Ухвала суду № 35836549, 23.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 р.Справа № 820/5422/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Горбоноса В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. по справі № 820/5422/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просила суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року;

- зобов'язати Харківську митницю Міндоходів повернути (вивільнити) фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 75750,0 грн. і перерахувати її на користь ОСОБА_1 на банківський рахунок (одержувач: ФОП ОСОБА_1, код одержувача: НОМЕР_1, банк одержувача: ПАТ «ВТБ БАНК», код банку одержувача 321767, рахунок одержувача НОМЕР_2);

- визнати незаконними дії Харківської митниці Міндоходів в особі інспектора Ситого Валерія Вікторовича по винесенню рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року, зобов'язано Харківську митницю Міндоходів повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1) фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 75750,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що діями Харківської митниці Міндоходів в особі інспектора Ситого Валерія Вікторовича по винесенню рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року, яке є незаконним, порушено її права та інтереси, а тому мають бути визнані незаконними.

Також з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 53-55, 57-59 Митного кодексу України та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Харківська митниця Міндоходів зазначає, що позивачем документально не доведено заявлену митну вартість товарів, а саме декларантом не підтверджено сплату коштів за товар (неможливо ідентифікувати банківські платіжні документи до конкретної поставки).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця (код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Декларантом з метою імпорту товару 06.06.2013 року було подано до Харківської обласної митниці до митного оформлення митну декларацію (МД) №807100000/2013/025884 на товар «сталеві, не електричні панельні радіатори для центрального опалення». На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були подані всі наявні у нього документи із обов'язкового переліку, зазначеного у ч. 2 ст. 53 МК України.

У відповідача під час митного оформлення товару ФОП ОСОБА_1 виникли сумніви щодо правильності заявленого декларантом рівня митної вартості товарів. Декларантом позивача на вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження митної вартості надано не було, що унеможливило використання методу визначення митної вартості товарів за ціною договору. Зважаючи на відсутність інформації про ідентичні товари, митна вартість була визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Внаслідок наведеного, митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року, яким було збільшено митну вартість задекларованого товару.

18.06.2013 року товар було випущено у вільний обіг за митною вартістю, визначеною митним органом. При цьому, позивачем було сплачено суму митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання фінансової гарантії у формі фінансової застави у розмірі 75750,0 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів з огляду на наявність всіх необхідних документів для її визначення за ціною договору, відсутності застережень, щодо застосування цього методу та відсутності розбіжностей в поданих декларантом документах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Разом з тим, відповідно до ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 5, 6 ст. 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2011 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та турецькою компанією «Unmak Isitma Sistemleri Makina Sanayi Ve Tic. AS» (продавець) було укладено контракт №122011 на поставку сталевих панельних радіаторів виробництва «Unlusoy Yapi Malz San.ve Tic. Ltd. Sti» (Туреччина) відповідно до специфікації.

17.04.2013 року сторонами вказаного контракту було укладено Додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до контракту, а також узгоджено вартість, умови оплати та поставки наступної партії товару.

Відповідно до п.3.1 контракту з урахуванням додаткової угоди №3 товар повинен бути поставлений на умовах СРТ (Маріуполь/Одеса/Іллічівськ), в строк не більше 20 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати згідно даного контракту.

Згідно з п. 4.1 контракту з урахуванням додаткової угоди №3 ціна товару встановлюється в доларах США та розуміється на умовах поставки СРТ (Маріуполь/Одеса/Іллічівськ) згідно Incoterms 2000, включаючи вартість упаковки та транспортування.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №3 сума специфікації (додатку №4) складає 36858,00 (тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім доларів 00 центів) доларів США та включає в себе вартість товару, технічної документації, упаковки, транспортування.

Пунктом 3 додаткової угоди №3 передбачено, що оплата вартості даної додаткової угоди здійснюється покупцем наступним чином: протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди покупець проводить попередню оплату продавцю в розмірі 29500,00 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот доларів 00 центів) доларів США, що становить 80% (можлива розбіжність платежу 5%) загальної вартості даної додаткової угоди згідно інвойсу, виставленого продавцем на ім'я покупця; платіж згідно наступної попередньої оплати в розмірі 7358,00 (сім тисяч триста п'ятдесят вісім доларів 00 центів) доларів США, що становить 20% (можлива розбіжність платежу 5%) загальної вартості даної додаткової угоди, виконується протягом 2 (двох) банківських днів після попередження продавцем покупця про відвантаження товару.

17.04.2013 року між сторонами було укладено додаток №4 до контракту - специфікацію на загальну суму товару 36858,00 доларів США.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №7 від 20.05.2013 року (проведено банком 22.05.2013 року) позивач здійснив на користь постачальника попередню оплату за радіатори в розмірі 29265,00 доларів США.

На виконання Контракту №122011 від 21.12.2011 року із додатком №4 від 17.04.2013 року позивачеві згідно комерційного інвойсу № 0265264 від 07.05.2013 року надійшов товар «сталеві панельні радіатори» на загальну суму 36858,00 дол. США.

06.06.2013 року представником митного брокера позивача було подано до Харківської обласної митниці з метою митного оформлення в режимі «Імпорт 40» митну декларацію (МД) №807100000/2013/025884 на вказаний товар, декларацію митної вартості №807100000/2013/025884 від 06.06.2013 року, в яких було заявлено митну вартість товару за основним методом оцінки - ціною контракту, а саме 36858,00 доларів США.

Разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості товару, а також з огляду на наявні сумніви митного органу щодо правильності заявленого декларантом рівня митної вартості товарів, в ході здійснення процедури консультацій між митним органом та декларантом, останнім було подано відповідачу всі наявні у нього документи відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, зокрема: контракт №12201 від 21.12.2011 року, додаткову угоду №3 від 17.04.2013 року, специфікацію №4 від 17.04.2013 року, лист про відсутність обмежень застосування першого методу визначення митної вартості, сертифікат якості виробника, сертифікат відповідності на товар, комерційний інвойс №0265264 від 07.05.2013 року, пакувальний лист №0265264 від 07.05.2013 року, копію експортної декларації країни-відправника №13410300ЕХ028853 від 23.05.2013 року, коносамент, прайс-лист постачальника, звіт про оцінку майна від 21.03.2013 року.

Додатково позивачем надано митну декларацію №807100000/2013/011796 від 20.03.2013 року на попередню поставку ідентичного товару в рамках укладеного контракту №12201 від 21.12.2011 року та експертний висновок товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса № 5134 від 17.06.2013 року, яким підтверджується задекларована митна вартість товару.

Між тим, відповідачем було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року, яким було збільшено митну вартість задекларованого товару з 36858,00 доларів США до 73303,67 доларів США та прийнято відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2013/00766.

Збільшення митної вартості здійснено за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних товарів (встановлена з статистичної бази - Єдиної автоматизованої інформаційної системи митної служби України (МД №500060001/3/19371 від 20.05.2013), з розрахунку 3,02 дол.США/кг (3,02 дол.СШАх24272,74 кг=73303,67 дол.США).

Відповідно до вказаного рішення не визнання заявленої декларантом митної вартості обґрунтовано положеннями ст.ст. 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України, а саме: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що, по-перше, використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а по-друге, ненадання декларантом додаткових документів, що передбачені п. 3 ст. 53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

18.06.2013 року товар було випущено у вільний обіг за МД №807000003/2013/028489 (т.1 а.с.150-151) за митною вартістю, визначеною митним органом.

Позивачем було сплачено суму митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом платіжним дорученням №12 від 03.06.2013 року у сумі 76600,00 грн., а також відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України сплачено різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання фінансової гарантії у формі фінансової застави, яка була внесена позивачем на рахунок відповідача за платіжним дорученням №20 від 18.06.2013 року у сумі 75750,00 грн.

Також ФОП ОСОБА_1 21.06.2013 року звернулась до відповідача із запитом про надання публічної інформації №17 з проханням надати роз'яснення на ряд питань стосовно визначення відповідачем митної вартості вищевказаного товару.

Між тим, згідно відповіді від 01.07.2013 року №10/03-12/699-ПІ Харківської митниці Міндоходів заявлена декларантом митна вартість товару не була визнана митним органом, в зв'язку з неможливістю довести документально заявлену митну вартість товарів, а саме декларантом не підтверджено сплату коштів за товар (неможливо ідентифікувати банківські платіжні документи до конкретної поставки).

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи та досліджені письмові докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначені документи надані позивачем митному органу на підтвердження задекларованої митної вартості товару в повному обсязі, містять всі необхідні відомості встановлені Митним кодексом України та не містять розбіжностей, які унеможливили б підтвердження числових значень складових такої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Харківською митницею Міндоходів не доведено правомірність прийнятого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року.

Щодо визнання незаконними дій Харківської митниці Міндоходів в особі інспектора Ситого В.В. по винесенню рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Частиною 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові пори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою, необхідною для оскарження дій суб'єкта владних повноважень є наявність негативних наслідків, що наступили внаслідок таких дій.

В даних спірних правовідносинах скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року та зобов'язання Харківську митницю Міндоходів повернути (вивільнити) фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 75750,0 грн. є належним захистом позивача, оскільки в повному обсязі відновлюють його порушені права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, наслідком дій Харківської митниці Міндоходів в особі інспектора Ситого В.В. є складання рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013р., що і є предметом оцінки суду по даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконними дій Харківської митниці Міндоходів в особі інспектора Ситого В.В.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вірних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. по справі № 820/5422/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 30.09.2013р.