Постанова № 35843947, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 5006/25/130пд/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Калінніков О. В. - представник за довіреністю від 01.08.2013

від відповідача: Антонюк А. О. - представник за довіреністю № 542 від 22.11.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013

у справі № 5006/25/130пд/2012 (суддя Гумега О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про тлумачення умов договору

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про тлумачення змісту підпункту «е» пункту 12 укладеного між позивачем та відповідачем договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2013, повний текст якого підписаний 24.09.2013, у справі № 5006/25/130пд/2012 позов задоволено повністю, розтлумачено підпункт «е» пункту 12 договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012 наступним чином: «Причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є порушення Страхувальником Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19 жовтня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за №1410/10009, та порушення Страхувальником експлуатаційних норм, яким є одноразове або систематичне використання Застрахованого майна всупереч або без додержання технічних вимог (інструкцій до його застосування), або використання не за цільовим призначенням, при володінні, користуванні і розпорядженні Застрахованим майном, зазначеним у Договорі та переданим Страхувальником в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» (Вигодонабувач) за Договором іпотеки від 23.02.2011 за № 2, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання кредиту № 150/018- КГЗ від 23 лютого 2011 року, що був укладений між Вигодонабувачем та TOB "Друкарня «Новий світ».

Рішення суду першої інстанції, який погодився з думкою позивача, ґрунтується на тому, що з системного аналізу умов спірного договору, а саме підпунктів 5.2, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.5, 5.2.6, 6.1, вбачається, що саме змістом цих пунктів визначені підстави, які є причинами для відмови у виплаті страхового відшкодування, пов'язані з порушенням Страхувальником експлуатаційних норм не застрахованого майна (іншого майна), що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Адигейська, 14а, яке може використовуватися Страхувальником для певних виробничих цілей, пов'язаних із специфікою діяльності Страхувальника, а отже, вимоги підпункту «е» пункту 12 спірного договору встановлюють причину для відмови у виплаті страхового відшкодування, пов'язану з порушенням Страхувальником Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм при володінні, користуванні і розпорядженні саме майном, застрахованим за спірним договором (будівлі поліграфічного виробництва та виробництва м'якої поліетиленової упаковки; цеху металізації, прохідної, сараю, замощення, огородження, що знаходиться за адресою: місто Донецьк, вулиця Адигейська, 14а).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013 про справі № 5006/25/130пд/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо тлумачення змісту спірного договору та наведене судом тлумачення умов підпункту «е» пункту 12 зазначеного договору зроблено без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін такого договору та належної оцінки доказів.

Відповідач зазначив про те, що зі змісту ст. 213 ЦК України слідує, що тлумачення змісту правочину можливо за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони, а отже, метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі якоюсь із сторін правочину, в той час як суд першої інстанції, задовольняючи позов про тлумачення змісту договору, вирішив питання не про тлумачення договору, а прописав нову редакцію спірного підпункту, взявши до уваги лише те, що мала на увазі одна з сторін договору.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що, розтлумачивши спірний підпункт договору, суд першої інстанції фактично зніс зміни до істотних умов договору, в той час як надане судом першої інстанції тлумачення протирічить принципам страхування майна.

Під час розгляду справи представник відповідач апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

02.03.2012 позивач як Страхувальник та відповідач як Страховик уклали договір добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 (далі Договір) предметом яго є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону України та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (далі Застраховане майно), зазначеним у Договорі та переданим позивачем в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» (Вигодонабувач) за Договором іпотеки від 23.02.2011 № 2, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання кредиту № 150/018-КГЗ від 23.02.2011 (далі Кредитний договір), що був укладений між Вигодонабувачем та позивачем.

За умовами Договору, Застрахованим є майно, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Адигейська, 14а, до якого входять будівля поліграфічного виробництва та виробництва м'якої поліетиленової упаковки, цех металізації, прохідна, сараї, замощення, огородження та інше майно згідно Договору іпотеки № 2 від 23.02.2011 (пункти 3, 4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору строк співпраці Страховика та Страхувальника за Договором встановлюється починаючи із дати укладення цього Договору до закінчення дії кредитного договору, а саме: з 03.03.2012 до 02.03.2013. В межах строку співпраці за Договором встановлюються строки дії Договору. Строк дії кожного періоду Договору один рік. У виключних випадках строк страхування може бути іншим.

Згідно з п. 5.1 Договору страховим випадком є пошкодження, втрата або загибель майна під час дії Договору внаслідок подій: «Вогонь», «Стихійні явища», «Протиправні дії третіх осіб», «Транспортна шкода», «Вода».

Пунктом 5.2 Договору сторони визнали пожежу страховим випадком і домовились під «пожежею» розуміти, зокрема, вогонь, що виник поза місцем, спеціально призначеним для його розведення і підтримки, або що поширився за його межі, і здатний поширюватись самостійно. Пожежа має місце, якщо відбувається фактичне спалахування, подія виникає несподівано та непередбачено для Страхувальника та горять предмети, не призначені для цього.

З матеріалів справи слідує і сторонами не заперечується, що 12.04.2012 на дільниці флексодруку в будівлі цеху м'якої поліетиленової упаковки позивача, яка розташована за адресою: місто Донецьк, Кіровський район, вул. Адигейська, 14а, виникла пожежа.

Відповідно до Технічного висновку з причин пожежі, що сталася 12.04.2012 на дільниці флексодруку в будівлі цеху м'якого пакунку ТОВ «Друкарня «Новий Світ», за адресою: місто Донецьк, Кіровський район, вул. Адигейська, 14а, Дослідно-випробувальної лабораторії УЗД ГУ ДІТБ у Донецькій області від 17.04.2012 (а.с.18, 18 зворот т.1) (далі Технічний висновок від 17.04.2012), горіння відбувалося у флексографічному друкарському пресі, місце виникнення горіння - в районі розташування трубок відсосів фарби з піддонів ракельних ножів, призначених для видалення залишків фарби з анілоксового валика, пожежа виникла безпосередньо під час виконання флексографічного друку, та пожежі передувала автоматична зупинка пресу, що вказує на порушення технологічного процесу.

Враховуючи, що флексографічний друкарський прес не може вважатися місцем, спеціально призначеним для розведення і підтримки вогню, тобто горів предмет, не призначений для цього, і що фактичне спалахування виникло несподівано та непередбачено для Страхувальника, вказаний випадок підпадає під визначення «Пожежа» в розумінні п. 5.2 Договору.

Але, відповідач не визнав спірну пожежу страховим випадком і, з посиланням на Технічний висновок від 17.04.2012, листом від 03.08.2012 № 4917-31 (а.с.19-20 т.1) відмовив позивачу у його заяві про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, виходячи з того, що причиною пожежі стало порушення технологічного процесу, в той час як згідно з пп. е) п. 12 Договору порушення Страхувальником Правил пожежної безпеки та експлуатаційних норм є причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відмова відповідача від виплати страхового відшкодування спричинила звернення позивача до суду з цим позовом, яким позивач просить надати тлумачення підпункту «е» пункту 12 Договору в редакції «порушення Страхувальником Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм».

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність умов та підстав для задоволення вимог позивача і розтлумачив спірний підпункт Договору, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступні обставини.

Згідно з приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до вимог передбачених ст. 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Згідно з приписами статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину; при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи із змісту ст. 213 ЦК України, тлумаченню підлягає саме зміст договору.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст договору або його частини, а волевиявлення сторони не дозволяє однозначно встановити її намір.

Тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови договору, тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов.

Підпунктом «е» пункту 12 Договору передбачено, що причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування є порушення Страхувальником Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм.

Умовами Договору сторони не визначили, якими саме Правилами протипожежної безпеки та експлуатаційних норм має дотримуватись позивач при експлуатації Застрахованого майна.

