Ухвала суду № 35839679, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8639/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008152260 від 04.07.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «ВБФ «Берест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року за результатами перевірки складено Акт №2967/22-621-02403446 від 17.09.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 485 763,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0008152260, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 607 204,00грн. в тому числі 485 763,00грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі121 441,00грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими що порушують законні права ПрАТ «ВБФ «Берест», останній звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів та підтверджень того, що ціна експортованого товару - гороху, сої, крупи кукурудзяної - не відповідала рівню звичайної ціни, не надав до суду інформацію про укладені на момент здійснення експорту товарів договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Статтею 39 Податкового кодексу України врегульовано методи визначення та порядок застосування звичайної ціни. Згідно з п.1 розділу ХІХ Податкового кодексу України ст. 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Відповідно до п. 8 підрозділу 10 розділу Х Податкового кодексу України до вступу в дію ст. 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки спірні правовідносини виникли в 2012 році, порядок визначення звичайної ціни регулюється п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як передбачено п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни чи митної вартості покладалася саме на відповідача у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів, зокрема:

- №19/03-2012 від 19.03.2012 року зі специфікаціями про продаж ПрАТ «ВБФ «Берест» компанії Vettera Trade S.A. жовтого колотого гороху у поліпропіленових мішках по 25 кг, вартістю 463,00 доларів США за тонну на умовах поставки FAS Одеса або Іллічівськ або Морський торговий порт Южний (Інкотермс 2000 р.); сої насипом вартістю 447,00 доларів США за тонну на умовах поставки FCA ж.д. станція Харків-Ліски (Інкотермс 2000 р.); жовтого цілого нешліфованого гороху насипом вартістю 303,00 долари за тонну на умовах поставки CPT станція Одеса-Пересип (Інкотермс 2000 р.);

- №01/03-2012 р. від 01.03.2012 р. зі специфікаціями №001 від 01.03.2012 р., №002 від 23.03.2012 р., від 003 від 23.05.2012 р. про продаж ПрАТ «ВБФ «Берест» ТОВ «Виталкомус» гороху шліфованого (колотого) вартістю 350,00 доларів США за тонну на умовах поставки FCA м. Славута (Інкотермс 2000 р.); горох шліфований (цілий) вартістю 395,00 доларів США за тонну на умовах поставки FCA м. Славута (Інкотермс 2000 р.); горох шліфований (колотий) вартістю 390,00 доларів США за тонну на умовах поставки FCA м. Славута (Інкотермс 2000 р.);

- №15/02-2012 від 15.02.2012 р. зі специфікаціями №001 від 15.02.2012 р., №002 від 15.06.2012 р. про продаж ПрАТ «ВБФ «Берест» ТОВ «Ракан-Крупяной Дом» крупи кукурудзяної №5 ГОСТ 6002-69 вартістю 435,00 доларів США на умовах поставки FCA м. Черкаси (Інкотермс 2000 р.); крупи кукурудзяної №5 ГОСТ 6002-69 вартістю 450,00 доларів США на умовах поставки FCA м. Черкаси (Інкотермс 2000 р.).

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про невідповідність рівню звичайних цін ціни на горох, сою та крупу кукурудзяну ґрунтується на даних Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків ДП «Держзовнішінформ» - щомісячному бюлетені «Огляд цін українського та світового товарних ринків».

Колегія суддів наголошує на тому, що на підтвердження своїх висновків, відповідачем не надано суду бюлетенів «Огляд цін українського та світового товарних ринків», на підставі яких можливо встановити які саме дані ДП «Держзовнішінформ» використано при визначенні рівня звичайних цін.

Крім того, відповідач не навів жодних числових виразів допущеного позивачем, за перевіряємий період, відхилення договірних (контрактних) цін від рівня звичайної ціни чи митної вартості товару. Жодних відповідних даних податкового обліку позивача чи перевірки відповідача в Акті не зазначено. Відповідачем не відображено, яким чином, у який спосіб та якими саме діями позивач порушив податкове законодавство в частині митного оформлення імпортних товарів і яким чином, у який спосіб та якими саме діями позивач порушив податкове законодавство в частині подальшої реалізації імпортного товару на митній території України.

Разом з тим, в порушення ст. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» №817/98 від 23.07.1998 р., відповідачем не використана в ході перевірки статистична оцінка рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України при визначенні звичайної ціни товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що ціна товарів, визначена ПрАТ «ВБФ «Берест» у зовнішньоекономічних контрактах №19/03-2012 від 19.03.2012 року, №01/03-2012 р. від 01.03.2012 р., №15/02-2012 від 15.02.2012 р., не відповідає рівню звичайної ціни та не надано жодного доказу на підтвердження цього.

Крім того, податковим органом зазначено, в ході перевірки, ПАТ «ВБФ «Берест» здійснено експорт сільськогосподарської продукції (горох, боби соєві, крупа кукурудзяна) за межі митної території України, що оподатковуються за ставкою 0% на загальну суму 5 259 449,00 грн., які відображено в р. 2.1 Декларацій з ПДВ: за березень 2012 - у розмірі 128 764,00 грн., за квітень 2012 - у розмірі 776 014,00 грн., за травень 2012 - у розмірі 2 011 928,00 грн., за червень 2012 - у розмірі 2 342 743,00 грн.

Як наголошено в Акті перевірки, товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України. Вантажні митні декларації із відмітками щодо фактичного вивезення товарів за межі митної території України до перевірки не надавались, про що свідчать належним чином засвідчені копії вантажних митних декларацій, які додаються до матеріалів перевірки.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками податкового органу, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.195.1.1. п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Факт перетину товаром митного кордону України на підставі вищевказаних ВМД підтверджується відбитком гербової печатки митниці про вивезення товару, що в них вказаний, за межі території України, який містяться на зворотному боці кожної ВМД.

Вивезення товару за межі митної території України підтверджується також відповідями на запити ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 20.08.2012 р. №4545/10/22-611, від 20.08.2012 р. №4543/10/22-611 (том І, а.с.151, 153), які направлялися до митних органів з метою підтвердження факту перетину митного кордону України товаром, експортованим ПрАТ «ВБФ «Берест».

Таким чином, з сукупного аналізу наведених правових норм та наведених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято вірне та обґрунтоване рішення, оскільки відповідачем не надано належних доказів та підтверджень того, що ціна експортованого товару - гороху, сої, крупи кукурудзяної - не відповідала рівню звичайної ціни, не надав до суду інформацію про укладені на момент здійснення експорту товарів договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.