Ухвала суду № 3582849, 04.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

04.03.2009 Справа № 2-29/17702-2007А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Санакоєвої М.А.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.                      при секретарі судового засідання          Колб Т.П. розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя О.І. Башилашвілі) від 25.11.2008 по справі №2-29/17702-2007А/5002 за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства "ДЮН" (вул. Московська, 188-а, місто Джанкой, 96100)

до відповідача - Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, 96100)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

                                                            ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року Приватне багатопрофільне мале підприємство «ДЮН»звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недіючим податкового повідомлення-рішення №2243/15-2 від 26.12.2006.

Письмовою заявою позивач змінив позовні вимоги, просив суд визнати недіючими податкові повідомлення-рішення №0005191530/0/2243/15-2 від 26.12.2006, №0005191530/0/2244/15-2 від 26.12.2006 (а. с. 29).

Позов мотивований тим, що в червні 2001 року перераховані позивачем через установу банку грошові кошти в рахунок погашення узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість до державного бюджету не надійшли. За виявлені відповідачем 19.12.2006 в ході камеральної перевірки порушення у вигляді порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції в розмірі 18482,31 грн. Оскільки у даному випадку, на думку позивача, відповідальність повинна була понести установа банку, яка порушила порядок своєчасного та повного внесення податку, тому дії податкового органу щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань є безпідставними і такими, що порушують законні права позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що порядок погашення податкового боргу передбачений діючим законодавством - нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-III (пункт 7.7 статті 7 Закону), пунктом 3.7 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, які контролюються органами державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 №290), підпунктом 8.3 пункту 8 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 02.08.2005 №276), тому доводи позивача щодо неправомірності автоматизованого розрахунку штрафних санкцій є необґрунтованими.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008 позов задоволений, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0005191530/0/2243/15-2 від 26.12.2006, №0005191530/0/2244/15-2 від 26.12.2006 (а. с. 132 -137).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач –Джанкойська об`єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернувся до суду з заявою про апеляційне оскарження, 24.12.2008 подав до суду апеляційну скаргу на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволені позову відмовити.

В судове засідання, яке відбулося 04.03.2009, позивач заперечував проти апеляційної скарги.

Письмовим клопотанням від 18.02.2009 (вхідний номер 1117) відповідач просить суд розглянути справу у відсутність його представника за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що явка в судове засідання - це право, а не обов`язок учасників процесу, неявка в судове засідання сторін у справі не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, якій був належним чином та своєчасно повідомленій про дату, час, місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представника позивача, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, позивач звітував до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість, сплачував податкові зобов'язання, визначені податковими деклараціями, що відображається у обліковій картці.

19.12.2006 відповідачем проведено невиїздну документальну перевірку позивача з питання сплати податку на додану вартість за період з 26.08.2005 по 26.06.2006.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 19.12.2006 №2141/15-2/20723781 (а. с. 6-7).

Як зазначено в акті, у ході перевірки використовувалась інформація автоматизованих систем АРМ «Облік платників податків», АІС «Облік податків і платежів (Розрахунок штрафних санкцій)».

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушений пункт 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата податкового зобов`язання податку на додану вартість за період з 26.08.2005 по 26.06.2006.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0005191530/0/2243/15-2 від 26.12.2006, №0005191530/0/2244/15-2 від 26.12.2006 на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на певну кількість календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість до позивача застосовані штрафні санкції (а. с. 5, 31).

Спірні податкові повідомлення-рішення позивач просить визнати недіючими.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

При аналізі змісту Акту перевірки від 19.12.2006 №2141/15-2/20723781, наданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за 2005, 2006 році, платіжних доручень за 2005, 2006 році про сплату позивачем податку на додану вартість вбачається наявність різниці між інформацією, яка містіться в первинних документах позивача, з інформацією, яка є в картки особового рахунку позивача, в частини фактичних дат та розмірів сум сплачених позивачем узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також задекларованих сум податку на додану вартість (а. с. 6, зворотній, а. с. 87-120).

Таким чином, податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум податку на додану вартість, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями без врахування «Призначення платежу».

Позивачем зазначено, що відповідач у погашення податкового зобов`язання за травень 2001 року не зарахував сплачені платіжним дорученням №2 від 18.06.2001 грошові кошти в розмірі 26870,00 грн. з тих підстав, що дана сума не поступила до державного бюджету, хоча була сплачена позивачем через банк «України»та кошти зняти банком з розрахункового рахунку позивача. У зв`язку з цим у позивача виник податковий борг, який залишався в податковому обліку непогашеним.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2007 у справі №2-24/4142-2007А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2007, дії Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим в частині зарахування платежів Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН»за поточними податковими зобов`язаннями у рахунок «первинного податкового боргу»були визнані неправомірними; Джанкойську об`єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим зобов`язано внести зміни у картку особового рахунку Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН»по податку на додану вартість в сумі 26870,00 грн. Приймаючи таке рішення, судові інстанції виходили з того, що суб`єкти підприємницької діяльності, які у встановлені законодавством України строки подали в банк платіжні документи для своєчасного й повного внесення податку не повинні відповідати за несвоєчасне перерахування таких платежів у бюджет.

В апеляційні скарзі відповідач посилається на те, що на момент застосування до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.12.2006 штрафних санкцій він не міг знати про необґрунтованість такого нарахування, так як постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-24/4142-2007А було прийнято лише 24.04.2007.

Таке твердження відповідача не приймається до увазі з тих підстав, що перерозподіл сум податку на додану вартість, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями без врахування визначеного позивачем призначення платежу проводився податковим органом з причини наявності податкового боргу у позивача. Доказів здійснення відповідачем самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків, зокрема звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, суду не представлено.

У скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не прийнята до уваги норма пункту 7.7 ("Рівність бюджетних інтересів") статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, на думку скаржника, погашення заборгованості перед бюджетом при наявності попереднього непогашеного боргу зараховується у першу чергу за минули періоди.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України “Про державну податкову службу в України” до завдань органів державної податкової служби відносяться у тому числі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (частина третя статті 9 Закону України "Про систему оподаткування"). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (частина п`ята статті 50 Бюджетного кодексу України).

З урахуванням зазначеного є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку на додану вартість його обов`язок щодо сплати податку в цих сумах припиняється.

Аналіз пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" дає підстави для висновку, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, або іншими законами з питань оподаткування.

Враховуючи викладене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо неправомірності та незаконності податкових повідомлень-рішень №0005191530/0/2243/15-2 від 26.12.2006, №0005191530/0/2244/15-2 від 26.12.2006 про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку на певну кількість календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим у справі обставинам і не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008 у справі №2-29/17702-2007А - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008 у справі №2-29/17702-2007А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.

Головуючий суддя          підпис                              М.А.Санакоєва

Судді           підпис                               Г.П.Ілюхіна підпис                               О.А.Щепанська З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                             М.А.Санакоєва