Ухвала суду № 35839750, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 826/8651/13-а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Тресту «Київміськбуд - 1» ім. М.П. Загороднього до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього (надалі за текстом - «ПАТ «Київміськбуд-1») звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000474230 від 23.05.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 317 719 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000484230 від 23.05.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 276 279 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (надалі за текстом - «Управління Міндоходів»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.04.2013 р. по 15.04.2013 р. посадовцями Управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Київміськбуд-1» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Гідро Хімія України» за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 454/42-30/04012655 від 22.04.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати робіт за договором, укладеним з ТОВ «Гідро Хімія України».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

01 квітня 2011 р. між позивачем та ТОВ «Гідро Хімія України» укладено договір №460/1-СП за умовами якого останнє зобов'язалось виконати комплекс робіт з улаштування підлог на об'єкті «Загальноосвітня школа на діл.11 в 9 мкр.ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва».

Вартість виконаних субпідрядних робіт у загальній сумі 1 381 388 грн., у тому числі 276 277 грн. 52 коп. ПАТ «Київміськбуд-1» включило до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, в результаті аналізу бази «Співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлено розбіжності по податковому кредиту між позивачем та ТОВ «Гідро Хімія України» на 276 278 грн. Крім того, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено відомості про відсутність товариства за місцезнаходженням.

Також, за даними довідки від 18.10.2012 р. «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Гідро Хімія України» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «БК «БМР-Сервіс», складеної ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, в травні 2011 р. у ТОВ «Гідро Хімія України» відсутні об'єкти оподаткування, що підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить про нікчемність укладеного позивачем правочину.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Управлінням Міндоходів прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000474230 від 23.05.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 317 719 грн. за основним платежем; податкове повідомлення-рішення № 0000484230 від 23.05.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 276 279 грн., у тому числі 276 278 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гідро Хімія України».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії: договору на виконання комплексу робіт з улаштування підлог на об'єкті «Загальноосвітня школа на діл.11 в 9 мкр.ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва» №460/1-СП від 01.04.2011 р., протоколу узгодження договірної ціни, підсумкової відомості ресурсів, локальних кошторисів, довідки прто вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, банківських виписок, протоколу зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2011 р., які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПАТ «Київміськбуд-1» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам. А аналіз наданих позивачем податкових накладних, актів виконаних робіт, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат то податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки.

Твердження відповідача про нікчемність укладеного договору обґрунтовано не взято судом до уваги.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом попередньої інстанції, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Гідро Хімія України» правочину.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Помилковим є посилання Управління Міндоходів на наявність в автоматизованій системі розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 03 грудня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.