Постанова № 35843942, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 910/16682/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Сербіна А. О. - представник за довіреністю № 3670/18 від 12.12.2012

від відповідача: Мезецький М. С. - представник за довіреністю № 13 від 02.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013

у справі № 910/16682/13 (суддя Гавриловська І. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21 669,08 грн. та 3 % річних в розмірі 142,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 21 669,08 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак ВС 3556 АІ, який належить Наконечному Олегу Васильовичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Шкриметка Володимира Івановича - водія автомобіля «ЛАЗ А191F0», державний номерний знак ВС 3146 АА, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 142,80 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013, повний текст якого підписаний 18.10.2013, у справі № 910/16682/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено страхове відшкодування в сумі 21 669,08 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 21 669,08 грн. страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті ДТП, що сталась 13.08.2012.

Відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних ґрунтується на тому, що позивач на надав суду належних доказів того, що заява про регресні вимоги була направлена відповідачу, через що неможливо встановити період для розрахунку 3 % річних та визначити їх розмір.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 по справі № 910/16682/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, в розмірі 17 656,90 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права.

Відповідач зазначив, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що відповідно до приписів чинного законодавства, а саме ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, з огляду на що та враховуючи, що страхове відшкодування в даному випадку перераховано СПД ФО Ковальчук О. М., який не є платником ПДВ, в спірному випадку стягненню з відповідача підлягає вартість відновлювального ремонту спірного автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу та без ПДВ, а саме 17 656,90 грн., яка визначена в Звіті про оцінку автомобіля № 621/12 від 14.08.2012.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

03.11.2011 позивач як Страховик, Наконечний Олег Васильович як Страхувальник та Вигодонабувач уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 0896а/11Л (далі Договір) (а.с. 13-18), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Деу Ланос», державний номерний знак ВС 3556 АІ (далі Автомобіль).

В п. 16 Договору сторонами погоджено, що датою закінчення дії Договору є 02.11.2012.

13.08.2012 о 08 годині 50 хвилин у м. Львові по вул. Виговського, 100 сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Наконечного Михайла Васильовича та автомобіля ««ЛАЗ А191F0», державний номерний знак ВС 3146 АА (далі Автомобіль 1), під керуванням Шкриметка Володимира Івановича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, ЗАТ УЦПЗ «Експерт-Сервіс», а саме СПД ФО Войтик Я. М. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 11247/10 від 27.12.2010), проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 14.08.2012 складено Звіт про оцінку автомобіля № 621/12 (далі Звіт) (а.с.24-34), згідно з яким:

- вартість відновлювального ремонту Автомобіля складає 22 778,55 грн.;

- вартість відновлювального ремонту Автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 18 453,60 грн.;

- вартість відновлювального ремонту Автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, без ПДВ складає 17 656,90 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, СПД ФО Ковальчук О. М. здійснив ремонт Автомобіля вартість якого становить 22 109,08 грн. (рахунок-фактура № Р-000076 від 14.08.2012 (а.с. 35).

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 1.001.12.00327/VESKO20627 від 22.08.2012 (а.с. 21, 21 зворот), з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 22) та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 1 % від страхової суми (44 000 грн.), тобто 440 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 21 669,08 грн. (22 109,08-440).

При цьому, як слідує зі змісту вказаних страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку-фактурі СПД ФО Ковальчук О. М. (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля).

В заяві про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 13.08.2012, що її подано позивачу Наконечним О. В. (а.с. 11-12), останній не зазначив, за якими реквізитами він просить виплатити страхове відшкодування, проте зі змісту Страхового акту № 1.001.12.00327/VESKO20627 від 22.08.2012 слідує, що страхове відшкодування мало бути виплачено СПД ФО Ковальчук О. М., особі, яка здійснила ремонт Автомобіля за реквізитами р/р 26007240349200 АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 2934316844.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 40543 від 27.08.2012 (а.с. 23), страхове відшкодування в сумі 21 669,08 грн. перераховано позивачем СПД ФО Ковальчук О. М.

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що платіж банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано Шкриметка Володимира Івановича, водія Автомобіля 1, що підтверджується постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28.08.2012 у справі № 1319/8506/2012р. (а.с. 20).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявної в матеріалах справи копії Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2770941 від 26.06.2012 (а.с 49) слідує, що станом на 13.08.2012 (дата ДТП) цивільно-правова відповідальність Львівського комунального АТП № 1 як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем.

Зі змісту полісу № АВ/2770941 слідує, що Автомобіль 1 використовується як маршрутне таксі, а до його керування допущені особи з водійським стажем не менше 3-х років.

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Отже, в даному випадку саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності особи, яка на законних підставах володіє Автомобілем 1 - Львівське комунальне АТП № 1, водій якого Шкриметко Володимир Іванович визнаний винним у спірній ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проте, щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити таке.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Зі змісту Полісу № АВ/2770941 слідує, що відповідно до вказаного Полісу ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 0 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З матеріалів справи слідує, що заявлене до стягнення страхове відшкодування дорівнює сумі сплаченої позивачем СПД-ФО Ковальчук О. М., а саме 21 669,08 грн., тобто позивач визначає розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідача, не на підставі складеного оцінювачем Звіту, а на підставі рахунка-фактури № Р-000076 від 14.08.2012 СПД ФО Ковальчук О. М.

Проте, відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості збитків проводиться відповідними особами (оцінювачі, суб'єкти оціночної діяльності). У спірному випадку вартість збитків, завданих власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, такою особою визначена в Звіті та становить 18 453,60 грн. з ПДВ та, відповідно 17 656,90 грн. без ПДВ.

Позивачем не обґрунтовано його звернення до суду з вимогами стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі, визначеному без врахування Звіту.

Крім того, як слідує з наявних в матеріалах справи копій рахунка-фактури № Р-000076 від 14.08.2012 СПД ФО Ковальчук О. М. та платіжного доручення № 40543 від 27.08.2012, яким страхове відшкодування було виплачено останньому, СПД ФО Ковальчук О. М. (особа, яка здійснила ремонт Автомобіля) не є платником ПДВ, а отже, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має визначатись без врахування ПДВ.

Зазначена правова позиція викладені в постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2013 по справі № 519/2475/11.

З урахуванням зазначених обставин та того, що франшиза згідно з Договором становить 440 грн., а згідно з Полісом № АВ/2770941 - 0 грн., позивач має право на стягнення з відповідача відшкодування в сумі 17 216,90 грн. (17 656,90-440).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 17 216,90 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 142,48 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на те, що позивач на надав суду належних доказів як того, що заява про регресні вимоги № 2262АР від 05.02.2013 (а.с. 43), в якій позивач просив відповідача відшкодувати в порядку регресу спірне страхове відшкодування, була відправлена відповідачу, так, відповідно, й дати її направлення, неможливо встановити період для розрахунку 3% річних та визначити їх розмір.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 142,48 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16682/13 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 17 216,90 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» підлягає задоволенню, витрати за її подачу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16682/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16682/13 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16682/13 в такій редакції:

« 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в сумі 17 216 (сімнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 07 коп.»

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16682/13.

Повний текст постанови складено: 09.12.2013

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна