Ухвала суду № 35829321, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року м. Київ К/9991/44623/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011

у справі № 2а-778/11/4/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВ - ПЛЮС" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011, позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправними дії ДПІ щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації Товариства з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2010 року; відповідача зобов'язано відобразити показники цієї декларації у картці особового рахунку платника; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 № 0023251501/0.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що спірну декларацію було подано платником своєчасно та з дотриманням порядку її заповнення, у зв'язку з чим підстави для притягнення Товариства до відповідальності у вигляді штрафу за оспорюваним рішенням відсутні.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить їх скасувати та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в акті від 01.12.2010 № 18465/15-1/31469850 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності ДПІ було зафіксовано факт порушення Товариством граничного строку подання декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року. Наведена обставина стала підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010 № 0023251501/0, згідно з яким позивачеві визначено штраф у сумі 170 грн. в порядку підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судами також з'ясовано, що спірну декларацію було своєчасно подано позивачем, втім податкова інспекція не визнала цей документ податковою звітністю платника з причин подання додатку К1/1 вказаної декларації на одному двосторонньому аркуші.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірній декларації судами виявлено не було. Власне ж заповнення додатку до декларації на двосторонньому аркуші не наведено серед підстав, з якими чинне законодавство пов'язує можливість невизнання податкової декларації податковою звітністю.

За таких обставин суди цілком об'єктивно задовольнили позовні вимоги Товариства.

А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі № 2а-778/11/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько