Постанова № 35829326, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/44620/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.076.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011

у справі № 2а-8525/09/0670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІС" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.076.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011, позов задоволено; визнано неправомірним та скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.12.2009 № 0011562302.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що при перевірці факту дотримання позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» податковим органом було помилково включено до готівкових коштів Товариства кошти, які належали іншим суб'єктам господарювання.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що працівниками ДПІ було проведено перевірку належного позивачеві буфету «Картопляна хата» щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, оформлену актом від 23.11.2009 № 0972/06/30/23/32176926.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт незабезпечення Товариством відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків позивача (915,89 грн.) сумі, зазначеній в денному звіті РРО (346 грн.), що стало підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 2849,45 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Невиконання наведеного припису Закону тягне застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансової санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, як це передбачено статтею 22 названого Закону.

У справі, що переглядається, суди, приймаючи рішення про задоволення даного позову, послалися на те, що сума зафіксованих в акті перевірки готівкових коштів насправді належить іншому суб'єкту господарюванню - приватному підприємцю ОСОБА_1, який здійснює свою господарську діяльність в одному приміщенні з позивачем на умовах оренди.

Втім, на думку Вищого адміністративного суду України, такий висновок судів не підтверджений належними доказами, а відтак є необґрунтованим.

Так, у матеріалах справи відсутні будь-які дозвільні документи, видані приватному підприємцю ОСОБА_1 для провадження діяльності у сфері ресторанного господарства.

Так само матеріали справи не містять і жодних доказів провадження названим суб'єктом господарювання фактичної діяльності у цій сфері (якими є, зокрема, первинні документи на підтвердження факту придбання продуктів харчування, які реалізуються у спірному буфеті). Товариством не зазначено достатньо переконливих доводів і щодо фактичного розмежування діяльності позивача та ОСОБА_1, які, за твердженням позивача, здійснюють розрахунки за однією стійкою.

У той же час факт порушення саме позивачем вимог пункту 13 статті 3 названого Закону підтверджується актом перевірки як носієм доказової інформації, підписаним представником Товариства без заперечень, а також описом фактичної наявності готівкових коштів, складеним власноручно касиром Товариства ОСОБА_2 без застережень щодо належності фактично наявних коштів іншій особі.

А відтак слід погодитися із законністю застосування до позивача оспорюваної суми штрафних санкцій, у зв'язку з чим у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для скасування оскаржуваного акта індивідуальної дії.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові Товариства відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.076.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 у справі № 2а-8525/09/0670 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько