Ухвала суду № 3582888, 29.04.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

29.04.2009 Справа № 2-19/3874-08А/5002

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Дугаренко О.В. , Курапової З.І. при секретарі судового засіданняЗикової А.В., за участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія" - Пономарьової Ю.В., представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим - Чурочкіна А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Севастополя апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І. ) від 13.01.09 у справі №2-19/3874-08А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія" (вул. Красноармійська, 66,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

доДержавної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Магнолія»(далі ТОВ) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим, у якій просило визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі Інспекція) №0006352301/0 від 04.04.2007 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 855015,00грн.

Постановою господарського суду АР Крим (суддя Мокрушин В.І.) від

13.01.2009 позовні вимоги задоволені:

Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Інспекції від 04.04.2007 №0006352301/0.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся Інспекцією згідно з актом перевірки від 21.03.2008, не підтверджено первинними бухгалтерськими документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства, що також підтверджується висновком експерта №1586 від 14.11.2008.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті постанови господарським судом АР Крим в порушення норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України не прийняти до уваги доводи відповідача щодо неякісного проведення експертизи та суперечливості висновків експерта та первинних банківських документів.

У судовому засіданні 29.04.09 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити по мотивам, викладеним в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржується, вислухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим з 26.02.2008 по 18.03.2008 була проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Магнолія»з питання достовірності обчислення сум податку на додану вартість за період з 01.01.06 по 30.09.07, в ході якої встановлено порушення пп.4.9 ст.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у завищені суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 855015,00грн., що зафіксовано в акті № 401/23/33255008 від 21.03.2008.

Виявлені порушення зявилися підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0006352301/0 від 04.04.2007 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 855015,00грн.

Позивач оскаржує вказане податкове повідомлення-рішення Інспекції в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки встановлено, що ТОВ «Пансіонат «Магнолія»включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від КП «Статус плюс»та ПП «Компанія «САНСІТІ», на підставі передоплати, але фактично виконання робіт здійснено поза межами періоду, що перевірявся. Крім того, у порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно діючого законодавства в частині відшкодування ПДВ сума бюджетного відшкодування за поточний місяць повинна обчислюватися в рамках суми податкового кредиту попереднього періоду, яка фактично сплачена у цьому ж періоді.

Оскільки бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг), фактично авансова передоплата щомісяця своєчасно перерахована на розрахунковий рахунок виконавця, але виконання робіт на кінець періоду, що перевірявся, не підтверджено відповідними документами, отже податкові накладні не відповідають умовам договору та суми ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість »визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Отже, єдиною підставою для визначення податкового кредиту чи податкових зобов'язань є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Таким чином до складу податкового кредиту юридична особа можливе включити сплачені суми ПДВ, за умови наявності належним чином отриманих підтверджуючих податкових накладних, платіжних та інших документів.

Матеріали справи та висновок експерта №1586 судово-економічної експертизи свідчать, що усі податкові накладні підтверджені відповідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають господарським операціям та безпосередньо приймали участь у формуванні податкового кредиту ТОВ. Відображені ТОВ у деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за період, що перевірявся Інспекцією, документально обґрунтовані та правильні, суми податкового кредиту попередніх податкових періодів фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), в звязку з чим розбіжностей у формуванні податкового зобовязання і податкового кредиту з ПДВ ТОВ не встановлено, та, відповідно, висновки акту перевірки Інспекції щодо завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ.

Тобто позивачем дотримані умови Закону України «Про податок на додану вартість», які повязують можливість включення понесених витрат до складу податкового кредиту, та у випадку якщо у наступному податковому періоді така сума має від'ємне значення бюджетному відшкодуванню.

Отже, висновки відповідача про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають законодавству.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 частини першої ст. 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.09 у справі №2-19/3874-08А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяМ.А.Санакоєва

Судді О.В.Дугаренко З.І.Курапова