Ухвала суду № 3582809, 25.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

25.03.2009 Справа № 2-а-1970/08/6/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Єланської О.Е.,

суддів           Курапової З.І. , Омельченка В. А.                      секретар судового засідання          Шелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

представник позивача Державного підприємства "Малоріченське" у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Бисикало Тетяна Анатоліївна довіреність № 2222/9/10 від 19.10.07 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 27.10.08 по справі №2-а-1970/08/6

за позовом Державного підприємства "Малоріченське" (вул. Садова 1-а, с.Малоріченське, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98520)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна 22-а, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.08 року у справі № 2а-1970/08/6 (суддя Латинін Ю.А.) адміністративний позов Державного підприємства «Малоріченське»до Державної податкової інспекції в м. Алушта про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта № 0006602301/0 від 08.08.2008 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) (з урахування (штрафних) фінансових санкцій розміром 906719 грн.) на суму 1813438 грн., №0006632301/0 від 08.08.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання частини прибутку (доходу) господарських організацій у розмірі 122520 грн. (з урахуванням штрафних санкцій на суму 33870). Стягнено з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Малоріченське»3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м.Алушта звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.03.2009 року представник Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

У судове засідання 25.03.2009 року представник Державного підприємства "Малоріченське" не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Державне підприємство «Малоріченське»виробляє виноматеріали, яки реалізовувалися заводам вторинного виноробства, не є підакцизним товаром, і позивач, як платник фіксованого сільськогосподарського податку, не повинен сплачувати частину чистого прибутку до загального фонду Державного бюджету України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

Як встановлено у справі, за наслідками виїзної планової перевірки Державного підприємства «Малоріченське»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 рік, проведеною Державною податковою інспекцією у м. Алушті, були виявлені порушення позивачем підпункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року № 168/97-ВР, внаслідок чого суми податку на додану вартість від реалізації підприємствам вторинного виробництва виноматеріалів, яки на думку відповідача, є підакцизною продукцією, безпідставно зазначалися в декларації № 2 з метою переведення на спеціальний рахунок та використання на матеріально-технічний розвиток підприємства, та був складений акт № 894/23/00412719 від 28 липня 2008 року (а.с.12-60).

На підставі вказаного акту перевірки 08 серпня 2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006602301/0, яким платнику податків за вказані вище порушення визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкції) усього 1813438 грн., у тому числі за основним платежем –906719 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –906719 грн. (а.с.10).

08 серпня 2008 року також було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006632301/0 (а.с.11), яким ДПІ у м. Алушті визначила державному підприємству «Малоріченське»податкові зобов’язання у сумі 122520 грн. частини чистого прибутку, що скалатається з 88650 грн., основного платежу та 33870 грн., штрафних санкцій.

Як слід з матеріалів справи і як встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Малоріченське»- є державним сільськогосподарським підприємством, яке включено в єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (а.с.70). Позивач є підприємством первинного виноробства.

В своєї діяльності керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені.

Зі змісту галузевого стандарту України ДСТУ 202001-96 і Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Терміни й визначення»слід, що виноматеріал є сировиною для виробництва вина.

Відповідно до п. "в" ч.2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»не підлягають оподаткуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використається для виробництва підакцизних товарів.

Виноматеріали не оподатковуються акцизним збором тому, що вони є сировиною, яка використовуються для виробництва підакцизних товарів.

До вартості виноматеріалів, реалізованих заводам вторинного виноробства, акцизний збір не входить, тобто вони не є підакцизною продукцією.

Статтею 2 Постанови Верховної Ради України № 365/96-ВР від 12.09.1996 року «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»(178/96-ВР) від 24 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспорті засоби та шини до них»(216/96-ВР) від 11 липня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»(313/96-ВР).

У своєї діяльності Державне підприємство «Малоріченське»користується вимогами Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 року (із змінами від 22 травня 2003 року).

Відповідно до статті 2 цього Закону, передбачено встановити ставки акцизного збору на вироблені в України з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб’єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції 1,0 гривні за 1 літр.

Вироблені позивачем виноматеріали не відповідають коду 2204 30, що підтверджується експертними висновками торгово-промислової палати Криму (а.с.75-82). Ці виноматеріали реалізовувались підприємствам вторинного виноробства, які використовували ці виноматеріали для виробництва готової продукції, що і знайшло свої відображення у акті перевірки від 28липня 2008 р..

Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що виноматеріали вироблені позивачем не є підакцизним товаром.

За період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 рік Державне підприємство «Малоріченське»реалізовувало виноматеріали заводам вторинного виноробства, а податок на додану вартість, нарахований від їх реалізації, перераховувало на спеціальний рахунок і використовувало для придбання матеріально-технічних ресурсів виробного призначення, як це передбачено пунктом 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»де вказано, що до 1 січня 2009 року призупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операції з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Суд першої інстанції також правильно прийшов до висновку, що твердження відповідача в тій частині, що позивач виробляє виноматеріали, які є алкогольною продукцією, а алкогольна продукція є підакцизною і на них не розповсюджується дія п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, оскільки відповідно абз.1 ст.2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої», підакцизними є тільки виноматеріали, на яки встановлений код 2204 30, тоді як на виноматеріали позивача встановлені коди 220429 про яки в цьому Законі вказівки відсутні.

Згідно довідки є Єдиного державного реєстру підприємств і організації України від 28.07.08 року (а.с.70) позивач здійснює діяльність по КВЕД 01.13.0 –вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, по КВЕД 15.93.0 –виробництво виноградних вин.

З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство розповсюджується дія п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що до 1 січня 2009 року зупинено дію п.7.7. ст.7 пунктів 10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Тобто зупинення дії 7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 ст.10 Закону розповсюджується у залежності від засобу походження на два самостійних виду продукції –власного виробництва та продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Таким чином, фраза «крім підакцизних товарів»стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосувати норми п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно до статті 1 ч.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» № 320 від 17.12.98 року, вказаний податок не міняється протягом зазначеного даним Законом часу. Частиною 1 статті 9 цього Закону, строк дії його визначений до 31.12.2009 року. Пунктом 1 ч.3 ст.1 Закону визначено, що фіксований сільськогосподарський податок виплачується в рахунок, в тому числі, податку на прибуток.

24.12.02 року у пункт 3 ч.1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»внесені зміни –податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, які виплачуються у бюджет державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. Тобто, дивіденди, які виплачуються даними підприємствами і є податок на прибуток підприємств. Дивіденди відносять до загальнодержавних податків і зборів, і фактично є видом податку на прибуток.

З урахуванням викладеного, сільськогосподарське підприємство ДП «Малоріченське»повинно виплачувати фіксований сільськогосподарський податок, у який входить податок на прибуток, який не може змінюватися до 31.12.2009 року.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, оскільки, податкові повідомлення - рішенням від 08 серпня 2008 року № 0006602301/0 та № 0006632301/0 є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.

                    Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.10.08 року у справі №2-а-1970/08/6 (суддя Латинін Ю.А.), залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.10.08 року у справі №2-а-1970/08/6 (суддя Латинін Ю.А.) за позовом Державного підприємства "Малоріченське" до Державної податкової інспекції в м. Алушта про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        О.Е.Єланська

Судді                                         З.І.Курапова                               В.А.Омельченко