Постанова № 35842285, 12.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6213/13-a

категорія 8.2

12 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2013 р. №000080222та №000081222,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просить скасувати прийняті, на підставі акту перевірки № 25/22-2/05478806 від 07.08.2013 року, податкові повідомлення-рішення від 23.08.2013 року № 000080222 та № 000081222. Позов мотивує тим, що висновки акту перевірки про порушення ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» вимог п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, заниження підприємством розміру податку на додану вартість в сумі 14971 грн. за січень 2013 року та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 1568953 грн. за січень 2013 року, є безпідставними. Вказує, що факт законності формування підприємством податкового кредиту в січні 2013 року по взаємовідносинах з ДК «Газ України НАК «Нафтагаз України» на виконання договорів комісії, укладених останнім з позивачем, підтверджується податковими накладними від 31.12.2012 року № №52,53. Водночас зазначає, що факт виникнення та існування заборгованості підтверджується договором про припинення зобов'язання № 1-1413-4 від 26 грудня 2012 року та відповідними рішеннями Господарського суду м. Києва та Господарського суду Житомирської області. На думку позивача оскаржувані рішення прийняті без урахування фактичних даних, суперечить діючому законодавству та спростовується наявними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в ньому та просили його задовольнити. Також пояснили, що відповідно до протоколу виїмки та огляду від 16.05.2007 року на підприємстві були вилучені оригінали документів, а саме: договори комісії від 01.10.2005 року № 12/05-422/2 та від 29.09.2006 року № 12/06-1107, звіти, виписки, платіжні доручення та ін., у зв'язку з чим надати оригінали зазначених документів перевіряючим та до суду не представилось можливим.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні. Свою правову позицію обґрунтовували тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача, з питань правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ за січень 2013 року встановлено порушення вимог п.198.1, 198.2, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ДК «Газ України НАК «Нафтагаз України» на загальну суму 14971грн. та встановлено завищення позивачем податкового кредиту в сумі 1568953 грн. за січень 2013 року за поставлену теплову енергію. Такі висновки зроблені перевіряючими внаслідок того, що в ході перевірки ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» не доведено законності формування податкового кредиту та самого факту отримання теплової енергії за договорами від 01.10.2005 р. та 29.09.2006 р. та не доведено виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості ДК «Газ України НАК «Нафтагаз України» по договорам комісії, оскільки під час перевірки підприємством не було надано будь-якої первинної документації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну позапланову перевірку Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомененерго», код ЄДРПОУ 05478806, з питань правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ понад 100 тис. грн.. за січень 2013 року ( а.с. 51-60).

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 25/22-2/05478806 від 07.08.2013 року (надалі - акт), в якому зроблено висновок про порушення ЖОПТМ «Житомиртеплокомененерго» вимог п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на додану вартість в сумі 14971 грн. за січень 2013 року та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 1568953 грн. за січень 2013 року.

На підставі акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2013 року: № 000080222 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 18714 грн., у тому числі за основним платежем - 14971 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3743 грн. ( а.с. 69) та № 000081222, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1568953 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить з наступного.

Зокрема, податковим органом в акті перевірки вказується на недоведеність законності формування податкового кредиту та самого факту отримання теплової енергій в грудні 2012 року, як вказано в отриманих від ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» податкових накладних. Також в акті зазначається, що в ході перевірки підприємством не доведено факту виникнення та взагалі існування заборгованості на дату договору про припинення зобов'язання. Також в акті вказується на відсутність первинних документів.

З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про те, що платником податків порушено вимоги п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки, з огляду на наступні встановлені обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції позивача оформлені первинною документацією, копії якої були надані під час перевірки та долучені до матеріалів справи і досліджені судом.

Зокрема, як встановлено судом, до перевірки ЖОПТМ « Житомиртеплокомуненерго» (комісіонер) надано копії договорів комісії від 01.10.2005 року № 12/05-422/2 ( а.с. 15-20) та від 29.09.2006 року № 12/06-1107 ( а.с. 21-25) з ДП « Газ-тепло» (комітент), згідно яких Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії. Вказані договори, відповідно до умов, передбачають також дотримання вимог договорів про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії відповідно № 17/05-421/2 від 01.10.2005 року та № 17/06-1106 від 29.09.2006 року, які укладались паралельно. За умовами укладених договорів комісії також передбачено, що оплата за реалізовану Комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами теплової енергії шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Комітента, який зазначено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи правонаступником ДП « Газ-тепло» є Дочірня компанія «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДП « Газ-тепло»).

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на недоведеність позивачем факту постачання теплової енергії у грудні 2012 року, як вказано в отриманих від ДП « Газ-тепло» податкових накладних.

З даного приводу слід зазначити, що факт отримання теплової енергії підтверджується договорами комісії від 01.10.2005 року № 12/05-422/2 та від 29.09.2006 року № 12/06-1107 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2009 року, у якому досліджено обставини справи, що підтверджують часткове невиконання умов договору комісії № 12/05-422/2 від 01.10.2005 року в частині сплати за поставлену теплову енергію. Проте, вказаним рішенням суду доведено факт прийому-передачі теплової енергії позивачу за період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року. Позивачем було перераховано ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» 41661378,35 грн., внаслідок чого неоплаченою залишилася теплова енергія на суму 34527163,54 грн. ( а.с. 26-30).

Крім того, рішенням Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2010 року встановлено, що заборгованість ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» перед ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» станом на час розгляду справи за поставлену теплову енергію згідно договору комісії № 12/06-1107 від 29.09.2006 року становила 1815785,26 грн.

Факт надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії також підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва № 32/70 від 05.09.2011 року, що також свідчить про існування заборгованості позивача перед ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» станом на 05.09.2009 року по договорах від 01.10.2005 року № 17/05-421 та від 29.09.2006 року № 17/06-1106 в сумі 25113348 грн. основного боргу ( а.с. 31-37).

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про недоведеність факту виникнення та взагалі існування заборгованості позивача на час формування податкового кредиту, оскільки факт наявності відповідного боргу був досліджений та встановлений судовими рішеннями в господарських справах, які набрали законної сили.

Крім іншого, як вбачається з матеріалів справи фактом підтвердження наявної заборгованості позивача є акт звіряння взаєморозрахунків від 26.11. 2012 року (а.с. 38 -39), після чого 26 грудня 2012 року між ЖОПТМ «Житомиртеплокомененерго» та ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» був укладений договір про припинення зобов'язання № 1-14/13-4 ( а.с. 40-41).

За умовами вказаного договору зобов'язання Сторони 1 (Дочірня компанія «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») перед Стороною 2 (Житомирське орендне підприємство теплових мереж Житомиртеплокомененерго» ) за договорами від 01.10.2005 року № 15/05-421/2, від 29.09.2006 року № 17/06-1106, від 05.09.2011 року по справі господарського суду м. Києва № 32/70 після припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на дату укладання цього Договору погашені в повному обсязі.

Що ж стосується посилань відповідача на неможливість встановлення заборгованості позивача, по вище зазначених договорах комісії, оскільки не було надано оригіналів первинної документації, то суд не приймає їх до уваги, оскільки, відповідно до протоколу виїмки та огляду від 16.05.2007 року на підприємстві були вилучені оригінали документів, а саме: договори комісії від 01.10.2005 року № 12/05-422/2 та від 29.09.2006 року № 12/06-1107, звіти комісіонера, виписки з рахунків, платіжні доручення та інші документи, згідно переліку.

Встановлено, що ЖОПТП «Житомиртеплокомененерго» за січень 2013 року подало до податкового органу податкову декларацію по податку на додану вартість № 9007783380 від 19.02.2013 року, в якій задекларовано обсяги реалізації теплової енергії в сумі 100325 грн., сума ПДВ -20065 грн., обсяги придбання в сумі 7845088 грн., сума ПДВ -1589018 грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість по рядку 19 Декларації в сумі 1568953 грн. Податковий кредит позивачем за січень 2013 року сформовано за рахунок включення до його складу податкових накладних, отриманих від ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до накладної № 52 від 31.12.2012 року позивачем за поставлену теплову енергію сплачено 7687969,58 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 1281328,26 грн. ( а.с. 13) та відповідно до накладної № 53 від 31.12.2012 року сплачено 1815574,74 грн., в т. ч. ПДВ 302595,78 грн. (а.с. 14), а всього 1583924 грн.

З огляду на нормативне врегулювання спірних правовідносин, судом зазначається наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлено, що усі податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України, містять усі обов'язкові реквізити.

Факт отримання податкових накладних від 31.12.2012 року №№ 52,53 ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» відповідачем не заперечується.

Так, згідно накладної № 52 від 31.12.2012 року до складу податкового кредиту позивачем було включено ПДВ у сумі 1281328,26 грн. (за договором комісії від 01.10.2005 року № 12/05-422/2) та № 53 від 31.12.2012 року - на суму ПДВ 302595,78 грн. ( за договором комісії від 29.09.2009 року № 12/06-1107), а всього 1583924 грн. за поставлену теплову енергію ( а.с. 13,14).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту в спірний період часу. В ході перевірки невідповідності даних реєстру та податкових накладних перевіряючи ми не виявлено.

Таким чином, висновки акту перевірки стосовно завищення підприємством податкового кредиту січня 2013 року за рахунок включення до його складу податкових накладних за грудень 2012 року, які отримано від ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» за поставлену теплову енергію не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та представником відповідача в судовому засіданні не доведено.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість - 1568953 грн. за січень 2013 року, у зв'язку із придбанням теплової енергії ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» за договорами комісій, а отже, нарахування податковим органом основного платежу і застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість є неправомірними, що є підставою для задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 23.08.2013року №000080222, № 000081222.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 18 листопада 2013 р.