Ухвала суду № 3582847, 29.04.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

29.04.2009 Справа № 5020-12/414 Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Дугаренко О.В. , Курапової З.І. при секретарі судового засіданняЗикова А.В. за участю: позивача - Логутева В.М., довіреність б\н від 24.03.2008;

відповідача - Луговської Г.В., довіреність №330/10-004 від 19.12.2008;

третьої особи - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

прокурора - Шульги А. М., посвідчення №574 від 18.11.2008,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову Господарського суду міста Севастополя (суддя І.А. Харченко) від 20.11.2008 у справі №5020-12/414

за позовом Приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011)

до відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011),

третя особа - Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011),

за участю Прокуратури міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000015235/0 від 18.07.2007, спонукання надати належні документи в державне казначейство для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 55831,00грн. на поточний рахунок позивача за травень 2007 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року позивач - Приватне підприємство "Соріус" звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000015235/0 від 18.07.2007, зобов`язання відповідача надати належні документи в державне казначейство для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 55831,00грн. на поточний рахунок позивача за травень 2007 року.

Листом від 10.09.2008 прокурор міста Севастополя повідомив суд про вступ в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративний процес по справі №5020-12/414 (а. с. 6, том 2).

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 20.11.2008 позов Приватного підприємства "Соріус" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задоволений повністю: податкове повідомлення-рішення від 18.07.2007 №000015235/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 55831,00грн. визнано недійсним; відповідач зобов`язаний надати належні документи до державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача за травень 2007 року в сумі 55831,00грн., яке виникло за договорами комісії з ДП ГК ГХВТП "Спецтехноекспорт"; на користь позивача стягнуто з Державного бюджету України судовій збір в сумі 3,40грн. (а. с. 40-44, том 2).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя подано заяву про апеляційне оскарження, апеляційну скаргу, в який відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що висновки, викладені у постанові Господарського суду міста Севастополя від 20.11.2008, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, а саме частини другої статті 1 Цивільного кодексу України, підпунктам 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

В судове засідання, яке відбулося 29.04.2009, третя особа явку не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Враховуючи, що явка в судове засідання - це право, а не обов`язок учасників процесу, неявка в судове засідання сторін у справі не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність третьої особи.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2007 року.

За результатами перевірки складений Акт перевірки №88/23-5/22285658/12750/10 від 16.07.2007 (а. с. 10-27, том 1).

Перевіркою виявлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість": завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2007 року на суму 55831,00грн.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом виписано податкове повідомлення-рішення №000015235/0 від 18.07.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 55831,00грн. з посиланням на підпункти "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункт 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (а. с. 8, том 1).

В ході перевірки встановлено наступне.

Позивач (по договору - Комітент) уклав з Дочірним підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" Держаним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством "Спецтехноекспорт" (далі ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт", по договору - Комісіонер) наступні договори комісії:

- №STE-1-20-D/K-06 від 16.01.2006,

- №STE-1-28-D/K-06 від 16.01.2006,

- №STE-1-31-D/K-06 від 16.01.2006,

- №STE-1-33-D/K-06 від 16.01.2006,

- №STE-1-34-D/K-06 від 14.03.2006,

- №STE-1-37-D/K-06 від 16.01.2006,

- №STE-1-130-D/K-06 від 14.03.2006,

- №STE-1-135-D/K-06 від 14.03.2006,

- №STE-1-195-D/K-06 від 06.06.2006,

- №STE-1-255-D/K-06 від 17.07.2006, відповідно до яких позивач Комітент доручає, а ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" Комісіонер зобов`язується за дорученням комітента укласти контракти з Об`єднаним штабом Міністерства оборони (ВМС) Індії для здійснення постачання суднових і корабельних запасних частин.

Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 договорів комісійна плата встановлюється як різниця між ціною продажу продукції, установленою комісіонером самостійно і за який він укладає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Визначений таким чином розмір комісійної плати включає в себе податок на додану вартість.

ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт", виконав свої обов`язки по договорам, склав відповідні звіти комісіонера:

- по договору №STE-1-20-D/K-06 від 16.01.2006 - звіт від 17.04.2007,

- по договору №STE-1-28-D/K-06 від 16.01.2006 - звіт від 28.04.2007,

- по договору №STE-1-31-D/K-06 від 16.01.2006 - звіт від 17.04.2007,

- по договору №STE-1-33-D/K-06 від 16.01.2006 - звіт від 25.04.2007,

- по договору №STE-1-34-D/K-06 від 14.03.2006 - звіт від 17.04.2007,

- по договору №STE-1-37-D/K-06 від 16.01.2006 - звіт від 26.04.2007,

- по договору №STE-1-130-D/K-06 від 14.03.2006 - звіт від 28.04.2007,

- по договору №STE-1-135-D/K-06 від 14.03.2006 - звіт від 28.04.2007,

- по договору №STE-1-195-D/K-06 від 06.06.2006 - звіт від 28.04.2007,

- по договору №STE-1-255-D/K-06 від 17.07.2006 - звіт від 26.04.2007.

Кінцеві розрахунки між ПП "Соріус" та ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" здійснені в квітні 2007 року (дата надання останніх звітів комісіонера).

ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" надало ПП "Соріус" податкові накладні:

- по договору №STE-1-20-D/K-06 від 16.01.2006 - податкова накладна від 16.04.2007 №229 на суму 5575,29грн. (у тому числі ПДВ 835,74грн.),

- по договору №STE-1-28-D/K-06 від 16.01.2006 - податкова накладна від 16.04.2007 №236 на суму 13091,61грн. (у тому числі ПДВ 1924,67грн.),

- по договору №STE-1-31-D/K-06 від 16.01.2006 - податкова накладна від 13.04.2007 №228 на суму 24154,49грн. (у тому числі ПДВ 3624,23грн.),

- по договору №STE-1-33-D/K-06 від 16.01.2006 - податкова накладна від 25.04.2007 №233 на суму 38619,72грн. (у тому числі ПДВ 6239,84грн.),

- по договору №STE-1-34-D/K-06 від 14.03.2006 - податкова накладна від 13.04.2007 №230 на суму 16692,18грн. (у тому числі ПДВ 2660,83грн.),

- по договору №STE-1-37-D/K-06 від 16.01.2006 - податкова накладна від 25.04.2007 №232 на суму 6484,95грн. (у тому числі ПДВ 1016,66грн.),

- по договору №STE-1-130-D/K-06 від 14.03.2006 - податкова накладна від 16.04.2007 №235 на суму 10951,89грн. (у тому числі ПДВ 1770,61грн.),

- по договору №STE-1-135-D/K-06 від 14.03.2006 - податкова накладна від 13.04.2007 №225 на суму 180540,93грн. (у тому числі ПДВ 27895,84грн.),

- по договору №STE-1-195-D/K-06 від 06.06.2006 - податкова накладна від 16.04.2007 №234 на суму 29190,21грн. (у тому числі ПДВ 4763,28грн.),

- по договору №STE-1-255-D/K-06 від 17.07.2006 - податкова накладна від 26.04.2007 №231 на суму 31775,05грн. (у тому числі ПДВ 5099,06грн.).

Позивач надав відповідачу податкову декларацію за травень 2007 року (вхідний номер 31019 від 19.06.2007), у який у рядку 25.1 вказано суму 102701,00грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок (а. с. 142-143, том 1).

Як зазначено в Акті перевірки, виписані позивачу ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" податкові накладні правомірно відображені в розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних в квітні 2007 року і відповідно у складі податкового кредиту в стр. 17 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року.

Таким чином контролюючим органом в Акті перевірки зроблений висновок про виникнення у позивача права на податковий кредит в квітні 2007 року.

Позивач в стр. 3 Розрахунку бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) за травень 2007 року включив суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним в розмірі 102701,00грн. як фактично сплачену.

В Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено, що за даними рахунків бухгалтерського обліку позивача 311 (рахунки в банках) і 301 (каса) відсутні операції, які підтверджують оплату комісійної винагороди на адресу ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" за вищепереліченими договорами комісії, отже не підтверджений факт оплаченого податкового кредиту в сумі податку на додану вартість 55831,00грн. за комісійні винагороди, витрати та митне оформлення та перевезення вантажів, що належав до сплати постачальнику послуг ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт".

Таким чином, на думку податкового органу позивач неправомірно включив в стр. 25.1 декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року та у стр. 3 Розрахунку бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) за травень 2007 року суму податку на додану вартість в розмірі 55831,00грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2007 року на суму 55831,00грн.

Судова колегія не може погодитися з позицією відповідача щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування шляхом перерахування виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

По своєї правовій природі договір комісії має відплатний характер. Згідно зі статтею 1013 Кодексу комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента (стаття 1020 Цивільного кодексу України).

Таким чином, утримання комісіонером згідно з договором комісії коштів за свої послуги вважається фактичною оплатою за послуги, що були отримані позивачем, оскільки кошти позивача зараховані на рахунок комісіонера та перейшли у його власність з відповідними податковими наслідками.

Матеріалами справи підтверджується, що комісіонер ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт" виконав свої обовязки за договорами, перерахував на рахунок позивача всі належні йому за договорами комісії кошти, надав позивачеві звіти, отримав право на належну йому за договорами оплату наданих ним послуг та утримав відповідно до умов договорів, комісійну винагороду. З викладеного випливає, що ДП ДК „Укрспецекспорт” ДГЗП „Спецтехноекспорт” отримало оплату своїх послуг в порядку, встановленому діючим законодавством та договорами комісії та надало позивачеві податкові накладні.

Посилання відповідача на частину другу статті 1 Цивільного кодексу України, як на обґрунтування доводу про безпідставність застосування судом першої інстанції при вирішені справи по суті норм Цивільного кодексу України, не приймається судової колегією до уваги з тих підстав, що норми Цивільного кодексу України були застосовані судом до правовідносин між позивачем та комісіонером - ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗП "Спецтехноекспорт", яки виникли у зв`язку з виконанням обов`язку позивача по сплаті комісійних послуг, а не до правовідносин, які врегульовані нормами податкового законодавства.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №000015235/0 від 18.07.2007 та ненадання належних документів до державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача за травень 2007 року в сумі 55831,00грн.

Мотивація та докази, надані у апеляційній скарзі, не спростовують правову позицію, викладену в постанові Господарського суду міста Севастополя від 20.11.2008 у справі №5020-12/414.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 20.11.2008 у справі №5020-12/414 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.

Головуючий суддяМ.А.Санакоєва

Судді О.В.Дугаренко З.І.Курапова