.

Згідно із ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 25.05.2010 р. у справі № 25/72А - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 25.11.2013 року.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.