Постанова № 3582816, 15.04.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15.04.2009 Справа № 2-а-434/08/0170                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді          Єланської О.Е.,

суддів           Горошко Н.П.

Омельченка В. А.

секретар судового засідання          Петрашова Ю.Б.                              

за участю представників сторін:

представник позивача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" - Карасьов Святослав Сергійович довіреність № 56 від 22.01.09 року; представник відповідача - Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим- Попова Світлана Вікторівна довіреність № 73 від 28.11.08 року; розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим та Сільськогосподарського виробничого кооператива "Ізумрудний" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 03.11.08 у справі №2-а-434/08/0170

за позовом          Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (вул. Свободна, 33, с. Ізумрудне, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим, 96116)

до Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, 96100)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.                              

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний» (далі СВК «Ізумрудний») звернувся з адміністративним позовом до суду та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі Джанкойська ОДПІ) № 000854/23-1/2 від 09.04.2004 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 459958 грн. В ході розгляду справи позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просить визнати дії Джанкойської ОДПІ при застосуванні п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000854/23-1/2 від 09.04.2004 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 229544 грн., і застосування штрафних санкцій у суму 229979 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2008 року (суддя Шкляр Т.О.) у справі № 2-а-434/09/0170 адміністративний позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний» до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000854/23-1/2 від 09.04.2004 року, було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000854/23-1/2 від 09.04.2004 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі 229979 грн. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.04.2009 року представник Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний» апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та заперечував проти апеляційної скарги Джанкойської ОДПІ.

У судовому засіданні 15.04.2009 року представник Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим заперечував проти апеляційної скарги СВК «Ізумрудний» та підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, Сільскогосподарьский виробничий кооператив «Ізумрудний»зареєстрований Джанкойським райвиконкомом АР Крим 26.12.1991 року в реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності (а.с.54 т.1) СВК «Ізумрудний»є підприємством первинного виноробства, що підтверджується довідкою Державного комітету статистики України від 10.02.2005 року – види діяльності за КВЕД (а.с.21 т.5).

Код 01.13.0 – вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів;

Код 15.91.0 – виробництво дистильованих алкогольних напоїв;

Код 15.51.0 – виробництво молочних продуктів;

Код 15.13.0 – виробництво м’ясних продуктів та інші.

Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим з 15.10.03 року по 22.12.03 рік було проведено планову, комплексну, документальну перевірку Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2002 року по 31.08.2003 рік. За результатами якої було складено акт від 22.12.2003 року № 155/23-1-00233709 (а.с.6-49 т.1).

У ході перевірки встановлено, що у період, коли проходила перевірка СВК «Ізумрудний»користувався пільгами по оподаткуванню, що передбачені п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». У Джанкойську ОДПІ позивач представляв три декларації по ПДВ: декларацію № 1 –за результатами операції по реалізації скота, молока, птиці, вовни; декларацію № 2 –за результатами операції з реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва; декларацію № 3 – за результатами операції з реалізації продукції не власного виробництва і операції з реалізації підакцизних товарів.

При визначенні і нарахуванні позивачу сум податкових зобов’язань і податкового кредиту по декларації № 2 перевіркою встановлено, що СВК «Ізумрудний» включив до складу податкового зобов’язання суми ПДВ від списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності в розмірі 870 грн., і суму ПДВ від реалізації підакцизних товарів в розмірі 228 627 грн. Крім того, платником необґрунтовано включена до декларації № 2 в податковий кредит сума ПДВ, яка була отримана для виготовлення підакцизної продукції в розмірі 5935 грн. Перевіркою також зменшена сума чистого податкового зобов’язання ПДВ по декларації № 2 на суму 235432 грн.

При визначенні та нарахуванні позивачу сум податкових зобов’язань і податкового кредиту по декларації № 3 перевіркою встановлено, що СВК «Ізумрудний»в порушення вимог п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» не включав в декларацію № 3 операції з продажу підакцизної продукції власного виробництва (виноматеріали, вино, коньяк, розфасовані у пляшки). В результаті перевірки донараховано ПДВ в розмірі 209225 грн., і зменшено бюджетне відшкодування на суму 26 207 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Джанкойською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 001076/23-1/0 від 24.12.2003 року, яким позивачу донараховано суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 457760,50 грн., у тому числі 235432 грн. –ПДВ і 222328,50 грн. – штрафні санкції.

СВК «Ізумрудний» оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПА в АРК від 16.04.2004 року № 733/10/25-007 про результати розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано, оскільки Джанкойською ОДПІ невірно визначено суму ПДВ в розмірі 10036 грн.

За результати адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000854/23-1/2 від 09.07.2004 року на суму податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 460828 грн., у тому числі 230414 грн. –основний платіж, 230414 грн. – штрафні санкції (а.с.5 т.1).

Позивач не оскаржує вказане податкове повідомлення-рішення в частині донарахування йому суми податкового зобов’язання в розмірі 870 грн., яка не була включена позивачем до складу податкового зобов’язання по декларації № 2, але оспорює суму штрафу застосовану даним рішенням за таке порушення в розмірі 870 грн., і суму донарахування ПДВ в розмірі 229544 грн., та штрафної санкції в сумі 229544 грн.

Підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 229544 грн., та застосування фінансових санкції в сумі 229 544 грн., стало здійснення позивачем операцій по реалізації виноматеріалів, яки податковий орган вважає підакцизною продукцією, підприємством вторинного виноробства та зарахування, в порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», сум ПДВ від реалізації виноматеріалів до декларації № 2 (сільськогосподарської) для перерахування на спецрахунок та використання їх на матеріально-технічний розвиток підприємства.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що на операції по реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизної продукції не розповсюджується спеціальний режим оподаткування, так як, у відповідності із Законом України «Про податком на додану вартість» до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операції з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живого вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Тобто, наведена норма розповсюджується виключно на власну сільськогосподарську продукцію, крім підакцизних товарів, і сума ПДВ, отримана (начислено) на операції з продажу підакцизних товарів, не залишається в розпорядженні сільгоспвиробника, а перелічується в бюджет у встановленому порядку. Таким чином, на операції по реалізації сільгоспвиробниками підакцизної продукції не розповсюджується спеціальний режим обкладання ПДВ.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12.09.1996 року № 365/96-ВР встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які увійшли до Законів України від 6 лютого 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 7 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», від 24 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11 липня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Законом України від 07.05.1996 року № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» (в редакції Закону України від 07.12.2000 року № 2137-111) затверджено ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої відповідно до коду виробів та опису товару згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Згідно зі ст.1 на вина виноградні натуральні, включаючи кріплені (з урахування статті 2 цього Закону), які мають код 2204(крім 2204 10, 2204 30, 2204 21100, 2204 29100) встановлено ставку акцизного збору 0,8 грн., за 1 л.

Згідно до ст. 2 вищезазначеного Закону, встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору на такі товари, вироблені в України з вітчизняної сировини, зокрема, виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб’єктів підприємницької діяльності, що не е виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, - 1,0 грн. за 1 літр. Отже, така ставка акцизного збору не застосовується при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, але при цьому виноматеріали із переліку підакцизних товарів за кодом 2204 законодавцем не виключені.

Таким чином, реалізація позивачем товарів власного виробництва –виноробна продукція, що є підакцизним товаром згідно зі ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»(коди товарів згідно з Українською класифікацією товарів ЗЕД, яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, 2240 та 2206), позбавляла позивача права, передбаченого пунктом 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» на залишення у своєму розпорядженні сум податку на додану вартість з операцій продажу цих товарів. В зв’язку з чим, позивач повинен був операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених із власної сировини включити у податкову декларацію № 3 по ПДВ, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.

Ці факти були встановлені і знайшли своє відображення в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2008 року (а.с.67-72 т.6) при розгляді касаційної скарги Джанкоїської об’єднаної податкової інспекції в Автономній Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року у справі № 2-31/3379-2006А господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний» до Джанкоїської об’єднаної податкової інспекції в Автономній Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 000854/23-2 від 09.07.2004 року в сумі 459958 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідач правомірно донарахував позивачу податкові зобов’язання по ПДВ в сумі 229544 грн.

Що стосується правомірності застосування податковим органом до позивача штрафу на підставі п.п 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то слід підкреслити, що згідно вказаної норми, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкті оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з матеріалів справи, посадові особи платника податків засуджені не були та платник податків не декларував переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, таким чином відсутні підставі для застосування штрафних санкції на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.3 «Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкції органами державної податкової служби», затвердженої Наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 року, застосування сум штрафних та фінансових санкції органами державної податкової служби проводиться відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Пункт 6.1.6 вказаної Інструкції встановлює, що у разі, якщо платник податків декларує переоцінені (завищені) або недооцінені (занижені) об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання (з конкретного податку, збору, обов’язкового платежу) у великих розмірах, до такого платника додаткового до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладання, застосовуються штрафні санкції у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума донарахованого податкового зобов’язання (з конкретного податку, збору, обов’язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов’язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розмірі. Заниженням податкового зобов’язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Штрафні санкції, яки застосовані до позивача у сумі 230 414 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 09.07.04 року № 00854/23-1/2 на підставі п.п.17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та розрахунком штрафних санкції (а.с.5 т.1, 85 т.5).

Відповідно до п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», штрафні санкції у розмірі 114 772 грн., (230414 грн. донарахування ПДВ по акту х 50% = 115207 грн. - 435 грн., визнана позивачем згідно до розрахунку до позову (а.с.41 т.7) = 114 772 грн.).

Застосовано п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»у зв’язку з донарахуванням податкових зобов’язань у великих розмірах (3000 неоподаткованих мінімумів х 17 грн. = 5100 грн. СПК «Ізумрудний» задекларувало недооцінені об’єкти оподаткування, що привело до заниження податкових зобов’язань у великих розмірах.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», штрафні санкції у розмірі 115207 грн., (230414 грн. донарахований ПДВ х 50 % = 115207 грн.).

На підставі п.п. 17.1.3 п.17 ч.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає затримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятидесяті відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відсутні підстави для застосування штрафних санкції на підставі п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія вважає, що у Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції не було підстав для застосування штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.17.1.6, ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі якого до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 114772 грн., оскільки згідно вказаної нормі матеріального права, штрафні санкції до платників податків додатково застосуються у розмірі 50% сум недоплати лише у разі, коли платника податків (посадову особу) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що приводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах.

Як вбачається із матеріалів справи, посадови особи платника податків не засуджені, окрім того платник податків не декларував переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування.

На підстави викладеного, судова колегія вважає, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2008 року підлягає скасуванню, апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничного кооперативу «Ізумрудний» частковому задоволенню, а апеляційна скарга Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишається без задоволення.

          Керуючись статтями ч.3 ст. 24, 160, 167, ч.1 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»задовольнити частково.

2. Апеляцій скаргу Джанкойської об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим залишити без задоволення

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2008 року (суддя Шкляр Т.О.) у справі № 2-а-434/08/0170 за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №000854/23-1/2 від 09.04.2004 року, скасувати.

4. Прийняти нову постанову.

Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 00854/23-1/2 від 09.07.2004 року у частини застосування штрафних санкції у сумі 114772 грн.

5. В інший частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        О.Е.Єланська

Судді                                         Н.П.Горошко                               В.А.Омельченко