Ухвала суду № 3582770, 25.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

25.03.2009 Справа № 22-а-1844/08

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Єланської О.Е.,

суддів           Курапової З.І. , Омельченка В. А.                      секретар судового засідання          Шелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

представник позивача Приватного підприємства "Соріус" Логутев Віктор Миколайович довіреність № б/н від 24.03.09,

представник відповідача Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Хаймінова Руслана Валеріївна довіреність № 320/10.004 від 11.08.08,

представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,

Прокурор м. Севастополя у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя Остапова К.А. ) від 25.09.08 по справі №22-а-1844/08

за позовом          Приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявина 3, м.Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова 37, м. Севастополь, 99011)

3-тя особа:

Головне управління державного казначейства України в м. Севастополі (вул.Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)

За участю прокуратури м. Севастополя (вул. Павличенко, 1, м. Севастополь, 99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000010235/0 від 21.05.2007 та зобов'язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі 87222,24 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Соріус»звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000010235/0 від 21 травня 2007 року та спонукання відповідача до вчинення певних дій.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 25 вересня 2008 року по справі № 5020-4/163 (суддя Остапова К.А.) адміністративний позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 000010235/0 від 21.05.2007 року. Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя надати належні документи до державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Соріус»за березень 2007 року в сумі 87222,00 грн., яке виникло по договору комісії № SТЕ-1-193-Д/К-06 від 20.06.2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Соріус» витрати по сплаті судового збору в сумі 03.40 грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, яку постановлену з неправильним застосуванням судом норма матеріального права, прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.03.2009 року представник Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.03.2009 року представник Приватного підприємства "Соріус" проти апеляційної скарги заперечував.

Прокурор та представник Головного управління державного казначейства України в м. Севастополі не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2007 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Соріус»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року. В ході перевірки встановлено, що ПП «Соріус»в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року на суму 87222,00 грн. (а.с.23).

За результатами перевірки був складений Акт № 63/23-5/22285658/8469/10 від 18.05.2007 року (а.с.9-23) і прийнято податкове повідомлення рішення № 000010235/0 від 21.05.2007 року про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 87222,24 грн., (а.с.7).

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах справи і вимогах закону.

Як встановлено у справі, ПП «Соріус»уклало з Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт»(далі –ДП ДК «Укрспецекспорт ДГЗП «Спецтехноекспорт») договір комісії: № SТЕ-1-193-Д/К-06 від 20.06.2006 року, відповідно до умов яких ПП "Соріус" (Комітент) доручає, а ДП ГК ГХВТП «Спецтехноекспорт»(Комісіонер) зобов’язується з доручення комітента укласти контракт з третьою особою - Об’єднаним штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії, для здійснення постачання судових і корабельних частин.

Згідно п.5.2 п.5 договору комісії, комісійна винагорода встановлюється як різниця між ціною продажу продукції, установленої комісіонером самостійно і за який він складає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Розмір комісійної винагороди містить у собі ПДВ.

ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»виконав свої обов’язки за договором комісії, склав відповідний звіт комісіонера від 07.02.2007 року та представив на адресу позивача податкову накладну від 07.02.2007 року № 63 на суму 436111,18 грн., податок на додану вартість –87222,245 грн. Кінцеві розрахунки між ПП «Соріус»та ДП ДК «Укрспецеспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт» були здійснені в лютому 2007 року.

19 квітня 2007 року позивач представив податкову декларацію за березень 2007 року, у який у рядку 25.1 вказано суму 155539,00, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок. (а.с.35-36).

В акті перевірки зазначено, що податкова накладна правомірно відображена в розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних в лютому 2007 року і відповідно у складі податкового кредиту в рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року, тобто у ПП «Соріус»виникло право на податковий кредит в лютому 2007 року. Крім того, в акті перевірки на ар.с.22 вказано, що ПП "Соріус" в рядку 3 Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (розрахунок бюджетного відшкодування) за березень 2007 року включило суму податку на додану вартість по вищевказаній податковій накладній в розмірі 8722,24 грн., як фактично сплачену, що на думку відповідача є безпідставним. В акті також зазначено, що за даними рахунків бухгалтерського обліку позивача відсутні операції, яки підтверджують оплату комісійної винагороди на адресу ДП ДК «Укрспецеспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»за договором комісії, отже не підтверджений факт оплаченого податкового кредиту в сумі податку на додану вартість з комісійної винагороди, витрат та митне оформлення та перевозку вантажів, що належав до сплати постачальнику послуг ДП ДК «Укрспецеспорт» ДГЗП «Спецтехноекспорт», таким чином, на думку апелянта за договором комісії фактична оплата послуг не відбулась, тому у позивача було відсуне право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір комісії має відплатний характер і до спірних правовідносин, яки виникли у зв’язку з виконанням обов’язку позивача по сплаті комісійних послуг, а не до правовідносин, які врегульовані нормами податкового законодавства, правомірно застосовані норми Цивільного кодексу України, яки передбачають обов’язок комітента оплатити надані комісіонером послуги, але при виконанні даного виду договорів особа, послуги якої належить оплатити, може самостійно відрахувати належну їй суму комісійної винагороди. Визначений таким чином розмір комісійної винагороди включає в себе податок на додану вартість. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього від покупця.

Комісіонер - ДП ДК «Укрспецеспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»виконав свої обов’язки за договором комісії, перерахував на рахунок позивача всі належні йому за договором кошти, надав позивачеві звіт, отримав право на належну йому за договором оплату наданих ним послуг та утримав відповідно до умов договору, комісійну винагороду в сумі 434284,68 грн. (податок на додану вартість в сумі 86856,94 грн).

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що за договором комісії: № SТЕ-1-193-Д/К-06 від 20.06.2006 р. відбулась фактична сплата послуг комісіонера, і позивач має право на бюджетне відшкодування перерахування на розрахунковий рахунок за березень 2007 року в сумі 87222,00 грн., та обґрунтовано включив його до розрахунку бюджетного відшкодування як фактично сплачену.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.

                    Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя на постанову Господарського суду м. Севастополя від 25 вересня 2008 року у справі № 5020-4/163 (суддя Остапова К.А.), залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Севастополя від 25 вересня 2008 року у справі № 5020-4/163 (суддя Остапова К.А.) за позовом Приватного підприємства "Соріус" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі за участю прокуратури м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 000010235/0 від 21.05.2007 року та зобов'язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі 87222,24 грн., залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        О.Е.Єланська

Судді                                         З.І.Курапова                               В.А.Омельченко