Ухвала суду № 35839389, 28.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ONT >УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р.

справа № 811/2085/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську >апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі №811/2085/13-а публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень , -

в с т а н о в и В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій»: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 13.06.2013 року №0001182250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 484 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 387грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 97 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 13.06.2013 року №0001192250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1161грн., у тому числі основного платежу у розмірі 929 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 232 грн.

Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградської об’єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Науково виробниче підприємство «Радій» по ДСД Б/Н від 15.02.2001року з ТОВ «Гранекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Геосат Плюс» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.05.2013 року за №87/22-5/303955169, в якому вказано на порушення ПАТ «НВП «Радій» вимог:

- п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 927 грн. у т.ч.: за 1-й квартал 2012 року на загальну суму 613 грн.; за 2-й квартал 2012 року на загальну суму 179 грн.; за 3-й квартал 2012 року на загальну суму 137 грн.

ONT >- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 387 грн., а саме: за березень 2012 року у сумі 88 грн.; за травень 2012 року у сумі 170 грн.; за липень 2012 року у сумі 105 грн.; за серпень 2012 року у сумі 24 грн.

З огляду на акт перевірки, такі висновки ДПІ обґрунтовані відсутністю фактичного здійснення господарських операцій між ПАТ «НВП «Радій» та ТОВ «Геосат Плюс». Як зазначено в акті перевірки: до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС надійшов акт від Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 08.11.2012 №3853/222/24337508 «Про результати документальної результати зустрічної звірки ТОВ «Геосат Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Раіком» їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.12.2011 року по 31.05.2012 року, ТОВ «Рест-Профі» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року, TOB «ІВІТЕК ТТК» їх реальності та повноти відображення обліку за період 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, ТОВ "Костарика-10" їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2011 року, та за період з 01.06.2011року по 30.09.2011року, ТОВ «Аркада Т» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Інтако» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, ПП «Баварія-Ф» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року та ТОВ «Ліга» їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2012 року, березень 2012 року.

Згідно вказаного акту ТОВ «Геосат-Плюс» мало взаємовідносини з вищевказаними контрагентами та ПАТ «НВП «Радій» як посередник. Підприємства-контрагенти, з якими ТОВ «Геосат-Плюс» мав господарські взаємовідносини, укладали договори без мети настання реальних правових наслідків, оскільки їхня господарська діяльність, при проведені перевірок, не підтверджена, за місцем свого місцезнаходження деякі підприємства відсутні.

З огляду на акт перевірки Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС зроблено висновок про те, що укладені ПАТ «НВП «Радій» правочини з ТОВ «Геосат-Плюс» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю (стор.21 Акту).

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов’язувала порушення ПАТ «НВП «Радій» вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 30.05.2013 року за №87/22-5/303955169 не містить.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0001192250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1161 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 929 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 232 грн., №0001182250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 484 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 387 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 97 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. При цьому, з огляду на акт перевірки, в якому зазначено про взаємовідносини позивача з ТОВ «Гранекс», ТОВ «Геосат-Плюс», судом першої інстанції встановлено, що спірні грошові зобов’язання визначено позивачу по взаємовідносинам саме з ТОВ «Геосат-Плюс». Про вказаний факт свідчать як доводи заперечень ДПІ на позов (а.с.90-91) так і доводи апеляційної скарги.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Геосат-Плюс», за наслідками яких позивачем визначались податкові зобов’язання. Висновки про заниження податкових зобов’язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в Акті перевірки Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 08.11.2012 №3853/222/24337508, які стосуються взаємовідносин контрагента-позивача з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, що, на думку ДПІ, мають ознаки фіктивності. При цьому, ДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до вказаних суб’єктів підприємницької діяльності, з огляду на те, що позивач з ними не мав жодних взаємовідносин. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про заниження податкових зобов’язань ПАТ «НВП «Радій» по взаємовідносинам з ТОВ «Геосат-Плюс», ДПІ фактично спірні господарські операції перевірено не було, ані шляхом проведення перевірки покупця, ані шляхом перевірки постачальників.

Отже, акт перевірки ДПІ, на якому ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для збільшення грошових зобов’язань.

В той же час, встановлені обставини справи, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що ПАТ «НВП «Радій» (Покупець) мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Геосат Плюс» (Продавець) з приводу поставки товарів.

Про фактичну поставку товарів на адресу позивача від ТОВ «Геосат Плюс» свідчать наступні документи: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні (а.с.37-54). Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (а.с.81-86). Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Євроекспрес», про що свідчать вантажні декларації (а.с.112-123).

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість отриманих товарів, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність висновків ДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Геосат Плюс».

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним підставам для прийняття спірних рішень, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі №811/2085/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 02.12.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк