Ухвала суду № 35839408, 07.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. справа № 804/6154/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року у справі №804/6154/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000711502 від 12.04.2013 року, яким ТОВ «Крона» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 678 166 грн. за основним платежем та 339 083 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000721501 від 12.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 566 563 грн. за основним платежем та 783 281 грн. за штрафними санкціями. Позов, зокрема, обґрунтований відсутністю правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, під час проведення перевірки ДПІ не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення підприємством вимог податкового законодавства, що б могло бути підставою для визначення спірних податкових зобов'язань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Крона» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.03.2013 р. №2546/112/22.5-07/32401217, в якому зроблено висновок про порушення підприємством вимог:

п.п.14.1.13, п.14.1.36,п.14.1ст.14, п.п.134.1.1.п.134.1 ст.134,п.135.1 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 135.5.4 п.135.4 ст.135, п.138.2 ст. 138,п. 138.4 ст.138 та п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 566 563грн.;

п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6, п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 678 166 грн..

Такі висновки податкової служби, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач, у перевіреному періоді, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех», з приводу поставки товарів, в яких позивач виступав покупцем.

На думку ДПІ вказані господарські операції не мали на меті настання реальних правових наслідків, які передбачені договором поставки.

Така позиція ДПІ ґрунтується на інформації, що міститься у висновку ВМП Дніпродзержинської ОДПІ від 26.02.2013 року № 406 07-50-02 щодо наявності/відсутності ознак фіктивності та наявності факту реального здійснення господарської діяльності (т.1 а.с.247-248). У вказаному висновку зазначено, що «ТОВ «Крона» за адресою не знаходиться. Проведеними заходами було встановлено, що при здійсненні експортних операцій ТОВ «Крона» в документах які надані митниці вбачаються ознаки підробки (в сертифікатах якості). Також у відношенні посадових осіб ТОВ «Крона» відкрите кримінальне провадження за ст..212 КК України (ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах). У зв'язку з чим встановлено незаконне формування податкового кредиту по ланцюгу постачання. Встановлено не реальність здійснення операції».

З цих підстав, в акті перевірки ДПІ вказує на порушення ТОВ «Крона» вимог вищенаведених норм матеріального права, що призвело до заниження податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех».

Будь-яких інших обставин, з якими ДПІ пов'язувала б порушення ТОВ «Крона» вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 28.03.2013 р. №2546/112/22.5-07/32401217 не містить.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000711502 від 12.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 678 166 грн. за основним платежем та 339 083 грн. за штрафними санкціями; №0000721501 від 12.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 566 563 грн. за основним платежем та 783 281 грн. за штрафними санкціями.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Згідно із пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, підставою для визначення сум грошових зобов'язань є дані перевірок, які свідчать про заниження платником податків сум податкових зобов'язань.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «ПКФ «Нонвесттех», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. Висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на висновок ВМП Дніпродзержинської ОДПІ від 26.02.2013 року № 406 07-50-02 щодо наявності/відсутності ознак фіктивності та наявності факту реального здійснення господарської діяльності.

Між тим, вказаний висновок не містить жодної інформації щодо взаємовідносин ТОВ «Крона» з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» (т.1 а.с.247-248).

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для визначення спірних сум грошових зобов'язань.

В той же час, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовано відповідачем, свідчать про те, що між ТОВ «Крона» та ТОВ «ПКВ «Нонвесттех» було укладено договір №201213 від 21.03.2012 року та додаткова угода за № 1 від 08.12.2012 року на поставку суміші металургійної залізовмісної та суміші агломераційної.

