Постанова № 35839413, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.

справа № 2а-15429/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у справі №2а-15429/10/0470 за позовом публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участю третьої особи – Головного управління Державного казначейства України в м.Києві про визнання нечинним та скасування рішення, стягнення коштів, -

в с т а н о в и В :

Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000418/1 від 27.05.2010 року; скасувати видану Дніпропетровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00622 від 27.05.2010 року; повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13 947,73 грн.; повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 3 320,88 грн.

В обґрунтуванні позову позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування методу визначення митної вартості №1, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Дніпропетровська митниця, без достатніх для цього підстав, при визначені митної вартості товару, застосувала метод визначення митної вартості №6.FONT>

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у задоволені позову відмовлено. Постанова суду мотивована правом митного органу самостійно визначити митну вартість товарів, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення такої вартості товарів декларантом у ВМД. У спірному випадку декларантом на вимогу митниці не надано усіх витребуваних документів, що і стало обґрунтованою підставою для визначення відповідачем митної вартості товарів за методом №6.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо ненадання декларантом усіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за методом №1. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказував на те, що Митниця порушила процедуру визначення митної вартості товарів, в частині послідовності застосування методів визначення митної вартості. У спірному рішенні про визначення митної вартості товарів не зазначено про неможливість застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості товарів, але цьому судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 27.05.2010 для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом Позивача була подана вантажна митна декларація № 113050000/2010/004223, відповідно до якої для проведення Відповідачем - 1 митного оформлення було подано товар - цегла вогнетривка: NO.82 АLКО-60А. Виробником заявлено «REFRAKO S.R.O.», країною виробництва - Словаччину. Товар поставлено у межах зовнішньоекономічного контракту № 0212-8С02/10 від 12.02.2010.

Митна вартість визначена декларантом за ціною контракту.

Під час проведення посадовою особою митниці перевірки документів, поданих до митного оформлення декларантом Позивача в рахунок підтвердження заявленої ним митної вартості, було встановлено, що декларантом Позивача порушено п. 7 Порядку 1766, тобто з вищенаведеного переліку обов'язкових документів, декларантом Позивача не було подано:

1. Банківського платіжного документу, відповідно до якого за умовами зовнішньоекономічного контракту №0212-8002/10 від 12.02.2010, було здійснено передплату за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару. Що підтверджується:

- третім підрозділом графи 20 ВМД від 27.05.2010 № 113050000/2010/004223, в якому зазначено 2-значний цифровий код форми розрахунків за товар згідно з умовами контракту купівлі-продажу, а саме код « 30», який відповідно до наказу ДМСУ від 09.07.1997 № 307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», зареєстрованого в Мін'Юсті України 24.09.1997 № 443/2247, розшифровується як «переказ», та свідчить про переведення грошових коштів з рахунку Покупця (ПАТ „Північний ГЗК) на рахунок Продавця;/FONT>

- відсутністю банківського платіжного документу серед поданих декларантом Позивача документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та проведення Відповідачем - 1 митного оформлення цього товару, які зазначені у графі 44 ВМД від 27.05.2010 № 113050000/2010/004223.

2. Рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів від 19.05.2010 № 13000006/2010/000383/1, яке було прийнято за одним контрактом № 0212-8С02/10 від 12.02.2010.

Крім того, Позивач при поданні 27.05.2010 ВМД № 113050000/2010/004223, здійснюючи посилання в графі 44 цієї ВМД на Рішення про визначення митної вартості товарів від 19.05.2010 № 113000006/2010/000383/1, не застосував його при декларуванні митної вартості товару, тобто не взяв за основу скореговану митну вартість за вказаним рішенням при заявленні до митного оформлення цегли вогнетривкої.

На підставі викладено та враховуючи вищезазначені порушення декларанта Позивача митним органом було запропоновано, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, надати додаткові документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ДМВ - 1 №113050000/2010/004223, а саме:

1) прайс - лист фірми виробника товару;

2) калькуляцію фірми виробника товару;

3) копію ВМД країни - відправлення; .

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями.

Проте, декларантом Позивача було надано лише прайс-лист на 2010 рік, копія експортної ВМД країни - відправлення та листи. Інших запропонованих декларанту документів надано не було.

У зв'язку з тим, що позивачем не надано до митного оформлення обов'язкових документів та додатково запитаних документів, - посадовою особою митного органу, на підставі інформаційної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено та виявлено, що заявлена ціна товару - цегли вогнетривкої - 1, 07 Євро за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформленого для вільного використання на митній території України), яка становить 1, 45 Євро (1, 79 дол. США) за кг. Про що на зворотному боці ДМВ - 1 № 113050000/2010/004223 митним органом, відображено, а також було зазначено, що з декларантом Позивача «Проведено консультацію та обмін ціновою інформацією» та повідомлено «Про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно з наказом ДМСУ від 17.03:2008 № 230», при цьому 27.05.2010 декларанта Позивача ознайомлено з цими записами під підпис.

На підставі вищевикладеного відповідачем було винесено Рішення про визначення митної вартості товарів № 3000006/2010/000418/1 на підставі наявних у нього відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 МК України.

З огляду на прийняте рішення про визначення митної вартості товару Митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00622 від 27.05.2010 року.

