Постанова № 35843643, 03.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 914/2713/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", б/н від 12.09.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013 року

у справі № 914/2713/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Львів

до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", м.Київ в особі Західної регіональної дирекції Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", м.Львів

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дрогобич Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, м.Дрогобич Львівської області

про стягнення 1 842 588,00грн.

за участю представників сторін:

позивача: Петришин П.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача -1: Український А.В.- представник (довіреність в матеріалах справи)

відповідача -2: не з'явився (належно повідомлений);

третьої особи: не з'явився (належно повідомлений).

Апеляційна скарга прийнята до розгляду колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Краєвської М.В.

У зв'язку з перебуванням судді Краєвської М.В. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.13р. у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Краєвської М.В. введено суддю Данко Л.С., тому 12.11.2013р. розгляд справи розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся з позовом про стягнення з відповідачів страхового відшкодування за полісом добровільного комплексного страхування іпотеки в сумі 1 842 588,00грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2013 року у справі № 914/2713/13 (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача-1 - ТзОВ "Страхова компанія "НАСТА" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 842 588,00грн. основного боргу та 36 851,76 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване нормами ст.ст.11, 509, 572,575, 979, 985, 990, 991 ЦК України, ст.354 ГК, ст.ст.8,25,26 Закону України "Про страхування", ч.1 ст.8 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України. При прийнятті рішення про стягнення з відповідача - 1 суми страхового відшкодування місцевий суд виходив з того, що втрата відповідачем -2 права власності на нерухоме майно, передане в іпотеку банку, є страховим випадком, який настав під час дії договору страхування, про який ОСОБА_4 повідомила страховика у встановлений строк та у встановленому порядку. У задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-2, відмовлено у зв'язку із відсутністю законних підстав для солідарної відповідальності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення місцевого суду скасувати та припинити провадження у справі. Скаржник стверджує, що місцевий суд не повідомив його про судове засідання 21.08.2010р., розглянув справу без участі його представника. Поряд з тим, апелянт вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування за полісом добровільного комплексного страхування іпотеки № 402.0006130 від 31.05.2010 р. у солідарному порядку, не ґрунтується ні на нормах закону, ні на умовах договору страхування. Вважає, що відповідач-2 -фізична особа - підприємець ОСОБА_4 у позовній заяві була зазначена формально з метою подачі позову саме до господарського суду Львівської області, про що вказував скаржник у своєму відзиві, однак місцевий суд на це не звернув уваги.

Апелянт також стверджує, що відокремлений підрозділ «Західна дирекція ТДВ «СК НАСТА» відповідно до Положення про Західну дирекцію товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» не наділене повноваженнями щодо представництва інтересів юридичної особи - ТДВ «СК «НАСТА» в господарському суді, у зазначеної дирекції ТДВ «СК «НАСТА» (директора відділення) відсутні повноваження представляти ТДВ «СК «НАСТА» в господарському процесі, а тому господарський суд Львівської області повинен був передати справу за підсудністю до господарського суду міста Києва за місцезнаходженням скаржника.

Вважає, що суд безпідставно прийняв до уваги копії повідомлень від 19.06.2010 р. та від 10.07.2010 р., адресованих скаржнику, з копіями квитанції невідомого походження, оскільки останні не містять відомостей про адресу скаржника, не зазначено ні платника, ні відправника поштової кореспонденції.

Посилаючись на рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі № 10/110 скаржник зазначає, що договір купівлі-продажу визнаний судом недійсним внаслідок вчинення такого правочину без наміру реального настання правових наслідків, а саме відсутність в момент укладання договору купівлі-продажу у ОСОБА_4 наміру провести розрахунок за придбане майно та його неоплату. Згідно з договором страхування такий випадок не відноситься до страхових , тому відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами скаржника, стверджує, що ОСОБА_4 належним чином повідомила страхову компанію, а саме: 19.06.2010р надіслала повідомлення про можливість настання події, яка може бути визнана страховим випадком, а 10.07.2010р. - про настання страхового випадку, яким, на думку позивача, є втрата ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, передане банку в іпотеку.

В судовому засіданні 03.12.13р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги.Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві.

Відповідач-2 та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подали, явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.02.2007р. позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", та третьою особою - ОСОБА_5 укладено кредитний договір №010/08-3/2588/в, за умовами якого банк надає, а позичальник приймає кредитні кошти в сумі 235000,00 доларів США з фіксованою процентною ставкою 12% річних на строк до 14.02.2017р.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №010/08-3/2588/в, 15.02.2007р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №377.

За умовами договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлове приміщення, цегляне, загальною площею 314,9кв.м., позначене на плані під літ. "А-5", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 01.02. 2007р. приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованого за р.№48, зареєстрованого в Дрогобицькому державному комунальному МБТІ 05.02.2007р.у книзі №2 , за р.№107.

31.05.2010р. ОСОБА_4 та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" укладено договір добровільного комплексного страхування іпотеки - поліс №402.0006130 за блоками І та ІІІ строком на один рік.

Вигодонабувачем за цим договором є АТ "Райффайзен Банк Аваль"( п.7).

Згідно з п.5.2 Полісу страхові випадки наведені у Додатку №2 до цього Полісу.

Так, відповідно до підпунктів 26.2.6, 26.2.7, 26.2.8, 26.2.9 пункту п. 26.2 Умов добровільного комплексного страхування іпотеки ( Додаток №2 до Полісу) (т1, а.с.68-72) втрата набутих страхувальником майнових прав, в т.ч. права власності на придбане застраховане майно, або обмеження його прав щодо володіння, користування та розпорядження застрахованим майном на підставі судового рішення, що набуло чинності, є страховим випадком у разі недійсності угоди:

- укладеної страхувальником з фізичною особою, визнаною недієздатною;

- укладеної страхувальником з неповнолітньою особою у віці до 18 років;

- укладеної страхувальником з фізичною особою, обмеженою у дієздатності;

- укладеної страхувальником внаслідок помилки

Згідно з підпунктом 27.1.4 пункту 27.1 Умов страхування страховим випадком не визнається завданий Страхувальникові збиток внаслідок навмисних дій та/або бездіяльності та/або необережності Страхувальника, що призвели до втрати права власності на Застраховане майно.

Відповідно до п. 28.1. Умов страхування Страхувальник (Вигодонабувач) зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів повідомити Страховика про претензії, що пред'являються до нього з боку третіх осіб, про порушення судової справи з приводу втрати права власності на Застраховане майно.

У п. 28.2. Умов страхування встановлено, що у разі настання події, яку може бути визнано страховим випадком, Страхувальник (Вигодонабувач) зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше 2 (двох) робочих днів письмово повідомити Страховика або його представника про страховий випадок.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі №10/110 задоволено позов ТзОВ "Аптека №260" до ФОП ОСОБА_4, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007 року, реєстраційний номер 48, укладений ТзОВ "Аптека № 260" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; визнано за ТзОВ "Аптека № 260" право власності на нежитлове приміщення (позначене на плані "А-5") загальною площею 314,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу було те, що відповідач (ФОП ОСОБА_4) не провела розрахунку за придбане приміщення, не зверталась до позивача про відстрочення чи розстрочення оплати придбаного приміщення. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача в момент укладення договору наміру виконати його умови, тобто, вчинити дії, що зумовлюють реальне настання правових наслідків за договором, та порушення вимог ч.5 ст.203 ЦК (т.1, а.с. 45-47).

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" оскаржило рішення в апеляційному порядку. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено( т1, а.с. 48-52).

ТзОВ "Аптека №260" оскаржило постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2012р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року, прийнято нове рішення ( ухвалу), яким апеляційне провадження припинено з підстав відсутності у банку процесуального права відповідно до положень ст. 91 ГПК звертатися з апеляційною скаргою на рішення господарського суду ( т1, а.с. 53-56).

Згідно з повідомленням від 19.06.2010р.( т.1, а.с. 76) ОСОБА_4 повідомила ТзДВ "СК НАСТА" про факт настання події, яку може бути визнано страховим випадком, а саме подання ТзОВ "Аптека №260" позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (т1, а.с. 76). На підтвердження надсилання цього повідомлення додана копія поштової квитанції №2/150496 від 21.06.10р. (а.с.77).

Згідно з повідомленням від 10.07.2010р.( т.1. а.с. 78) ОСОБА_4 повідомила ТзДВ "СК «НАСТА» про прийняття господарським судом Львівської області рішення від 09.07.2010р. у справі №10/110, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007 року, реєстраційний номер 48, укладений з ТзОВ "Аптека № 260" та визнання за ТзОВ "Аптека № 260" право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Як доказ надсилання цього повідомлення подана копія поштової квитанції №206108 від 12.07.10р. (т1, а.с.79).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 не виконав умов кредитного договору №010/08-3/2588/в від 15.02.07р. у зв'язку з чим було вчинено виконавчий напис № 1658, виданий 18.08.2010р., про звернення стягнення на іпотечне майно - нежитлове приміщення, загальною площею 314,9кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю ФОП ОСОБА_4, для задоволення вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 1 679 327,98грн., який був пред'явлений до виконання.

27.12.2012р. відділом ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.12.2012 року право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ТзОВ "Аптека № 260", отже, у боржника за виконавчим документом - ОСОБА_4 відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості( т. 1, а.с. 58-59).

13.01.2012р. Банк звернувся до відповідача-1 - ТзДВ "СК «НАСТА» із заявою про виплату страхового відшкодування (вих. №С14-120-1-10-141) на підставі полісу добровільного комплексного страхування іпотеки №402.0006130 від 31.05.2010р., при цьому вказав заборгованість станом на 13.01.2012р. за кредитним та іпотечними договорами в сумі 2 048 652,38грн.( т1, а.с. 60-62).

У відповідь на вказану заяву відповідач -1 надіслав лист (вих. № 429/1 від 17.02.2012р.) про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав неповідомлення його страхувальником про настання страхового випадку в порядку та строки, встановлені договором страхування. ( т1, а.с. 82).

Банк повторно звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування (вих. № С14-120-1-10-55 від 09.01.2013р.) в сумі 1 842 588,00грн., яку відповідач-1 отримав 14.01.2013р. ( т.1, а.с.63-64), проте відмовив у її задоволенні ( вих. № 720 від 07.05.2013р.) з тих підстав, що втрата страхувальником права власності на майно через невиконання своїх зобов'язань перед кредитором не є страховим випадком згідно з Умовами страхування ( т.1. а.с. 83-86)

Дослідивши всі обставини справи, доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст.985 ЦК України та ч. 4 ст. 3 Закону України "Про страхування", страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про іпотеку" договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Законодавством, зокрема, ст.991 ЦК України та ст.26 Закону України "Про страхування" визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Аналіз зазначених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до умов договору страхування або вимог закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.

Матеріалами справи підтверджено, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №010/08-3/2588/в, 15.02.2007р. Банком та ФОП ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку Банку нерухоме майно - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке придбала у власність за договором купівлі-продажу від 01.02. 2007р., укладеним з ТзОВ "Аптека № 260".

31.05.2010р. ОСОБА_4 уклала з ТзОВ "Страхова компанія "НАСТА" договір добровільного комплексного страхування іпотеки - поліс №402.0006130, за яким проведено страхування іпотечного майна - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на випадок його втрати внаслідок припинення права власності (Блок ІІІ). Вигодонабувачем за цим договором є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". В Додатку №2 до договору страхування - Умовах страхування сторони погодили, що є страховим ризиком та які випадки є страховими за цим договором. Так, згідно з п. 26.1 Умов страховим ризиком вважаються такі випадкові, ймовірні події, які є головною і єдиною першопричиною майнових збитків страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з втратою права власності на майно, що є предметом договору (полісу), і відбулися після оформлення документів, на підставі яких встановлюється право власності на нього, внаслідок набрання законної сили відповідних рішень судових органів.

Перелік страхових випадків за цим договором викладений у пункті 26.2 Умов страхування.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі №10/110, яке набрало законної сили, задоволено позов ТзОВ "Аптека №260" до ФОП ОСОБА_4, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007 року, реєстраційний номер 48, укладений ТзОВ "Аптека № 260" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; визнано за ТзОВ "Аптека № 260" право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. При цьому підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нежитлове приміщення за ТзОВ "Аптека № 260" було те, що ФОП ОСОБА_4 не повела розрахунку за придбані приміщення, що в момент укладення договору вона не мала наміру виконати його умови, тобто, вчинити дії, що зумовлюють реальне настання правових наслідків за договором, що є порушенням вимог ч.5 ст.203 ЦК

В силу вимог ст.35 ГПК України вказані факти не потребують повторного доведення.

Згідно з пунктом 26.2 (п/п 26.2.6 - 26.2.9) Умов страхування втрата страхувальником права власності на придбане застраховане майно з підстав, вказаних у рішенні господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі №10/110, не відноситься до страхових випадків.

Більш того, у п. 27.1 Умов страхування вказано, що страховим випадком не визнається завданий страхувальникові збиток внаслідок, зокрема, навмисних дій та/або бездіяльності та/або необережності страхувальника, що призвели до втрати права власності на застраховане майно (п/п.27.1.4)

Як вбачається з оскаржуваного рішення, при вирішенні спору місцевий суд не врахував підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу судовим рішенням у справі №10/110, у зв'язку з чим страхувальник втратив своє право власності на майно, не врахував положень Умов страхування, зокрема, підпунктів 26.2.6 - 26.2.9 пункту 26.2, підпункту 27.1.4 пункту 27.1 та дійшов помилкового висновку, що втрата страхувальником права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду у справі №10/110 є страховим випадком, відтак, про наявність підстав для виплати страхового відшкодування.