Виконання умов договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами: видатковою накладною № 186 від 27.11.2012 року; податковою накладною № 17 від 27.11.2012 року; видатковою накладною № 187 від 27.11.2012 року; податковою накладною № 18 від 27.11.2012 р.; видатковою накладною № 188 від 28.11.2012р.; податковою накладною № 19 від 28.11.2012 р.; видатковою накладною №189 від 28.11.2012 р.; податковою накладною № 20 від 28.11.2012 р.; видатковою накладною № 190 від 29.11.2012 р.; податковою накладною № 21 від 29.11.2012 р.; видатковою накладною № 191 від 30.11.2012 р.; податковою накладною № 22 від 30.11.2012 р.; видатковою накладною № 192 від 30.11.2012 р.; податковою накладною № 23 від 30.11.2012 р.; видатковою накладною № 199 від 03.12.2012р.; податковою накладною № 1 від 03.12.2012 р.; видатковою накладною № 200 від 04.12.2012 р.; податковою накладною № 2 від 04.12.2012 р.; видатковою накладною № 201 від 05.12.2012 р.; податковою накладною № 3 від 05.12.2012 р.; видатковою накладною № 203 від 06.12.2012 р.; податковою накладною № 5 від 06.12.2012 р.; видатковою накладною № 205 від 06.12.2012 р.; податковою накладною № 7 від 06.12.2012 р.; видатковою накладною № 206 від 07.12.2012 р.; податковою накладною № 8 від 07.12.2012 р.; видатковою накладною № 207 від 08.12.2012 р.; податковою накладною № 9 від 08.12.2012р.; видатковою накладною № 208 від 09.12.2012р.; податковою накладною №10 від 09.12.2012 р.; видатковою накладною № 210 від 09.12.2012р.; податковою накладною №11 від 09.12.2012 р.; видатковою накладною № 211 від 10.12.2012 р.; податковою накладною №12 від 10.12.2012 р.; видатковою накладною № 211 від 10.12.2012 р.; розрахунком № 20 коригування кількісних і вартісних показників до податковою накладною № 12 21.12.2012 р.; видатковою накладною № 212 від 11.12.2012 р.; податковою накладною № 13 від 11.12.2012 р.; видатковою накладною № 212 від 11.12.2012 р.; розрахунком № 21 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №13 від 21.12.2012 р.; видатковою накладною № 213 від 12.12.2012 р.; податковою накладною № 14 від 12.12.2012 р.; видатковою накладною № 213 від 12.12.2012 р.; розрахунком № 22 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 14 від 21.12.2012 р.; видатковою накладною № 214 від 13.12.2012 р.; податковою накладною № 15 від 13.12.2012 р.; видатковою накладною № 214 від 13.12.2012 р.; розрахунком № 23 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 15 від 21.12.2012 р.; видатковою накладною № 215 від 14.12.2012 р.; податковою накладною № 16 від 14.12.2012 р.; видатковою накладною № 215 від 14.12.2012 р.; розрахунком № 24 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №16 від 21.12.2012 р.; видатковою накладною № 216 від 15.12.2012 р.; податковою накладною № 17 від 15.12.2012 р.; видатковою накладною № 216 від 15.12.2012 р.; розрахунком № 26 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №17 від 21.12.2012 р.; видатковою накладною № 217 від 16.12.2012 р.; податковою накладною № 18 від 16.12.2012р.; видатковою накладною № 217 від 16.12.2012 р.; розрахункои № 27 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 18 від 21.12.2012 р.; видатковою накладною № 218 від 17.12.2012 р.; податковою накладною № 19 від 17.12.2012р.; розрахунком № 28 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 19 від 21.12.2012 р.; видатковою накладною № 219 від 18.12.2012 р.; податковою накладною № 29 від 18.12.2012 р.; видатковою накладною № 1 від 02.01.2013 р.; податковою накладною № 1 від 02.01.2013 р.; видатковою накладною № 2 від 02.01.2013 р.; податковою накладною № 2 від 02.01.2013 р.; видатковою накладною № 3 від 03.01.2013 р.;податковою накладною № 3 від 02.01.2013 р..

Оплата за поставлений товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 3072 від 05.12.2012р.; № 3073 від 05.12.2012р.; № 3077 від 06.12.2012р.; № 3078 від 06.12.2012р.; № 3105 від 07.12.2012р.; № 3121 від 07.12.2012р.; №3123 від 10.12.2012р.; № 3124 від 10.12.2012р.; № 3147 від 13.12.2012р.; № 3148 від 13.12.2012р.; № 3161 від 14.12.2012р.; № 3178 від 17.12.2012р.; № 3187 від 18.12.2012р.; № 3190 від 18.12.2012р.; № 3239 від 20.12.2012р.; № 3243 від 21.12.2012р.; № 3299 від 03.01.2013р.; № 2 від 04.01.2013р.; №3303 від 08.01.2013р.; № 3317 від 09.01.2013р.; № 3391 від 16.01.2013р.; № 3412 від 18.01.2013р.; № 3437 від 21.01.2013р.; № 3439 від 22.01.2013р.; № 163 від 04.02.2013р.; № 181 від 05.02.2013р.; № 595 від 18.03.2013р.; № 604 від 19.03.2013р.; № 609 від 19.03.2013р.; № 610 від 19.03.2013р.; № 868 від 17.04.2013р.; № 904 від 24.04.2013р..

Зазначені первинні документи надавалися позивачем до перевірки та відображені в Акті перевірки.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що придбаний позивачем за договором товар був проданий на експорт згідно зовнішньоекономічного контракту №121121-JK від 21.08.2012 року. 31 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Нонвесттех» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» уклали договір комісії № 201222. На підтвердження виконання договору були надані акти прийому передачі товару на комісію. В матеріалах справи наявні копії вантажних митних декларацій за №№ 5000010101/2013/000324, 500010101/2013/000327, 500010101/2012/004603. Винагорода комісіонера та понесені ним витрати по договору № 201222 від 31.05.2012 була оплачена згідно платіжних доручень від 17.04.2013 року за № 866 та 867 відповідно.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПКВ «Нонвесттех».

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року у справі №804/6154/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.11.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк