Рішення № 35828023, 02.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20848/13 02.12.13За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська

страхова група"

До відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія "ОРАНТА"

Про стягнення 13 297,59 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Неклонський В.І. - представник (дов. № 0112-444 від 26.12.2012 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0525-12-00255 від 10.12.2012р. в розмірі 13 297, 59 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0525-12-00255 від 10.12.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника автомобіля «Форд», державний номер АН 3712 МН - Сачян В.О., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ 2107» державний номер АН 7581 АМ, за участю якого скоєно ДТП, водій якого Пап'ян Г.В. визнаний винним у її скоєні, застрахований у ВАТ НАСК «Оранта» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9519384, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 13 297, 59 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.10.2013 р. порушено провадження у справі №910/20848/13, та призначено справу до розгляду на 18.11.2013 р.

В судове засідання 18.11.2013 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 13.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача заперечення на позовну заяву.

Згідного даних заперечень, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем до позову не додано належних доказів розрахунку розміру заподіяної шкоди.

Оскільки, позивачем надано лише ремонтну калькуляцію, та не дано ні звіту, ні акту виконаних робіт, що підтверджує реальність збитків, особа що його складала не є суб'єктом оціночної діяльності, не можливо вважати даний доказ належним підтвердженням розміру суми відшкодування, яка має бути стягнута з відповідача.

Також, 14.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідь на запит суду на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2013 р., з якої вбачається, що згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, за полісом № АВ/9519384 застраховано цивільно-правову відповідальність Пап'ян Л.Г. в страховій компанії ВАТ НАСК «Оранта» в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2107» державний номер АН 7581 АМ, ліміт по майну 50000 грн.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 18.11.2013 р. представника відповідача, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи, про що 18.11.2013р. виніс відповідну ухвалу.

19.11.2013р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача письмові пояснення на відзив відповідача, згідно яких позивач надав свої пояснення щодо обставин, викладених у запереченнях відповідача на позовну заяву.

У судове засідання 02.12.2013р. представник відповідача повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 02.12.2013 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.12.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 02.12.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Сачян Венерою Олександрівною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0525-12-00255 від 10.12.2012р. (далі - Договір), згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль «Форд», державний номер АН 3712 МН.

Згідно з довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території Старобешевського району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області № б/н від 28.08.2013р., 28.01.2013р. о 19 год. 20 хв., на 16+600 а/д Донецьк-Новоазовськ-Сєдове трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Форд», державний номер АН 3712 МН, під керуванням Сачян Т.Е., та транспортного засобу «ВАЗ 2107» державний номер АН 7581 АМ, під керуванням Пап'ян Г.В.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Пап'ян Г.В. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Будьонівського районного суду м. Донецька від 22.03.2013 р.

До позивача звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № КА - 2850 від 07.02.2013р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Форд», державний номер АН 3712 МН становить 18719,49 грн.

Згідно з умовами Договору страхування позивач виплатив страхувальнику, відповідно до Страхового акту № КА-2850 від 18.02.2013 р. страхове відшкодування в розмірі 13807,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2676 від 20.02.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача як особи, що виплатила страхувальнику розмір страхового відшкодування за Договором, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ 2107» державний номер АН 7581 АМ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Форд», державний номер АН 3712 МН, знаходився під керуванням Пап'ян Г.В.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну будь-якою особою внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2107» державний номер АН 7581 АМ була застрахована у ВАТ НАСК «ОРАНТА» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/9519384).

Вина водія Пап'ян Г.В., який керував автомобілем «ВАЗ 2107» державний номер АН 7581 АМ, підтверджується постановою Будьонівського районного суду м. Донецька від 22.03.2013 р.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Форд», державний номер АН 3712 МН, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ/9519384), а до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Пап'ян Г.В. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/9519384) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000, 00 грн., франшиза - 510 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 50000, 00 грн. та франшизу у розмірі 510 грн., вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 13297,59 грн. є обґрунтованою (13807,59 грн. (сума, що була виплачена страхувальнику позивачем) - 510, 00 грн. (франшиза) = 13297,59 грн.).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Крім того, таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для страхових компаній (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування"), згідно з якими, до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Матеріали справи містять заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 29.01.2013р., Ремонтну калькуляцію № КА - 2850 від 07.02.2013р. та Страховий акт № КА-2850 від 18.02.2013 р., згідно яких визначена сума відновлювального ремонту автомобіля «Форд», державний номер АН 3712 МН.

Таким чином, розмір збитків визначений позивачем у відповідності із Законом України "Про страхування".

При цьому, на особу, яка має право на відшкодування не покладено обов'язок проводити оцінку завданої шкоди з врахуванням зносу.

Крім цього, пунктом 7.38 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" значення коефіцієнта фізичного приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу «Форд», державний номер АН 3712 МН, рік його випуску 2011 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував і 2 років. Тобто знос в даному випадку нараховуватись не може.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13 297,59 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, ідентифікаційний код 30859524) шкоду в розмірі 13 297 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 06.12.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева