Ухвала суду № 35839681, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6298/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Бегриль» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бегриль» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Білоцерківського відділення Держказначейства про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПП «Бегриль» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 98786 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний період.

За результатами складено Акт перевірки від 17.08.2012 №2380/15-4/20578209/72, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 98786 грн.; безпідставно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2012 року у розмірі 8811 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012 №0000031540/26, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 98786 грн., та №0000041540/1826, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84150 грн.

Вважаючи такі дії протиправним, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив вказані вище податкові повідомлення-рішення визнати нечинними та скасувати їх.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені правомірно у відповідності до норм чинного законодавства України, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому позовні вимоги ПП «Бегриль» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування та порядок і підстави його формування визначені Податковим кодексом України (надалі ПК України).

Так, Податковим кодексом України в п. 187.1 ст. 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні юридичної сили не мають.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач мав господарські відносини з СГП «Дубівське», ТОВ «Купяний дім», ПП «Слава Плюс», ТОВ «Маколі», ТОВ «Арго», ФОП-ОСОБА_1. На підтвердження реального здійснення господарських операції з наведеними юридичними та фізичними, позивачем надано до суду первинні документи, зокрема: податкові та видаткові накладні, товаро-транспортні накладні

З сукупного аналізу наданих позивачем первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що вони не відповідають встановленим вимогам чинного законодавства.

Так, з досліджених податкових накладних вбачається, що останні оформлені на підставі договорів купівлі-продажу, однак такі договори в матеріалах справи відсутні.

Крім того, розрахунки позивача зі своїми контрагентами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями за різними призначеннями платежу, однак до суду не надано жодного підтвердження проведення таких розрахунків.

Щодо видаткових накладних, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що останні були сформовані на підставі рахунків-фактури, проте позивачем не надано до суду такі рахунки-фактури, які б підтвердили дійсність видаткових накладних.

При дослідженні товарно-транспортних накладних, судом апеляційної інстанції встановлено, що в них не вказано номер автомобіля, який здійснював перевезення. В ТТН наявні підписи осіб що видали товар, особи, що прийняла товар, проте прізвища цих осіб не зазначено, що унеможливлює їх встановлення. До суду також не надано довіреності на водіїв, які згідно з товарно-транспортною накладною здійснювали перевезення товару. У досліджених товаротранспортних-накладних наявні посилання на подорожні листи, відомостей про які суду не наведено. Крім того, позивачем не надано жодних відомостей щодо правових підстав залучення ним чи контрагентом вказаних у ТТН перевізників.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Таким чином, позивачем не доведено реальність здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби винесені на підставі чинного законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Бегриль» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.11.2013 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.