Постанова № 35840271, 05.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 914/2176/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Львівської області від 19.08.2013 рокута постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 рокуу справі№ 914/2176/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Львів"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"простягнення 110 604 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Львів" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (далі відповідач) про стягнення 110 604 грн., з яких заборгованість по кредиту 67 760 грн.; заборгованість по процентах 35 251 грн.; пеня - 7 593 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 57-58).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що у відповідача існує заборгованість по кредиту, в розмірі 67 760 грн. та заборгованість по процентах в сумі 35 251 грн. Суди прийшли до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 7 593 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року. При задоволенні позовних вимог, в частині стягнення пені, судом застосовані умови договору та п. 6 ст. 232 ГК України.

Судами не прийнято до уваги клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності щодо стягнення пені (а.с. 68).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення, а позовні вимоги позивача задовольнити частково, відмовивши в задоволенні позову, в частині стягнення пені, в сумі 7 593 грн., в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності із Законами України "Про господарські товариства", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України, рішенням Загальних зборів акціонерів від 17.01.2008 Закрите акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів", який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ЗАТ АКБ "Львів". Витяг з статуту позивача залучений до матеріалів справи (а.с. 29-30)

26.05.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №73 (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу строковий кредит у сумі 92 400,00 грн., із сплатою за користування кредитом в розмірі 20,0 відсотків річних, із терміном погашення кредиту, не пізніше 25.05.2011 року (а.с.18-19).

Згідно п.1.8 Договору термін погашення кредиту згідно графіку, але не пізніше 25.05.2011 року.

Відповідно до п.3.2.6. Договору відповідач зобов'язувався своєчасно в терміни, визначені кредитним договором, повернути позивачу кредит та плату (відсотки, комісії) за користування ним.

Згідно п.4.1 Договору сторони передбачили умови нарахування і сплати відсотків та комісій за користування кредитом, умови сплати пені, а саме: відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця за період з першого до останнього дня поточного місяця на суму фактичної заборгованості за кожен календарний день користування кредитом, з розрахунку річної процентної ставки, виходячи з фактичної календарної кількості днів у році. Річна процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в п.1.5 Договору. Порядок зміни розміру відсотків за кредит встановлюється п.5.1.6 Договору. Позичальник самостійно сплачує банку щомісяця в термін до останнього робочого дня місяця нараховані за цей місяць відсотки за користування кредитом. Повний розрахунок по сплаті відсотків здійснюється в день остаточного погашення заборгованості позичальника по кредиту.

Згідно п.4.3 Договору за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини позивач має право нарахувати, а відповідач в такому випадку, зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим після прострочки.

26.05.2008 року між сторонами укладено додаток № 1 до Договору, в якому сторони узгодили графік погашення кредиту (а.с.20).

07.10.2008 року між сторонами у справі укладено додаток № 2 до Договору, відповідно до п.1 якого додаток № 1 від 26.05.2008р. до кредитного договору №73 від 26.05.2008 року втратив чинність за згодою сторін (а.с.21).

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем згідно Договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі 92 400, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR.85843.1 від 26.05.2008 року (а.с.28).

02.07.2012 року між сторонами у справі було укладено договір про порядок виконання кредитних зобов'язань щодо визначення порядку погашення протермінованої заборгованості за Договором, яка станом на 02.07.2012 року становила 102 790,97 грн., з яких: 67 760,00 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту; 35 030,97 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами (а.с. 22).

Відповідно до п.1.1. договору від 02.07.2012 року боржник зобов'язувався сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012 року.

Пунктом 1.2 зазначеного договору було передбачено, що відповідач бере на себе зобов'язання в термін до 31 грудня 2012 року сплатити нараховані позивачем на суму кредитної заборгованості проценти.

Згідно п. 2.1 цього ж договору, позивач зобов'язався з 02.07.2012 року на суму заборгованості по поверненню основної суми кредиту нараховувати проценти з розрахунку 1 (один) %.

В пункті 4 договору від 02.07.2012 року сторони передбачили, що цей договір не є окремим, новим зобов'язанням, а укладений на врегулювання погашення заборгованості за Договором, договори (угоди), укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 73 від 26.05.2008 року зберігають свою чинність.

Суди обґрунтовано прийшли до висновку, що відповідачем було порушено умови договору про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 року, в термін до 31.12.2012 року заборгованість перед банком не погашено, зобов'язання відповідачем не виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони уклавши договір про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 року, змінили строки виконання зобов'язань відповідача, які повинні були бути виконані, як по сплаті кредитної заборгованості, так і по сплаті заборгованості по процентам відповідачем в строк до 31.12.2012 року.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про те, що за позовними вимогами про стягнення пені за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року у позивача не був пропущений строк позовної давності та не порушені приписи п.6 ст. 232 ГК України і відповідно судами обґрунтовано задоволені позовні вимоги.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те. що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року прийняті у справі № 914/2176/13 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В.Палій