Ухвала суду № 35829324, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/48863/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Житомирському районі (далі - ДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011

у справі № 2а-2446/10/0670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юка-Інвест" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011, позов задоволено; скасоване податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 № 0001501500/0 у зв'язку з його незаконністю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх судових інстанцій та відмовити у позові.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено камеральну перевірку Товариства як платника податку на прибуток, оформлену актом від 19.03.2010 № 429/15-0. За наслідками цієї перевірки контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 277 509 грн. (у тому числі 263 759 грн. за основним платежем та 13750 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначеного донарахування став висновок податкового органу про незаконне відображення Товариство у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток за 2009 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 5 110 200 грн., яке було зменшено за результатами проведення попередньої податкової перевірки позивача (акт перевірки від 16.12.2009 № 2380/23-0/34400718).

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції послалися на те, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 у справі № 2а-8853/09/0670 (яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010) скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 00003262301/0, прийняте за наслідками зазначеної попередньої податкової перевірки Товариства.

Однак з таким правовим висновком судів погодитися не можна.

Дійсно, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Втім наведене звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази, що спростовують висновки судів, покладені в основу відповідних судових рішень.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Як вбачається зі змісту судових рішень в адміністративній справі № 2а-8853/09/0670, предметом позову було оскарження Товариством донарахування з податку на прибуток у загальній сумі 233 614 грн. При цьому судами не досліджувалися усе коло обставин, за яких у Товариства виникло від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 5 110 200 грн. у 2008 році, та не надавалася правова оцінка цим обставинам.

А відтак правові висновки в адміністративній справі № 2а-8853/09/0670 не можуть бути покладені в основу вирішення даного спору.

Фактично для прийняття правильного та вмотивованого рішення по розглядуваній справі суди повинні були безпосередньо дослідити підстави оспорюваного донарахування, надавши правову оцінку правомірності відображення позивачем у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток за 2009 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 5 110 200 грн. (з'ясувавши, зокрема, причини виникнення збитків у Товариства у цій сумі, їх підтвердженість документами первинного обліку тощо).

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в актах перевірки, ретельно перевірити правомірність виникнення у позивача від'ємного значення податку на прибуток в оспорюваній сумі, а також об'єктивну наявність у позивача позитивного значення об'єкта оподаткування цим податком за результатами діяльності у 2009 році, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Житомирському районі задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 у справі № 2а-2446/10/0670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько