Постанова № 35842289, 14.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5754/13-a

категорія 8.2.1

14 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Виробничого кооперативу "Аква" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000024222 від 11.07.2013 р.,-

встановив:

Виробничий кооператив "Аква" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 року №000024222.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки про порушення зі сторони позивача п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 9417,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Лідерком" не мають жодних обґрунтованих підстав. Вказує, що за наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11771 грн., у тому числі за основним платежем - в розмірі 9417 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2354 грн. З вказаним податковим повідомленням-рішенням, як і з висновками акту невиїзної перевірки, позивач не погоджується. Зазначає, що усі операції з контрагентом підтверджені первинними документами ВК "Аква".

У зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, суд допустив заміну відповідача його правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Лідерком" за період з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області складено акт перевірки №52/15-2/06961462/-100 від 26.06.2013 року (а.с.69-89).

Відповідно до висновків акту перевірки, підприємством порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 9417 грн.

На підставі перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року № 000024222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9417 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію розмірі 2354 грн. (а.с.9).

Зокрема, в акті перевірки податковий орган посилається на відсутність документів на підтвердження факту доставки товару на підприємство від ТОВ "Лідерком" (товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, сертифікатів якості матеріалів) та відповідно немає можливості визначити, де і яким чином товар був переданий покупцю, як транспортувався товар на підприємство, не надано журналу на видачу довіреностей працівникам на отримання товарів. В акті також зазначається, що при дослідженні встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведення господарських операцій (відповідно, і виникнення об'єкту оподаткування), на підставі яких ВК "Аква" визначена сума податкового кредиту декларації з ПДВ. Крім того, податковий орган посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1698/22-8/35197074 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лідерком", код за ЄДРПОУ 35197074 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року". На підставі зазначеного акту відповідач робить висновки, що витрати на податковий кредит від вартості нібито придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Лідерком" від підприємств-постачальників за рахунок викладених в акті перевірки обставин, перевіркою не підтверджено, а відповідно і суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту за відсутності умови продажу, не підтверджено.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010"(Замовник) та ВК "Аква" (Підрядник) 19 жовтня 2011 року було укладено договір підряду № МЖ-09. Відповідно до умов договору Підрядник за завданням Замовника зобов"язується на свій ризик власними або залученими за свій рахунок силами та/або засобами збудувати і здати Замовникові та КП " Житомирводоканал" поза майданчикові мережі напірної каналізації К1н, а Замовник зобов"язується забезпечити Підряднику своєчасне фінансування, надати технічні умови та технічне завдання на виконання робіт для виконання Підрядником Робіт за цим Договором,прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору. (а.с. 12-17).

Згідно Додатку № 1 до вказаного договору для виконання Підрядником робіт, а саме зворотної засипки траншеї після укладання трубопроводів передбачалось 590 куб. м. піску (а.с. 19).

Для виконання договору від 19.10.2011року № МЖ-09, 12 грудня 2011 року між ТОВ "Лідерком" (Постачальник) та ВК "Аква" (Покупець) укладено договір поставки № 44. За умовами вказаного Договору ( п.1.1 ) Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах Договору пісок в кількості 567,3 м3 по ціні 99,60 грн. за 1 м3 ( а.с. 18).

На виконання умов зазначеного договору 12 грудня 2011 року ТОВ "Лідерком" виписано рахунок фактуру № ЛК-0000012 на 567,3 м.3 піску загальною вартістю 56503,00 грн. (а.с.21) та факт отримання зазначеного товару засвідчено видатковою накладною від 12 грудня 2011 року № РН-12-1248, виписаною позивачем (а.с. 22).

Як видно з матеріалів справи ТОВ "Лідерком" 12 грудня 2011 року було виписано ВК "Аква" податкову накладну № 304, відповідно до якої було отримано піску в об'ємі 567,3 м3, вартістю 56503 грн., в т. ч. ПДВ -9417,18 грн. (а.с. 23).

За відвантажений пісок в грудні 2011 року ВК "Аква" 06 січня 2012 року платіжним дорученням № 136 були перераховані кошти на рахунок ТОВ "Лідерком" в сумі 56503,00 грн., про що свідчить виписка банку ( а.с. 35).

Крім того, відповідно до акту виконаних робіт, який підписано сторонами договору № МЖ-09, роботи по будівництву поза майданчикових мереж напірної каналізації виконано в повному об'ємі в грудні 2011 року ( а.с.20).

Також при досліджені фактичних обставин справи та документального їх підтвердження, суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи копії документів, а саме матеріальний звіт за грудень 2011 року (а.с.24-26), оборотно - сальдову відомість по рахунку: 205 за грудень 2011 року (а.с. 27-28), оборотно - сальдову відомість по рахунку: 631 за грудень 2011 року та за 01.12.2011 року-31.01.2012 року (а.с. 38-39), звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за грудень 2011 року (а.с. 29-30), які в свою чергу свідчать про реальність поставок піску позивачу та реальність виконання господарських операцій на виконання умов вище вказаних договорів.

Так, в декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року позивачем було включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 9417 грн.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

За вимогами абз. 4 п.201.1 ст.201 ПК України у податкова накладна має містити обов'язкові реквізити.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлено, що будь-яких заперечень з приводу правильності оформлення податкової накладної перевіряючими висунуто не було. Що ж стосується посилань перевірюючих на неправильність оформлення видаткової накладної від 12.12.2011 року № РН-12-1248 на отримання піску від ТОВ "Лідерком", з приводу того, що в графі "отримано" зазначений лише підпис без розшифровки прізвища та ініціалів, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та відповідно немає можливості визначити, де і яким чином товар був переданий Покупцю, то вказаний факт не знайшов свого підтвердження під час огляду вказаної накладної в ході розгляду справи. Одержувачем по даній накладній є ОСОБА_1 (а.с. 22). Проте навіть і така обставина, як відсутність розшифровки підпису та ініціалів на накладній не свідчила б про відсутність факту отримання товару (піску) та його використання в подальшій господарській діяльності підприємства. З таки же підстав суд спростовує доводи представника відповідача щодо не надання витягу з журналу реєстрації довіреностей, по яким одержано реалізовану продукцію.

Щодо посилань відповідача на не підтвердження доставки товарів іншими документами, в тому числі товарно-транспортними накладними, то суд вважає їх безпідставними, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Таке формування здійснюється на підставі первинних бухгалтерських документів. Адже сам факт відсутності у підприємства ТТН на поставлений товар при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі, не є його безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права на формування ПДВ.

Щодо посилань податкового органу на неможливість підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентом - ТОВ "Лідерком", судом зазначається наступне.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Вказане кореспондується з практикою Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, спростовуючи доводи відповідача щодо невиконання податкових обов'язків контрагентом позивача, та не можливості встановлення його фактичного місцезнаходження, суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Також, судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, про реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лідерком" свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи: договори і додатки до них, видаткова накладна на отримання вказаних матеріальних цінностей, податкова накладна, матеріальний звіт за грудень 2011 року, оборотно - сальдова відомість по рахунку: 205 за грудень 2011 року, оборотно - сальдова відомість по рахунку: 631 за грудень 2011 року та оборотно - сальдова відомість по рахунку: 631 за 01.12.2011 року-31.01.2012 року, звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за грудень 2011 року, які в свою чергу підтверджують факт оприбуткування матеріальних цінностей та подальше їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на досліджені обставини справи, суд не знаходить обґрунтованих підстав вважати нереальність здійснення позивачем господарської операції з ТОВ "Лідерком", та не ставить в залежність добросовісність платника податку - позивача по справі від можливого невиконання податкових обов'язків його контрагентом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що реальне здійснення господарських операцій, використання придбаного товару в оприбуткованих операціях, наявність первинних документів, в тому числі виданої зареєстрованим платником податку на додану вартість податкової накладної, надавало позивачу право на формування податкового кредиту.

Таким чином податковий кредит з операції по придбанню піску для цілей оподаткування податком на додану вартість підтверджений фактично здійсненою і належним чином оформленою первинними документами господарською операцією, яка є підставою для формування податкового кредиту позивачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене суд вбачає правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ 9417 грн. включену в ціну придбаного у ТОВ "Лідерком" товару, а тому позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення рішення - визнанню нечинним та скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Житомирській області № 000024222 від 11.07.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 21 листопада 2013 р.