Ухвала суду № 3582898, 24.04.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

24.04.2009 Справа № 2-а-6862/08/7/0170 Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіШереніна Ю.Л.,

суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. при секретарі судового засіданняКолб Т.П. за участю: від позивача: Соколов М. В., довіреність б/н від 25.11.2008, Андруцька Г. О., довіреність б/н від 24.04.2009 ;

від відповідача: Щербіна Д. С., довіреність №45/100 від 25.05.2007,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя М.В. Маргарітов) від 22.01.2009 у справі №2-а-6862/08/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом" (вул. Севастопольська, 45, офіс 408, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

до відповідача - Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, місто Сімферополь, 95053)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0014062301/0 від 03.11.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2009 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» задоволений повністю: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0014062301/0 від 03.11.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4683330,00грн. за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визнано протиправним та скасовано. Позивачеві відшкодовано з Державного бюджету України судовій збір в розмірі 03,40 грн. (а. с. 233-235, том 1).

Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подано заяву про апеляційне оскарження, апеляційну скаргу, в якій скаржник просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» відмовити.

Скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Заявник скарги виходить з того, що судом першої інстанції не звернуто увагу на доводи відповідача відносно того, що позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих і сплачених у зв`язку з придбанням послуг проектування, будівництва об`єкту «Еколого-туристичний центр в Парковом» з моменту проведення діяльності, як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника податку. При цьому відповідач виходив з того, що за правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. На думку відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом»фактично здійснювало замовлення по проектуванню, будівництву об`єкту без отримання дозвільних документів, як того вимагає Закон України «Про планування і забудову територій», у зв`язку з чим дії контролюючого органу по прийняттю податкового повідомлення-рішення №0014062301/0 від 03.11.2008 є правомірними та відповідають діючому законодавству.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю - доповідача, який доповів зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем - Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.09.2007 по 31.07.2008, за результатами якої складені Акт перевірки від 20.10.2008 №7710/23-4/35003031 (а. с. 15-42, том 1) та довідка про загальну інформацію щодо позивача та результати його діяльності за період з 01.01.2008 по 01.08.2008 (а. с. 43-48, том 1).

В Акті перевірки викладені наступні висновки: в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 платником віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у зв`язку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вказане порушення відповідним чином вплинуло на правомірність декларування бюджетного відшкодування. Позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість. В порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на суму 4683330,00грн. (а. с. 42, том 1).

По результатам розгляду матеріалів перевірки позивачу виписано контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №0014062301/0 від 03.11.2008, яким з посиланням на підпункти 7.4.1, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4683330,00грн. (а. с. 14, том 1).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №0014062301/0 від 03.11.2008 незаконним, звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Як передбачено частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно зі статтями 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Висновок про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблений відповідачем в Акті перевірки з тих підстав, що у період, який перевірявся контролюючим органом, позивач здійснював замовлення по проектуванню, будівництву об`єкту еколого-туристичного центру за адресою смт. Паркове, без дозвільних документів, оскільки відповідно до частини чотирнадцятої статті 24 Закону України «Про планування і забудову» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дозвіл на будівництво об`єкту містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів. Таким чином, позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих та сплачених у зв`язку з придбанням послуг по проектуванню, будівництву вищевказаного об`єкту з моменту проведення такої діяльності, як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Статуту позивача, зареєстрованого Виконкомом Сімферопольської міської Ради Автономної Республіки Крим №18821020000011670 від 13.03.2007 (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.10.2008 №18821050008011670) учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» є Товариство з обмеженою відповідальністю «РИССКО» (пункт 1.1 Статуту, а. с. 105, том 1).

Метою діяльності позивача є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу позивача (пункт 2.1 Статуту, а. с. 105, том 1).

У довідці про загальну інформацію щодо позивача та результати його діяльності за період з 01.01.2008 по 01.08.2008 відповідачем зазначено, що у періоді, що перевірявся, позивач здійснював закупівлю робіт по будівництву еколого-туристичного центру за адресою смт. Паркове. Будівництво ведеться на двох суміжних ділянках площею 9,97га та 9,5га, на яких позивачу дозволено роботи з проектування і будівництва об`єкту відповідно до заяви в Державну адміністрацію з будівельного контролю міста Ялта від Товариства з обмеженою відповідальністю «РИССКО»- користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди землі, які зареєстровані у книзі записів 19.12.2003 за №№00145, 00146. Підставою для проектування є рішення Сімеїзської селищної Ради Автономної Республіки Крим, місто Ялта, №304 від 10.07.2007. Згідно з рішенням Сімеїзської селищної Ради Автономної Республіки Крим, місто Ялта, №390 від 30.09.2007 позивачу дозволено на земельній ділянці загальною площею 19,47га будівництво еколого-туристичного центру в Парковом. Об`єкти будівництва зареєстровані в Державній архітектурно-будівельній інспекції (Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим), термін дії дозволів до 01.01.2009.

Відповідно до пункту 1.32 статі 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Положеннями статті 3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 N 436-IV, якими встановлено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем в ході закупівлі робіт по будівництву об`єкту, у тому числі за період, який перевірявся відповідачем, здійснювалась господарська діяльність, на думку судової колегії є правомірним.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Сімеїзьської селищної Ради №304 від 10.07.2007 позивача визначено замовником з проектування, будівництва «Еколого-туристичний центр» в смт. Паркове (а. с. 83, том 1), а рішенням виконавчого комітету Сімеїзьської селищної Ради №390 від 20.09.2007 позивачеві наданий дозвіл на продовження роботи підготовчого періоду будівництва та дозвіл на будівництво об`єктів «Еколого-туристичного центру» в смт. Паркове (а.с.84, том 1) на переданих в оренду земельних ділянках загальною площею 19,47га.

Крім того позивачем отримано письмову згоду Сімеїзьської селищної Ради на забудову території загальною площею 19,47га та розміщення об`єктів (а. с. 86, том 1).

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

За положеннями статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Судом першої інстанції встановлено, що від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Ялта, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим позивачем отримано дозволи на виконання будівельних робіт, які є в матеріалах справи (а. с. 87-102, том 1). Доказів, які б підтверджували скасування дозволів, суду не надано.

Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим від 27.10.2008 за вихідним номером 3455 позивачу роз`яснено, що дозволи на виконання будівельних робіт, які були надані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Ялта, в подальшому перереєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» є документом, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, а дозволу на здійснення проектно-вишукувальних робіт чинним законодавством не передбачено (а. с. 103, том 1).

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлене судом першої інстанції та враховуючи зазначене вище, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем висновків Акту перевірки стосовно того, що відсутність дозвільних документів на проектування, будівництво об`єкту у позивача не дає йому право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих та сплачених у зв`язку з придбанням послуг по проектуванню, будівництву об`єкту «Еколого-туристичний центр» в смт. Паркове з моменту проведення діяльності, як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника податку.

За таких обставин не можна вважати обґрунтованими доводи відповідача про те, що зменшення позивачу Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим податковим повідомленням-рішенням №0014062301/0 від 03.11.2008 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4683330,00грн. є правомірним та відповідає діючому законодавству.

Враховуючи викладене, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2009 у справі №2-а-6862/08/7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.

Головуючий суддяпідписЮ.Л.Шеренін

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно Головуючий суддя Ю.Л.Шеренін