Ухвала суду № 35839418, 21.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. справа № 808/3361/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі №808/3361/13-а за позовом приватного підприємства «Інформаційно-технічний центр «Комтест» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Приватне підприємство «Інформаційно-технічний центр «Комтест» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дій щодо проведення позапланової документальної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року № 0000952307, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6472, 00 грн., штрафні санкції 1618, 00 грн., від 07.12.2012 року № 000096230 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6146, 00 грн., штрафні санкції 1541, 00 грн.. Позов, зокрема, обґрунтований відсутністю правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, під час проведення перевірки ДПІ не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення підприємством вимог податкового законодавства, що б могло бути підставою для визначення спірних податкових зобов'язань.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року позов задоволено частково, а саме: скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкові повідомлення рішення від 07.12.2012 №0000952307 та №0000962307.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП «ІТЦ «Комтест»» з питань дотримання вимог діючого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Вега ДК» за лютий 2012 року та з питань включення до складу витрат 1 кварталу 2012 року, за результатами якої складений акт від 21.11.2012 року № 3015/22-12/22153129.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6472,00 грн. у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 6472,00 грн.

- п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 6164,00 грн., за лютий 2012 року.

З огляду на акт перевірки, такі висновки ДПІ обґрунтовані відсутністю фактичного здійснення господарських операцій між ПП «Інформаційно-технічний центр «Комтест» та ПП «Вега-ДК». Як зазначено в акті перевірки: до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя надійшов акт від Лівобережної ДПІ м.Дніпропетровська від 09.11.2012 року № 4920/22/34410333 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вега-ДК» по взаємовідносинам з ТОВ «Проект-Конструкція» за лютий, березень 2012 року», згідно якого зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство ПП «Вега-ДК» за місцем реєстрації не знаходиться. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. На думку податкового органу, дані факти свідчать про відсутність факту поставки товару ПП «Вега ДК» на адресу ПП «ІТЦ «Комтест»».

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ПП «ІТЦ «Комтест» вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 21.11.2012 року №3015/22-12/22153129 не містить.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0000952307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6472, 00 грн., штрафні санкції 1618, 00 грн., та № 000096230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6146, 00 грн., штрафні санкції 1541, 00 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржені рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Згідно із пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, підставою для визначення сум грошових зобов'язань є дані перевірок, які свідчать про заниження платником податків сум податкових зобов'язань.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ПП «Вега-ДК», за наслідками яких позивачем визначались податкові зобов'язання. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки постачальника позивача (ПП «Вега-ДК») та відсутність необхідних умов, на думку податкової служби, для ведення господарської діяльності. При цьому, ДПІ не вжила жодних заходів щодо проведення зустрічної звірки ПП «Вега - ДК» саме по взаємовідносинам з позивачем, а лише обмежилась використанням акту від 09.11.2012 року № 4920/22/34410333, який стосується результатів перевірки ПП «Вега-ДК» по взаємовідносинам з ТОВ «Проект - Конструкція», з яким позивач не мав жодних господарських взаємовідносин.

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В той же час, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовано відповідачем, свідчать про те, що між ПП «ІТК «Комтест» (Покупець) та ПП «Вега-ДК» (Постачальник) 10.01.2012 року укладено договір поставки № 01-01-15Т. Згідно з умовами договору на адресу Покупця поставлялася апаратура для записування або відтворення зображення і звуку по телебаченню та приладдя до них.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №21422 від 14.02.2012р., №20917 від 09.02.2012р., податковими накладними №20917 від 09.02.2012р., №21422 від 14.02.2012р., товарно-транспортними накладними серії ТН №1, 2, які підтверджують факт транспортування товарів від постачальника до покупця. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі.

Наявність належних чином оформлених податкових, видаткових накладних, порядок розрахунків між сторонами наведено і в Акті перевірки.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Вега-ДК».

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі №808/3361/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 25.11.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк