Ухвала суду № 35839416, 14.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. справа № 808/5159/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі №808/5159/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжхлібтехсервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжхлібтехсервіс» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 №0000642212, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 6569479,00 грн.; № 0000622212, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 2668,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. Позов обґрунтований відсутністю правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, під час проведення перевірки ДПІ не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення підприємством вимог податкового законодавства, що б могло бути підставою для визначення спірних податкових зобов'язань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс» з питань дотримання вимог діючого законодавства по взаємовідносинам з ПП "Рупас-Пак" за грудень 2010 року, ПП "Центрстроймаркет" за березень 2010 року та ТОВ "Краяни" за січень 2011 року та з питань включення до складу витрат за 1 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року, за результатами якої складений акт від 01.04.2013 року № 458/22-12/36576576.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємством занижено податок на додану вартість у травні 2011 року у сумі 2667 грн.;

п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 6637426 грн..

З огляду на акт перевірки, такі висновки ДПІ обґрунтовані відсутністю фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс» та ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни». Як зазначено в акті перевірки: до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя надійшов акт від ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 11.01.2013 № 43/227/34986244 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Центрстроймаркет", щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий, березень, квітень 2010 року, лютий 2011 року", згідно якого зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що ПП "Центрстроймаркет" визнано банкрутом. Загальна чисельність працюючих на підприємстві у 2010 році складала 1 особа. На думку податкового органу, дані факти свідчать про відсутність факту поставки товару ПП "Центрстроймаркет" у березні 2010 року (стор.14 Акту).

Крім цього, в акті перевірки відображено, що від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС надійшов акт від 05.09.2011 року № 3351/23 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Краяни", з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "НПК "Ресурспром", ПП "Альянс-СД" за січень, лютий 2011 року», в якому зазначається: "Враховуючи те, що у ПП "Альянс-СД" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб". На думку податкового органу, дані факти свідчать про відсутність факту поставки позивачу товару ТОВ "Краяни" у січні 2011 року (стор.16 Акту перевірки).

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс» вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 01.04.2013 року №458/22-12/36576576 не містить.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від від 16.04.2013 №0000642212, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 6569479,00 грн. (по взаємовідносинам з ПП «Центрстроймаркет»); від 16.04.2013 № 0000622212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 2668,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ "Краяни").

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки позивач мав взаємовідносини з постачальниками і після 01.01.2011р., то до спірних взаємовідносин підлягають застосуванню вимоги Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, підставою для визначення сум грошових зобов'язань є дані перевірок, які свідчать про заниження платником податків сум податкових зобов'язань.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки постачальника позивача (ПП «Центрстроймаркет») та відсутність необхідних умов, на думку податкової служби, для ведення господарської діяльності ТОВ «Краяни».

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В той же час, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовано відповідачем, свідчать про те, що між ТОВ "Запоріжхлібтехсервіс" та ПП "Центрстроймаркет" 12.02.2010 року укладено договір купівлі - продажу №1202/10-1, за умовами якого позивач придбав обладнання згідно зі специфікацією (додаток 1 до договору) (т.1 а.с.79-83).

Виконання умов договору підтверджується видатковими, податковими накладними, актами прийому-передачі.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились за допомогою простих векселів.

Наявність належних чином оформлених податкових, видаткових накладних, порядок розрахунків між сторонами наведено і в Акті перевірки (т.1 а.с.89-114).

Демонтаж та перевезення придбаного обладнання позивачем проводився з залученням третьої особи. Так, позивачем 15.02.2010 року укладено договір підряду з ВАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1", за умовами якого підрядчик зобов'язується своїми силами або з залученням третіх осіб виконати за завданням замовника роботи з обладнанням: лінія голландського пряника, лінія бісквітного печива, лінія затяжного печива, лінія вівсяного печива. Виконані роботи ВАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1" підтверджується актом здачі-приймання робіт, копією податкової накладної, копією банківської виписки (т.1 а.с.131-138).

Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що отримане від ПП "Центрстроймаркет" обладнання в подальшому позивачем оприбутковане та використане в господарській діяльності, а зокрема реалізоване ПАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1", ВАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1", ПАТ "Запорізький хлібозавод № 3", ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5", ПАТ "Оріхівський хлібокомбінат", Дочірньому підприємству "ДП Агросервіс 2000". Вказані обставини підтверджується наданими позивачем первинними документами, копії яких долучено до матеріалів справи (т.2 ст.1-250, т.3 а.с.1-23, 79-95).

Також, встановлені обставини справи свідчать, що між ТОВ "Краяни" (продавець) та ТОВ "Запоріжхлібтехсервіс" (покупець) 08.04.2010 року укладено договір купівлі - продажу № 8/03/04, за змістом якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію згідно зі специфікаціями (т.1 а.с.158-160).

Виконання умов договору підтверджено актом приймання-передачі (т.1 а.с.161), видатковою накладною (т.1 а.с.61), податковою накладною (т.1 а.с.73). Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились в безготівковій формі, що підтверджено платіжним дорученням № 67 від 12.04.2011 року (т.1 а.с.170).

Наявність належним чином оформлених первинних документів та порядок розрахунків між сторонами відображено в акті перевірки.

Отримане від ТОВ "Краяни" обладнання позивачем оприбутковане та використане в господарській діяльності, зокрема здавалося в оренду та згодом реалізоване ПАТ "Запорізький хлібозавод № 3". Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: копіями договорів купівлі-продажу, специфікаціями, актами приймання-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, банківськими виписками, журналами-ордерами та відомостями по рахунках 15, 631, 281, оренди обладнання, специфікацією, актами приймання-передачі, довіреностями, видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними (т.3 а.с.103-129).

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Крім цього, вказані первинні документи, які свідчать про взаємовідносини позивача з ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни» і в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, при цьому будь-яких зауважень щодо правильності складення первинних документів, податковою службою висловлено не було.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни».

Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо відсутності у платника податків законодавчо визначеного обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог податкового законодавства. Право платника податків на формування податкового кредиту не поставлено в залежність від фактичного виконанням постачальником своїх податкових зобов'язань (правильність їх визначення та сплата до бюджету).

Обгрунтовано суд першої інстанції вказав і не безпідставність доводів ДПІ щодо не надання позивачем доказів транспортування товару, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що обладнання від ПП «Центрстроймаркет» позивачу було поставлене підрядчиком - ВАТ «Запорізький хлібокомбінат №1» згідно договору підряду від 15.02.2010р. (т.1 а.с.131-135), а обладнання від ТОВ «Краяни» поставлене позивачу продавцем, оскільки п.2.2 договору від 08.04.2010р., в ціну договору включена вартість поставки на склад покупця (т.1 а.с.158-161).

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача вказував на необґрунтованість таких висновків суду першої інстанції, з огляду на те, що документи, які підтверджують факт транспортування, не були надані під час проведення перевірки.

До таких пояснень представника ДПІ колегія суддів ставиться критично з наступних підстав.

Відповідно до розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

З акту перевірки не вбачається того, що податкова служба вимагала від позивача надати до перевірки докази транспортування товарів, відсутні у матеріалах справи і докази відмови посадових осіб підприємства надати такі документи до перевірки. Оскільки, відповідачем не надано доказів дотримання вимог зазначено Порядку, в цій частині, то доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки доказів транспортування товарів, судом до уваги не приймаються.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і посилання представника ДПІ на провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні №320130800200000587, що кваліфікується за ч.3 ст.212 КК України, відповідно до якого службові особи ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс», при здійсненні фінансово-господарської діяльності, в період травня 2013 року ухилились від сплати податку на додану вартість у розмірі понад 2 867 500грн.

Так, по-перше: вказані обставини, з огляду на акт перевірки, не були підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим суд, вирішуючи питання про обґрунтованість та правомірність оскаржених рішень відповідача, вказані обставини не може прийняти до уваги. По-друге, підставою для порушення кримінального провадження став акт позапланової невиїзної документальної перевірки №999/28-08-15-04/36576576 від 19.07.2013р., в той час як підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 01.04.2013 року № 458/22-12/36576576. Втретє, сам факт провадження кримінального провадження, без наявності вироку суду, який би набрав законної сили та яким би були встановлені обставини, що свідчать про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Запоріжхлібсервіс» та ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни», не може бути підставою для висновків суду щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі №808/5159/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 18.11.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк