Ухвала суду № 35829225, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Київ К/9991/49342/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Малинська МДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011

у справі № 2а-6843/09/0670

за позовом державного комунального підприємства "Малинміськводоканал" (далі - Підприємство)

до Малинської МДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року Підприємство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 23.09.2009 № 0004702340/0 в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 401 039 грн. (у тому числі 267 359 грн. за основним платежем та 133 680 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 23.09.2009 № 0004692340/0 в частині зобов'язання позивача сплатити 473 409 грн. податку на прибуток (у тому числі 315 606 грн. за основним платежем та 157 803 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011, позовні вимоги задоволено повністю з тих мотивів, що податковою інспекцією не доведено факту придбання Підприємством послуг поза межами його виробничої діяльності.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, Малинська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові Підприємства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що підставою для донарахування позивачеві оспорюваних за цим позовом сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток став висновок податкового органу про те, що у період з 01.04.2006 по 31.03.2009 Підприємство зменшило оподатковуваний дохід на суму витрат на оплату послуг, що не використовувалися в оподатковуваних операціях позивача, а також включив до податкового кредиту ПДВ у складі вартості зазначених послуг, як це було зафіксовано в акті перевірки від 11.09.2009 № 149/23-10/20421519.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, однією з визначальних умов виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у рамках провадження господарської діяльності платника.

У розглядуваній справі суди встановили, що для здійснення своєї статутної діяльності з централізованого водовідведення Підприємством придбавалися послуги з очистки стічних вод в рамках господарських правовідносин з Фабрикою банкетного паперу Національного банку України на підставі договору від 28.10.1997 № 1-И. Оплата відповідних послуг здійснювалася позивачем на підставі показників лічильників обліку кількості стічних вод. Різниця між обсягом очищених стоків та реалізованих позивачеві (яку було покладено Малинською МДПІ в основу висновку про придбання Підприємством послуг, що не були використані в оподатковуваних операціях) обумовлена тим, що до каналізаційної мережі м. Малина окрім комунальних та промислових стоків заведені також ґрунтові та ливневі води.

Наведене спростовує доводи ДПІ про позавиробничий характер спірних послуг, позаяк понесення Підприємством оспорюваної суми витрат на оплату послуг з очищення стічних вод обумовлена технологічним процесом такої очистки.

З урахуванням викладеного суди попередніх судових інстанцій цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Підприємства.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 у справі № 2а-6843/09/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько