УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2013 р.
справа № 804/6460/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В. NT>P> P > суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інтерресурс»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі № 804/6460/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інтерресурс» про стягнення податкового боргу,-
в с т а н о в и В:
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року задоволено позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інтерресурс» податковий борг по орендній платі за землю у розмірі 152015, 43 грн..
Постанова суду, зокрема, мотивована наявністю у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов’язань із сплати орендної плати за земельні ділянки та який не сплачено у добровільному порядку.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, просив скасувати постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції надав неналежну правову оцінку тим, обставинам, які свідчать про те, що підприємство фактично не користувалося земельною ділянкою у період, за який ставиться питання про стягнення податкового боргу. Так, заявник апеляційної скарги вказує на те, що рішенням Дніпропетровської міської ради №25/20 від 25.01.2012р. «Про вирішення питання об’єкта комунальної власності стадіону заводу ВРЗ ім..Кірова за адресою: пров.Універсальний, 10» визнано, зокрема, таким, що втратило рішення міської ради від 27.06.2007р. №148/16 «Про передачу земельної ділянки по пров.Універсальному, 1 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Інтерресурс», код ЄДРПОУ 33612637, по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд». Рішення міської ради №25/20 було оскаржено підприємством у судовому порядку. Судовими інстанціями було відмовлено у задоволенні позову та крім цього, Вищий господарський суд України у постанові від 26.02.2013р. по справі №39/5005/1755/2012 зазначив, «що враховуючи положення ст..31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди земельної ділянки є припиненим у зв’язку з втратою товариством права власності на будівлі та споруди, які розташовані земельній ділянці». Посилаючись на вказані обставини, відповідач вказує на те, що оскільки він не користувався земельною ділянкою, то у нього не виникло обов’язку сплачувати суми орендної плати, стягнення яких є предметом спору у справі.
У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.06.2007р. №148/16 «Про передачу земельної ділянки по пров.Універсальному, 1 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Інтерресурс», код ЄДРПОУ 33612637, по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд», 27.07.2007р. між Дніпропетровською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Інтерресурс» укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п.1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: пров.Універсальний, 1. Договір укладено строком до 22.01.2018р. (п.3.1 Договору).
20.02.2012р. підприємством подано до податкової служби податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (№ 1848), в якій самостійно визначив зобов'язання з орендної плати за землю за 2012 рік в розмірі 465 336,59 грн. зі сплатою частками щомісячно, а саме за січень-листопад в розмірі 38778,05 грн., за грудень - 38778,04 грн.
Також, 11.02.2013 року відповідачем подано до державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (№ 1087), в якій самостійно визначив зобов'язання з орендної плати за землю за 2013 рік в розмірі 465 336,59 грн. зі сплатою частками щомісячно, а саме за січень-листопад в розмірі 38778,05 грн., за грудень - 38778,04 грн.
Відповідно до облікової картки платника податків відповідачем не сплачено самостійно визначену суму податку з плати за землю по податковій декларації № 1848 за листопад 2012 року в сумі 38778,05 грн., що з урахуванням наявної переплати в розмірі 3096,76 грн., призвело до виникнення заборгованості в розмірі 35 681,29 грн., за грудень 2012 року в розмірі 38 778,04 грн., по податковій декларації № 1087 від 11.02.2013 року також відповідачем не сплачено податок за січень-лютий 2013 року, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 77 556,10 грн.
Факт не сплати вказаної суми податкових зобов’язань відповідачем не заперечується.
Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України податкове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.
Згідно із п.287.3 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов’язання з оренди за земельні ділянки у розмірі 152015,43 грн. відповідачем не сплачена, то така сума грошового зобов’язання набула статусу податкового боргу.
Посилання відповідача на не врахування судом першої інстанції тих обставин, які свідчать про те, що підприємство фактично не користувалося земельною ділянкою у періоді, за який не сплачено орендну плату, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу (самостійно узгоджених відповідачем податкових зобов’язань), а не питання пов’язані з фактичним користуванням земельною ділянкою.
Податкова служба, з огляду на подані відповідачем декларації, в яких підприємством самостійно узгодило податкові зобов’язання та які у визначені законом строки не сплатило, обгрунтовано звернулася до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Відповідач, з огляду на обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, не був позбавлений можливості подати до ДПІ уточнюючи декларації, в яких відкоригувати суми податкових зобов’язань.
Так, відповідно до абз.2п.286.4 ст.286 ПК України, який набрав чинності з 01.07.2012р., у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Оскільки, відповідачем не було подано відповідну уточнюючу декларацію до ДПІ, то у суду не існувало підстав для відмови у задоволенні позову з підстав, на які посилався відповідач.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На адресу відповідача направлена податкова вимога №13 від 04.01.2013 р..
Згідно п 95.1. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу зі сплати орендної плати за земельні ділянки у розмірі 152015,43грн.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інтерресурс» - залишити без задоволення, в постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі № 804/6460/13-а – без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 15.11.2013р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Судове рішення № 35839364, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 14.11.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 872/13915/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: