Постанова № 35827052, 03.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 917/648/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - Ветчинкіна Т.В. (дов. №06/08/13 від 06.08.2013 р.)

третьої особи - не з'явився

відповідача - Бабіч Ф.П. (дов. №1 від 03.01.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3333П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2013 року (в апеляційній скарзі помилково вказано 02.10.2013 р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, м. Кременчук, Полтавська область

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Енергоінвестпроект", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому, з урахуванням уточненого розрахунку, яким зменшено розмір позовних вимог, просив стягнути з ПАТ "АвтоКраз" на свою користь суму основного боргу за договором купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2008р. за №15-ЭЭ-08 за спожиту електричну енергію у розмірі 1051543,56 грн., пеню у розмірі 17731,24 грн., суму 3% річних у розмірі 5910,41 грн., суму платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 2539164,76 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2013 року по справі № 917/648/13 (головуючий суддя Мацко О.С., судді Гетя Н.Г., Тимощенко О.М.) позов задоволено.

Відповідач, ПАТ "АвтоКраз", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Третя особа вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.20002 р. за №75, та вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2008 року між ТОВ "Енергоінвестпроект" (продавець) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" в формі ВАТ (покупець) було укладено договір №15-ЭЭ-08 купівлі-продажу електричної енергії (т.1 а.с.16-21).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується продавати погодинно електричну енергію, а покупець зобов'язується почасово приймати і оплачувати електричну енергію на умовах і в строки, передбачені даним договором, додатками до нього і діючими законодавчими і нормативними актами

Як вбачається з матеріалів справи, протягом строку дії договору №15-ЄЄ-08 купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2008 р. позивачем в повному обсязі виконувались зобов'язання за договором та постачалась електрична енергія.

Відповідач, в порушення умов договору, не додержувався умов щодо строків та розмірів платежів, внаслідок чого станом на 30.09.2013 р. сума заборгованості відповідача за спожиту електроенергію становила 1051543,56 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості, а також направляв вимогу про оплату штрафної санкції, яка залишена відповідачем без реагування.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Енергоінвестпроект" до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "АвтоКраз" суми основного боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 1051543,56 грн., пені у розмірі 17731,24 грн., 3% річних у розмірі 5910,41 грн., суми платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 2539164,76 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 1051543,56 грн. основного боргу, пені 17731,24 грн., 3% річних 5910,41 грн. з наступних підстав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Виникла за договором купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2008р. за №15-ЭЭ-08 заборгованість в розмірі 1051543,56 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження відповідача про припинення зобов'язання зі сплати основного боргу внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Дане питання на час прийняття рішення є предметом судового розгляду у господарській справі №922/3539/13.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 12.03.2009 р. за №01-08/163, припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань. Наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про правомірність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1051543,56 грн. основного боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені за прострочення платежу у розмірі 17731,24 грн. та суми 3% річних у розмірі 5910,41 грн., враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення пені за прострочення платежу у розмірі 17731,24 грн. та 5 910,41 грн. 3% річних за вказаний позивачем період.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача двократної вартості електоенергії, спожитої понад договірну величину за розрахунковий період грудня 2012 р. в розмірі 2519677,33 грн., виходячи з наступного.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно п. 1.2 ПКЕЕ договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний період.

Пунктом 4.2. ПКЕЕ встановлено, що узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2008 р. за №15-ЭЭ-08 сторони договірну величину не узгодили.

Відповідно до п.2.1 договору №15-ЭЭ-08 розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число включно).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що обсяг електроенергії, що продається на кожен розрахунковий період визначається сторонами в плані-графіку, який може коригуватись в сторону збільшення кількості купівлі-продажу електроенергії шляхом письмової заявки покупця до 20 числа розрахункового періоду.

На виконання умов договору сторони узгодили план-графік купівлі-продажу електроенергії на грудень місяць в кількості кВт.год.: 1 клас 2 000 000 кВт.год; 2 клас 45 000. кВт.год. (т.2 а.с.21).

ПАТ "АвтоКрАЗ" 12.12.2012 р. на адресу позивача було направлено письмову заяву №328-52/39 про збільшення кількості заявленої електроенергії в грудні 2012 року до обсягу: 1 клас 5 100 000 кВт.год; 2 клас 45 000 кВт.год. (т.1 а.с.173).

19 грудня 2012 року ПАТ "АвтоКрАЗ" на адресу позивача було направлено письмову заяву 52/39 про збільшення кількості заявленої електроенергії в грудні 2012 р. до обсягу : 1 клас 5 500 000 кВт.год; 2 клас 50 000 кВт.год. (т.2 а.с.17).

Факт отримання вказаних заяв позивачем не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проти поданих ПАТ "АвтоКрАЗ" заяв на збільшення договірних величин споживання електроенергії не заперечував.

Натомість позивачем, відповідно до умов Правил користування електричною енергією та договору на передачу електричної енергії з електропередавальним підприємством (ПАТ "Полтаваобленерго"), були вчинені дії щодо прийняття до виконання факту збільшення договірних величин споживання електричної енергії для ПАТ "АвтоКрАЗ", а саме: 25.12.2012 р. позивач листом № 742 на адресу ПАТ "Полтаваобленерго" подав дозаявку про збільшення договірних величин електроспоживання на грудень 2012 року, в тому числі для ПАТ "АВТОКРАЗ" до обсягу: 1 клас - 4 000 000 кВт.год; 2 клас - 45 000 кВт.год. (т.2 а.с.131).

01.01.2013 року позивачем листом №3 на адресу ПАТ "Полтаваобленерго" було подано заяву про коригування договірних величин (збільшення) договірних величин електроспоживання на грудень 2012 року, в тому числі для ПАТ "АвтоКрАЗ" до обсягу: 1 клас-5 350 000 кВт.год; 2 клас - 50 000 кВт.год. (т.2 а.с.132).

31.12.2012 р. сторонами було складено акт № 06/12 приймання-передачі електроенергії, відповідно до умов якого кількість отриманої електроенергії в грудні 2012 року становить: 1 клас 5 325 564 кВт.год; 2 клас 49 212 кВт.год. на загальну суму

4 928 869,48 грн. (в т.ч. ПДВ 821478,25 грн.).

Отже, згідно поданих ПАТ "АвтоКрАЗ" заяв про збільшення договірних величин електроспоживання, фактично перевищення договірних величин споживання електроенергії в грудні 2012 р. у відповідача становить 25 564 кВт.год (1 клас), а її двократна вартість складає 19 487,43 грн., тому в цій частині рішення господарського суду правомірне.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що договірна величина споживання електричної енергії скоригована на рівні, заявленому відповідачем в листах від 12 та 19 грудня 2012 р., тому позовні вимоги про стягнення з відповідача двократної вартості електоенергії, спожитої понад договірну величину за розрахунковий період грудня 2012 року в розмірі 2519677,33 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 03 жовтня 2013 року у справі №917/648/13 господарський суд Полтавської області в частині стягнення з відповідача суми платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 2519677,33 грн., неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 102 п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2013 року у справі №917/648/13 в частині стягнення 2519677,33 грн. суми платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повна постанова складена 03.12.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.