Постанова № 35830920, 28.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2013 року 16:58 № 826/16851/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма Торговий дім Рема» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.04.2013р.,за участю:

представника позивача - Лисич Ю.В.

представника відповідач - Капустіна А.А.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Торговий дім Рема» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.04.2013р. №0003072202 та №0003062202.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно та з порушення норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та з врахування всіх обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 01.03.2013р. №592 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Торговий дім Рема» та 26.03.2013р. складено акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки при взаємовідносинах ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) з питань дотримання вимого податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р. та податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р., з ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період 01.09.2010р. по 30.09.2010р. та податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р., з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. та податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.

Актом перевірки встановлено порушення:

пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. №168/704 та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 1 892 880грн., а саме: за вересень 2010 року в сумі 996 380грн., за жовтень 2010 року в сумі 262 800грн., за листопад 2010 року в сумі 102 200грн., за грудень 2010 року в сумі 531 500грн.;

абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 2 366 100грн., в тому числі по періодах за 9 місяців 2010 року (ІІІ квартал 2010р.) в сумі 1 245 475грн., за 2010 рік (IV квартал 2010р.) в сумі 1 120 625грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 15.04.2013р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0003062202, яким за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2 366 100грн., у тому числі основний платіж - 1 892 880грн. та штрафні санкції - 473 220грн. та №0003072202, яким за порушення абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 957 625грн., у тому числі основний платіж - 2 366 100грн. та 591 525грн. - штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» по яким задекларував податковий кредит та валові витрати.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Різано Трейд».

17 серпня 2010 року укладено Договір № 701/10 від 17.08.2010 року (а/с 169-173), відповідно до якого ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (Замовник) доручає ТОВ «НВФ ТД «Рема» (Виконавець) надати послуги з технічного обслуговування і ремонту запасних частин до газомотокомпресорів типу 10 ГКН.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 701/10 адреса за якою надаються послуги: Полтавська обл., смт. Диканька.

Пунктом 2.9 зазначено, що здавання-приймання послуг після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюються актом здачі-приймання наданих послуг.

Підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 зазначено, що передбачені Договором послуги Виконавець виконує з використанням власних матеріалів та обладнання

Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 зазначено визначено, що обладнання до місця проведення ремонту та повернення його на об'єкт експлуатації Виконавець здійснює власним транспортом та за власний рахунок.

Відповідно до п. 11.8 Договору, жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки за Договором третім особам без письмової згоди другої сторони.

Позивачем долучено до матеріалів справи Договір підряду № 19-08/10 від 19.08.2010 року (а/с 160- 163) відповідно до якого, ТОВ «НВФ ТД «Рема» (Замовник) доручає ТОВ «Різано Трейд» (Виконавець) надати послуги з технічного обслуговування і ремонту запасних частин до газомотокомпресорів типу 10 ГКН.

Пунктом 2.2 Договору зазначено, що здача-приймання наданих послуг оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 2.10 визначено, що поставка в ремонт обладнання та повернення його на об'єкт експлуатації Замовник здійснює власним транспортом та за свій рахунок.

В матеріалах міститься протокол допиту як свідка ОСОБА_3 після заміжжя змінила прізвище на ОСОБА_3, яка підписала договір підряду №19-08/10 від 19.08.2010 року, калькуляції, специфікацію, податкову накладну №160901 від 16.09.2010р., пояснила, що непричетна до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Різано Трейд» жодних документів не підписувала, печатки не отримувала, банківських рахунків не відкривала.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Вайліс».

18 серпня 2010 року укладено Договір поставки № 52/08/10 від 18.08.2010 року (а/с 188-191), відповідно до якого ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (Покупець) та ТОВ «НВФ ТД «Рема» (Постачальник) зобов'язується поставити машини та апарати для дистиляції чи ректифікації, фільтрування та очищення, газогенератори (трубна дошка АПО верха колони).

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка продукції виконується транспортом Постачальника на умовах DDP, згідно правил ІНКОТЕРМС - 2000 та підтверджується наступними документами:

а) товаро-транспортна накладна;

б) накладна на кількість, ціну та асортимент продукції на ім'я Покупця;

в) свідоцтво якості;

г) податкова накладна.

Згідно п. 3.3 місцем поставки є склад УМГ «Прикарпаттрансгаз», який знаходиться в м. Тисмениця, Івано-Франківської обл.

Пунктом 6.5 визначено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки за Договором третім особам без письмової згоди другої сторони.

До матеріалів справи Позивачем долучено Договір поставки № 20-08/10 від 20.08.2010 року (а/с 180-182), відповідно до якого ТОВ «Компанія Вайліс» (Постачальник) зобов'язується поставити машини та апарати для дистиляції чи ректифікації, фільтрування та очищення, газогенератори (трубна дошка АПО верха колони) до ТОВ «НВФ ТД «Рема» (Замовник).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що Постачальник після відвантаження продукції надає наступні документи Замовнику: рахунок; накладну; податкову накладну, свідоцтво якості.

Пунктом 3.5 зазначено, що прийомка продукції здійснюється Замовником по якості та кількості у відповідності з документами, що підтверджують якість продукції та товаро-супровідними документами.

В матеріалах справи міститься протокол допиту в якості свідка директора ОСОБА_5, який підписував договір поставки № 20-08/10 від 20.08.2010 року, специфікацію, видаткову накладну №280903 від 28.09.2010р., податкову накладну №280906 від 28.09.2010р. пояснив, що він не причетний до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Вайліс» та ніяких документів не підписував банківських рахунків не відкривав, довіреностей не видавав.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

20 серпня 2010 року укладено Договір поставки № 70/08/10 від 20.08.2010 року, відповідно до якого ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (Покупець) та ТОВ «НВФ ТД «Рема» (Постачальник) зобов'язується поставити установки холодильні та вентиляційні промислові (модуль теплообмінника утилізатора тепла агр. ГТК - 10).

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка продукції виконується транспортом Постачальника та підтверджується наступними документами:

а) товаро-транспортна накладна;

б) накладні на кількість, ціну та асортимент продукції на ім'я Покупця;

в) податкова накладна;

г) свідоцтво якості.

Згідно п. 3.3 місцем поставки є склад УМГ «Прикарпаттрансгаз», який знаходиться в м. Тисмениця, Івано-Франківської обл.

Пунктом 6.5 визначено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки за Договором третім особам без письмової згоди другої сторони.

25 серпня 2010 року укладено Договір поставки № 25-08/10 від 25.08.2010 року відповідно до якого ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (Постачальник) зобов'язується поставити установки холодильні та вентиляційні промислові (модуль теплообмінника утилізатора тепла агр. ГТК - 10) до ТОВ «НВФ ТД «Рема» (Замовник).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що Постачальник після відвантаження продукції надає Замовнику: рахунок; накладну; податкову накладну; свідоцтво якості.

Пунктом 3.5 зазначено, що прийомка продукції здійснюється Замовником по якості та кількості у відповідності з документами, що підтверджують якість продукції та товаро-супровідними документами.

В матеріалах справи містяться акти перевірки ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» та акт звірки ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

Актом перевірки №1262/7/23-1/374 від 15.02.2012р. ТОВ «Різано Трейд» встановлені порушення ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, п. 3.4 п. 3 Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість та п. 8 розділу 3 Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Актом перевірки №281/23-1/36445186 від 13.02.2013р.ТОВ «Компанія Вайліс» встановлені порушення ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ТОВ «Компанія Вайліс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655, 656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 18.12.2009р. по 31.12.2011р., які підпадають під визначення ст.ст. 134, 138, 185, 198 Податкового кодексу України.

Актом звірки №282/7/23-1/36803875 від 05.10.2012р. ТОВ «ТПК «Техномашпостач» встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами-постачальниками їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Не підтверджено податкові зобов'язання за період червень 2011 року-червень 2012 року у розмірі 2 381 404грн. та податковий кредит за період червень 2011 року-червень 2012 року у розмірі 2 345 551грн.

Крім того, згідно декларацій з податку на прибуток за III та IV кв. 2010 року вбачається, що у ТОВ «ТПК «Техномашпостач» відсутні витрати на оплату праці та відсутні суми амортизаційних відрахувань, а отже, контрагент не міг власними силами здійснити поставку товару.

Також, в матеріалах справи містяться протоколи допиту як свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вели бухгалтерський та податковий облік контрагентів позивача та пояснили, що підприємства були створені та використовувались протягом 2010-2011 років без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою конвертації безготівкових грошових коштів, фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

Приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Несплачений ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, а отже, власністю держави і як наслідок невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість.

Контрагенти ТОВ «НВФ ТД «Рема» отримали податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у частині податкового кредиту, сформованого за його рахунок.

Це свідчить, що відбувся правочин, який суперечить моральним засадам, та вочевидь є таким, що укладений з метою, який суперечить інтересам держави і суспільства.

В зв'язку з вищенаведеним, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Оскільки спірні правові відносини виникли до 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, судом при вирішенні справи з урахуванням положень ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп застосовуються ті норми законодавства, які діяли на момент виникнення спірних відносин.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року), є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97).

Вимогами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Також, згідно з вимогами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1. ст.6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, по даним господарським операціям ТОВ «НВФ ТД «Рема» в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями) позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1 892 880грн.

Крім того, виходячи з вимог п. 2. ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. При цьому дані податкової звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1. ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, також, визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

У відповідності до пп. 7.2.3. п. 7.2 статті 7 Закону №168/97 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до умов договору поставки №701/10 від 17.08.2010 року, № 52/08/10 від 18.08.2010 року, № 70/08/10 від 20.08.2010 року та на підтвердження реальності наданих послуг, Позивачем не надано: копії наказів на відрядження працівників ТОВ «НВФ ТД «Рема»; копії актів приймання-здачі наданих послуг; копії ТТН; копії письмової згоди на передання прав та обов'язків третім особам.

Відповідно до умов Договору поставки № 19-08/10 від 19.08.2010 року, № 20-08/10 від 20.08.2010 року, №25-08/10 від 25.08.2010 року та на підтвердження реальності наданих послуг, Позивачем не надано: копії ТТН; копії свідоцтва якості; копії товарно-супровідних документів; копії наказів на відрядження працівників ТОВ «НВФ ТД «Рема».

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Судом в якості свідків виклались директори ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» для надання пояснень по справі, але в судове засідання жоден з них не з'явився, будь-яких пояснень суду не надали.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач», податкові накладні які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та формування та валових витрат є безпідставним.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Згідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, яким визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013р. №0003062202 та №0003072202, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Торговий дім Рема» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Торговий дім Рема» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 05.12.2013р.

Суддя В.В. Амельохін