Позивачем подано до Митниці нову ВМД, в якій зазначено митну вартість товарів, що визначена рішенням №3000006/2010/000418/1. Різниця між фактично сплаченими платежами та тими, які мали бути сплачені у разі визначення митної вартості за ціною контракту склала: 13 947,73грн. – ПДВ, 3 320,88грн. – ввізне мито, яку і просить стягнути позивач з Державного бюджету.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при здійсненні митного оформлення вантажу діяв на підставі та у спосіб, що передбачені, зокрема, Митним кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, від 11.07.2002р. №92-ІV, митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що вміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Згідно із ч.2 ст.262 Митного Кодексу України, порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ №1766 від 20.12.2006р. (чинного на день митного оформлення позивачем отриманого товару), для підтвердження заявлених відомостей про митну варість товарів декларант зобов’язаний подати:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно п.11 зазначеного Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Відповідно до ч.І ст.264 Митного Кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі потреби у підтверджені заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, чинного на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про право митного органу самостійно визначити митну вартість товарів, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення такої вартості товарів декларантом у ВМД.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на виконання своїх повноважень Митниця, після перевірки відповідності заявленої позивачем митної вартості, на підставі поданих позивачем документів, внаслідок чого виникли сумніви у правильності задекларованої митної вартості товарів, запросила у позивача ряд додаткових документів, необхідність надання яких зазначена у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості, про що ознайомлено Декларанта.

Необхідність надання документів обумовлено обґрунтованими сумнівами Митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, які полягають у тому, що позивачем до митного оформлення не надано банківського платіжного документу, відповідно до якого за умовами зовнішньоекономічного контракту №0212-8002/10 від 12.02.2010, було здійснено передплату за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару; наявністю Рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів від 19.05.2010 №13000006/2010/000383/1, яке було прийнято за цим же контрактом № 0212-8С02/10 від 12.02.2010.

Витребувані документи позивачем надано не у повному обсязі, що відображено у графі "Для відміток митниці". В цій же графі відображено про проведення консультацій з декларантом.

Факт неподання Декларантом у повному обсязі витребуваних Митницею документів, став підставою для самостійного визначення Митницею митної вартості товару, з огляду на те, що надані документи не підтверджували заявлену Декларантом митну вартість товару, яка визначена за методом №1.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у Митниці підстав для витребування додаткових документів для визначення митної вартості товару та з огляду на їх ненадання декларантом, про наявність підстав для самостійного визначення Митницею митної вартості товарів.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у спірних правовідносинах, митний орган, при визначені митної вартості товару повинен був діяти на підставі та у спосіб, що визначені законами України.

Методи визначення митної вартості товарів встановлені статтею 266 Митного кодексу України

Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, наведеною нормою матеріального права встановлено як методи визначення митної вартості товарів так і порядок їх застосування. Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митним органом, у зв'язку з неможливістю визначення митної вартості товару за ціною договору, було застосовано резервний метод визначення митної вартості – метод №6.

При цьому, оскаржене рішення про визначення митної вартості товару не містить у собі відомостей про те, які обставини унеможливлювали застосувати для визначення митної вартості товару попередні чотири методи визначення митної вартості товарів, що стало б законною підставою для застосування методу №6.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи рішення про визначення митної вартості товару, діяв не у спосіб, що визначений Митним кодексом України.

Посилання Митниці у запереченнях на апеляційну скаргу на причини не застосування попередніх методів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі причини неможливості застосування послідовно п’яти методів визначення митної вартості товару повинні бути зазначені саме в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Не приймає до уваги суд апеляційної інстанції і доводи представника відповідача про те, що метод №6 було обрано у результаті консультацій з декларантом, оскільки проведення консультації з декларантом не позбавляє митний орган обов’язку послідовно застосовувати методи визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст..266 МК України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

Отже, консультації з декларантом проводяться з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу, а не вибору методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що спірне рішення відповідача про визначення митної вартості товару підлягає скасуванню як протиправне.

Як наслідок протиправності рішення про визначення митної вартості товару, підлягає скасуванню і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00622 від 27.05.2010 року, оскільки підставами для її прийняття є саме рішення про визначення Митницею митною вартості товару, яка є відмінною від митної вартості, що зазначена позивачем у ВМД.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині повернення з Державного бюджету надміру сплачених платежів у вигляді ввізного мита та податку на додану вартість.

Як свідчать обставини справи, суми платежів, які просить повернути позивач, розраховані як різниця між сумами, що повинні бути визначені у разі застосування методу визначення митної вартості №1 та фактичним застосуванням Методу №6.

Таким чином, для висновку щодо обґрунтованості таких вимог позивача слід встановити обставини, які свідчать про правомірність визначення позивачем митної вартості товарів за методом №1. Таких обставин, враховуючи вищенаведене, судом у цій справі не встановлено. Спірне рішення Митниці про визначення митної вартості товарів визнано судом протиправним не з огляду на правильність визначення позивачем митної вартості за методом №1, а з огляду на порушення відповідачем порядку застосування методів визначення митної вартості товарів.

За таких обставин, враховуючи те, що виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, наділені саме митні органи, а отже саме Митниця має визначитись з правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими та передчасними вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету надміру сплачених платежів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити часткового, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у справі №2а-15429/10/0470 – скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000418/1 від 27.05.2010 року – визнати протиправним та скасувати.

Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00622 від 27.05.2010 року, видану Дніпропетровською митницею – скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 13.11.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк