Постанова № 35843933, 20.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 911/2406/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.11.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на рішення господарського суду Київської області від 13.08.2013 року

у справі № 911/2406/13 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради

«Білоцерківтепломережа»

до відкритого акціонерного товариства «Росава»

про стягнення 5 171,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.08.2013 року по справі № 911/2406/13 у позові комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до відкритого акціонерного товариства «Росава» про стягнення 5 171,10 грн. - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.08.2013 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 13.08.2013 року по справі № 911/2406/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги та стягнути з відкритого акціонерного товариства «Росава» на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 5 171,10 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 23.10.2013 року та 20.11.2013 року представники комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 5 171,10 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Представник відкритого акціонерного товариства «Росава» у судових засіданнях 23.10.2013 року та 20.11.2013 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги так як, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Київської області законним та обгрунтованим. Представник відповідача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.08.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2006 року між позивачем (за договором - теплопостачальна організація) та відповідачем (за договором - споживач) укладено договір № 1593-126 на постачання та споживання теплової енергії, відповідно до умов якого, теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 2.4 договору, приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформляється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі теплової енергії, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов'язаний протягом 3-х робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4 договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку-фактури і акту приймання теплової енергії протягом 5 банківських днів з дати отримання споживачем розрахункового пакету документів.

Згідно з пунктом 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії договору сторони заяв про його розірвання не направляли, а отже договір був чинним у спірний період.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивач в період з листопада 2012 року по березень 2013 року надав відповідачу послуги згідно договору, що підтверджується актами приймання-здачі робіт на загальну суму 17981,73 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 14-21).

Судом встановлено, що вказані акти за період з грудня 2012 року по березень 2013 року на суму 12810,63 грн. підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відбитками їх печаток, борг за вказаними актами відповідачем не заперечувався.

Натомість, акт за листопад 2012 року не підписано зі сторони відповідача та не містить відбитку його печатки, заборгованість за період листопад 2012 року відповідачем заперечується.

Так, у червні 2013 року КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ВАТ «Росава» про стягнення 17981,89 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.05.2006 року № 1593-126.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції, позивач уточнив та зменшив свої позовні вимоги у зв'язку із сплатою відповідачем частини основного боргу та просив стягнути з відповідача 5171,10 грн. основного боргу.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що послуги з опалення у листопаді 2012 року позивачем не надавались, акт приймання-здачі виконаних послуг за листопад 2012 року на суму 5171,10 грн. не лише відповідачем не підписувався, але й письмово заперечувався листом від 22.01.2013 року № 4, з підстав того, що включення опалення в залі боксу відповідача (об'єкт опалення) розпочалось лише з 07.12.2012 року, що підтверджується актом від 07.12.2012 року, який складено комісією у складі представників позивача і відповідача та скріплений підписами уповноважених осіб та відбитками печаток підприємств, а тому оплаті підлягають послуги, що надані починаючи з 07.12.2012 року.

Позивач повністю заперечив доводи відповідача та зазначив, що спірні послуги у період з 23.10.2012 року по 08.11.2012 року були надані. На підтвердження зазначеного позивач посилається на рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09.10.2012 року № 407, у пункті 2 якого зазначено, що опалювальний період для житлового фонду та інших споживачів міста розпочинається з 15.10.2012 року та зобов'язано позивача відновити подачу гарячого водопостачання споживачам міста одночасно з початком опалювального періоду у житловому фонді. Крім того, позивач посилається на акт від 23.10.2012 року про включення системи опалення на зал боксу (об'єкт опалення), починаючи з 23.10.2012 року та акт від 07.12.2012 року про відключення системи опалення в залі боксу починаючи з 08.11.2012 року.

Позивач стверджує, що початок та закінчення опалювального сезону визначається відповідними розпорядженнями Білоцерківського міськвиконкому, що надає позивачу право в односторонньому порядку здійснювати включення системи опалення.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 13.08.2013 року по справі № 911/2406/13 у позові комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до відкритого акціонерного товариства «Росава» про стягнення 5171,10 грн. - відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до частини 6 статті 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з абзацом 6 пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Крім того, відповідно до підпункту 7 пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», виконавець зобов'язаний повідомляти споживача про плановану перерву в наданні послуг через засоби масової інформації, а також письмово, не пізніше, ніж за 10 днів до її настання (крім перерви, що настає внаслідок аварії або дії непереборної сили) із зазначенням причини та часу перерви в наданні послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у акті від 07.12.2012 року про відключення системи опалення в залі боксу, яким позивач також підтверджує факт попереднього включення системи опалення, відсутнє посилання на підстави відключення, що унеможливлює взяття їх судом до уваги в якості належного доказу надання позивачем послуг.

Крім того, в матеріалах справи відсутні розпорядження Білоцерківського міськвиконкому, в яких би зазначались причини перерви надання відповідних послуг.

Доводи скаржника про те, що відключення постачання централізованого опалення відбулося з причин аварії в системі трубопроводу судова колегія апеляційного господарського суду не може прийняти до уваги, так як зазначені твердження позивача не підтверджені відповідними доказами.

Судова колегія звертає увагу, що позивачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано пояснень, чому акт про відключення системи опалення в залі боксу відповідача складено 07.12.2012 року, а саме відключення здійснено 08.11.2012 року.

Більш того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим посилання скаржника на акт від 23.10.20132 року, як на доказ включення системи централізованого опалення в приміщенні відповідача. У вказаному акті, споживача зазначено як ЗАТ «Росава», а не ВАТ «Росава», який є споживачем по договору № 1593-126 від 01.05.2006 року. Крім того, вказаний акт підписано в односторонньому порядку зі сторони представників КП БМП «БЦТМ» без участі уповноважено представника ВАТ «Росава». Судом встановлено, що Кірільченко О.В. прізвище яке відображене в акті від 23.10.20132 року не був уповноваженим представником ВАТ «Росава» на вчинення таких дій як підписання даного акта. Останній, взагалі не є працівником відповідача, а є лише тренером секції з боксу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та докази що містяться в матеріалах справи, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача про надання послуг у листопаді 2012 року не підтверджено належними і допустимими доказами, а саме: позивач не надав належним чином оформлений акт від 23.10.2012 року про включення системи опалення на зал боксу, який би був належним доказом такого включення і, відповідно, доказом для встановлення початку періоду надання послуг.

Приймаючи до уваги вищевикладене, те, що відповідачем заперечений факт отримання послуг у листопаді 2012 року, а належних доказів протилежного матеріали справи не містять, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено правомірності заявленої до стягнення суми, тому позовна вимога про стягнення 5171,10 грн. заборгованості задоволенню не підлягає. Місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про стягнення 5171,10 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 13.08.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 13.08.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на рішення господарського суду Київської області від 13.08.2013 року у справі № 911/2406/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.08.2013 року у справі № 911/2406/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2406/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 25.11.2013 року