Крім того, позивач стверджує, що ОСОБА_4 належним чином та у встановлені договором строки повідомила страховика про звернення ТзОВ "Аптека № 260" з позовом та про рішення суду від 09.07.2010р. у справі №10/110. Відповідач - 1 заперечує факти його повідомлення.

З поданих суду копій поштових квитанцій №2/150496 від 21.06.10р. (а.с.77) №206108 від 12.07.10р. (т1, а.с.79)неможливо дійти достовірного висновку про те, що ОСОБА_4 дійсно надсилала страховій компанії повідомлення про ці факти, оскільки в названих квитанціях не вказано хто є відправником поштових відправлень та які саме листи, повідомлення ( №, дата, зміст тощо) були надіслані за цими відправленнями.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з доводами скаржника та вважає безпідставним задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 - ТзОВ "Страхова компанія "Наста" 1 842 588,00грн.страхового відшкодування.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 не отримувала страхового відшкодування, що договір страхування укладено на користь іпотекодержателя, яким є банк, суд першої інстанції на підставі ч.1 ст.8 ЗУ «Про іпотеку» дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для солідарної відповідальності та правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, заявлених до ФОП ОСОБА_4

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності, колегія суддів відхиляє ці доводи з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заявлено позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", м.Київ в особі Західної регіональної дирекції Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", м. Львів та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дрогобич Львівської області про стягнення з них страхового відшкодування. При цьому, частиною 3 ст. 15 ГПК України передбачено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Відтак, позивач звернувся до господарського суду Львівської області у відповідності до вимог ст. 15 ГПК України.

А щодо доводів скаржника про відсутність у відокремленого підрозділу - Західної дирекції ТзДВ «СК «НАСТА» повноважень представляти ТзДВ «СК «НАСТА» в господарському суді, то ці доводи не можуть братися до уваги, оскільки згідно з п. 3.4 Статуту ТзДВ «СК «НАСТА», затвердженого 29.12.12р., філії, представництва та інші відокремлені підрозділи не мають статусу юридичних осіб, діють від імені товариства на підставі Положень, затверджених товариством. Згідно з п.3.5 Статуту керівники філій, представництв та інших відокремлених підрозділів призначаються генеральним директором товариства і діють на підставі виданої довіреності. Відповідно до п. 6.2 Положення про Західну дирекцію ТзДВ «СК «НАСТА», затвердженого 30.06.2008р., директор дирекції діє на підставі довіреності, в якій зазначається його компетенція та повноваження. На вимогу апеляційного суду (ухвала від 27.09.2013р) подати довіреність, видану директору Західної дирекції ТзДВ «СК «НАСТА», відповідач-1 такої довіреності не подав. Натомість, подав довіреність від 01.01.2013р., видану директору центру обслуговування клієнтів №1 Західної дирекції ТзДВ «СК «НАСТА» ОСОБА_9, яка не може братися до уваги, оскільки він не є директором Західної дирекції.

Що стосується тверджень скаржника про розгляд справи за відсутності представника відповідача -1, не повідомленого про час і місце розгляду справи, то такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи. 14.08.2013р. від відповідача-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника( т.1, а.с. 165) З ухвали господарського суду Львівської області від 15.08.13р.(відмітки, здійсненої у відповідності до вимог п.2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв..ДСА від 20.02.2013р № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу ухвали) вбачається, що ця ухвала була надіслана відповідачу-1. Крім того, відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги скаржника про припинення провадження у справі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, пред'явлених до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", тому в цій частині рішення належить скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача..

Керуючись ст.ст.35, 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, ЗУ «Про судовий збір»,Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013 року у справі № 914/2713/13 в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (м.Київ, вул. Володимирська, буд.5-б, код ЄДРПОУ 35893575) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Львів, вул. Матейка, буд.8, код ЄДРПОУ 20846070) 1 842 588,00грн. основного боргу та 36851,76грн. судового збору скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог .

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ідент. код14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ-11, вул. Лєскова,9, в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" ідент. код 20846070, місцезнаходження:79000, м. Львів, вул. Матейка, буд.8, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА", ідент. код 35893575, місцезнаходження: 01001,м. Київ, вул. Володимирська, буд.5-Б, - 18 425,88 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 04.12.13р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

судді Данко Л.С.

Зварич О.В.