Ухвала суду № 35839745, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10153/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Актив-Менс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000682220 від 24.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року Приватного підприємства «Актив-Менс».

За результатами перевірки складено Акт № 2342/15-225 від 29.12.2013 року, яким встановлено порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 5 наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 рокуза № 1333/20071 в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01.11.2011 рокупо 30.11.2011 рокуна суму 10418,50 грн.

Відповідно до вступної частини акта № 2342/15-225 від 29.12.2013 року при перевірці було використано наступні документи: декларація з податку на додану вартість за листопад 2011 року № 312116 від 20.12.2011 року, додаток 5 до декларації за листопад 2011 року «Розшифровка податкових зобов'язань а податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 312118 від 20.12.2011 року, договір постачання товару № ПЕ-115 від 01.11.2011, податкові накладні ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75» за листопад 2011 року, акт Яготинської МДПІ Київської обл. № 5/2300/36098229 від 20.01.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року.

На підставі вказаного Акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000682220 від 24.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 13 023,10 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд м. Києва посилався на те, що у податкового органу на момент проведення перевірки були відсутні правові підстави для її проведення, оскільки перевіряючим органом, під час проведення даної перевірки, були використані первинні документи, які не могли і не повинні були використовуватись.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» № 416 від 17.07.2006 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2006 року за № 872/12746 встановлено, що камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) щодо зазначених вище загальнодержавних і місцевих податків і зборів проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків).

Отже, камеральною є перевірка, яка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та має бути проведена протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий (звітний) період для яких дорівнює календарному місяцю чи за днем отримання податковим органом уточнюючих декларацій (розрахунків), нових звітних декларацій (розрахунків).

Відповідно до акта № 2342/15-225 від 29.12.2013 відповідачем було проведено камеральну перевірку податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за листопад 2011 року № 312116 від 20.12.2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача за листопад 2011 року більш ніж через рік після її подання, а тому у податкового органу у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення такої перевірки.

Крім того, з аналізу змісту акта перевірки № 2342/15-225 від 29.12.2013 року вбачається, що висновки викладені в ньому обґрунтовані виключно інформацією, яка міститься в акті Яготинської МДПІ Київської обл. № 5/2300/36098229 від 20.01.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року, при цьому не міститься інформації щодо встановлення арифметичних або методологічних помилок в поданих позивачем податкових деклараціях на підставі даних зазначених в них.

Таким чином, висновки акта № 2342/15-225 від 29.12.2013 ґрунтуються на фактах зазначених в документі, який не може бути використаний під час проведення камеральної перевірки, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято вірне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.11.2013 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.