У своїй позовній заяві позивач вказує, що при укладенні Договору він сприймав та тлумачив зміст спірної умови Договору наступним чином: порушення Страхувальником Правил протипожежної безпеки - недодержання та порушення позивачем, при здійсненні господарської діяльності і використанні застрахованого майна, нормативних приписів Правил протипожежної безпеки, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/1009.

Проте, з наявних в матеріалах справи пояснень відповідача (а.с.65-66 т.1) слідує, що відповідач також вважає Правила протипожежної безпеки, про які йдеться в п.п. «е» п. 12 Договору, є саме Правила протипожежної безпеки, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/1009 тими Правилами протипожежної безпеки, про які йдеться у спірному підпункті Договору.

Тобто, сторони однаково розуміють умову Договору щодо того, яких саме Правил протипожежної безпеки має дотримуватись позивач як Страхувальник, користуючись Застрахованим майном.

За таких обставин, з огляду на правові норми ст. 213 ЦК України, колегія суддів вважає, що потреба у роз'ясненні умов Договору в цій частині відсутня.

Відносно умови Договору - як причини для відмови Страховиком у виплаті страхового відшкодування - щодо порушення Страхувальником експлуатаційних норм слід зазначити таке.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що при укладенні Договору він сприймав та тлумачив зміст вказаної умови Договору наступним чином: порушення експлуатаційних норм - одноразове або систематичне використання Застрахованого майна всупереч або з недодержанням технічних вимог, або використання не за цільовим призначенням.

З вищезгаданих пояснень відповідача (а.с.65-66 т.1) слідує, що він вважає, що в розумінні Договору під порушенням експлуатаційних норм слід розуміти будь-яке порушення при експлуатації виробу починаючи з моменту вводу в експлуатацію і до його фактичного знищення.

Проте, вказані тлумачення сторін щодо порушення Страхувальником експлуатаційних норм одне одному не суперечать, тобто сторони однаково розуміють і вказану умову Договору.

За таких обставин, на думку колегії суддів, потреба, у роз'ясненні цієї умови Договору також відсутня.

Втім, як слідує з матеріалів справи, між сторонами існує майновий спір щодо події (пожежа), яка сталася 12.04.2012.

Виходячи зі змісту підпункту Договору, який позивач просить розтлумачити, та враховуючи вказані вище обставини, а саме, відсутність у сторін різного розуміння, порушення яких саме Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм може стати причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування, дослідження обставин конкретного страхового випадку (причини виникнення, ступінь вини сторін, тощо) щодо додержання позивачем узгоджених Правил протипожежної безпеки та експлуатаційних норм, як їх розуміють сторони, має досліджуватись при вирішенні майнового спору щодо виплати страхового відшкодування по суті, якщо такий спір буде вирішуватись в судовому порядку.

Позивач, ініціюючи подання до суду цього позову, фактично просить встановити, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування за наслідками страхового випадку (пожежа), який відбувся 12.04.2012, у відповідача відсутні, без встановлення цього факту при вирішенні відповідного майнового спору у судовому порядку.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про тлумачення змісту підпункту «е» пункту 12 укладеного між позивачем та відповідачем договору добровільного страхування нерухомого майна №GA.251.9922536.20263 від 02.03.2012 відсутні. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у справі № 5006/25/130пд/2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовляється повністю.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягає задоволенню, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Щодо витрат відповідача на подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Предметом позову у даній справі є немайнові вимоги.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідач при зверненні до суду з апеляційною скаргою мав сплатити 573,50 грн. судового збору.

Враховуючи, що відповідач при звернення до суду з даною апеляційною скаргою сплатив судовий збір в сумі 536,50 грн., що на 37 грн. менше, за необхідну суму, судовий збір в сумі 37 грн., за наслідками розгляду апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у справі № № 5006/25/130пд/2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у справі № 5006/25/130пд/2012 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ» (83005, м. Донецьк, вул. Пухова, 2-В, ідентифікаційний код 21981901) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ» (83005, м. Донецьк, вул. Пухова, 2-В, ідентифікаційний код 21981901) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 37 (тридцять сім) грн.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5006/25/130пд/2012.

Повний текст постанови складено: 09.12.2013

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна