Постанова № 35827047, 29.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 910/14896/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - Гур'єв В.М. (дов. б/н від 20.12.2012 р.)

відповідача - Лісіченко О.В. (дов. б/н від 01.07.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3230П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Полтава

про стягнення 12347,83 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Нова Пошта" 12347,83 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року по справі № 910/14896/13 (суддя Ціленко В.А.) позов задоволено повністю.

ТОВ "Нова Пошта" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду скасувати ти прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що настання обов'язку з оплати рахунку є недоведеним, а також, що відповідачу не було відомо про виниклу заборгованість, не відповідає дійсності, та свідчить про ухилення відповідача від виконання договірних зобов'язань. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2011 р. між ПАТ "Укртелеком" (орендодавець) та ТОВ "Нова Пошта" (орендар) укладено договір №34-29/1774-15 оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) строком до 01.11.2014 р. (а.с.12-19).

Згідно п.1.1 орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що розташоване в м. Києві на 1-му поверсі 3-поверхового будинку № 48 по вул. Російській, загальною площею 130,0 кв. м для розміщення офісу.

Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується актом від 01.12.2011 р. (а.с.20).

Пунктом 6.1.3 договору встановлений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п.3.6 договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Відповідач умови договору щодо орендної плати належним чином не виконав, в зв'язку з чим з грудня 2012 р. виникла заборгованість по орендній платі в сумі 11260,50 грн.

Як зазначає позивач, на момент його звернення до господарського суду з позовом відповідач борг по орендній платі не сплатив, претензію про сплату заборгованості від 22.05.2013 р. за №14-439 проігнорував.

Колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду Полтавської області в частині задоволення позову про стягнення 11260,50 грн. заборгованості по орендній платі, враховуючи наступне.

З розрахунку від 06.12.2011 р. вбачається, що з урахуванням часткової сплати 21.12.2012 р. суми боргу згідно виставленого рахунку в розмірі 1071,49 грн., ТОВ "Нова Пошта" заборгувало позивачу станом на 19.07.2013 року 11260,50 грн. (а.с.8).

Твердження відповідача про неотримання ним рахунку спростовується наявними в матеріалах справи доказами: про наявну заборгованість по орендній платі відповідач був повідомлений 03.06.2013 р., коли на його адресу позивачем було надіслано претензію про сплату заборгованості від 22.05.2013 р. за №14-439, в додатку до якої міститься розрахунок боргу за оренду (а.с.11).

Факт отримання відповідачем претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.108).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, а саме: зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи наведене, а також відсутність доказів в підтвердження погашення відповідачем виниклої заборгованості зі сплати орендної плати за договором №34-29/1774-15, колегія суддів зазначає про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Нова Пошта" на користь позивача 11260,50 грн. заборгованості по орендній платі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 842,22 грн. пені, 56,30 грн. інфляційних та 188,81 грн. 3% річних, суд першої інстанції зазначив про доведеність факту прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З аналізу положень договору №34-29/1774-15 від 06.12.2011 р. вбачається, що обов'язок щодо сплати орендної плати виникає у орендаря після отримання виставленого орендодавцем рахунку.

Відповідач в судовому засіданні зазначив про те, що рахунок на оплату заборгованості за орендну плату не отримував.

Позивачем до суду першої інстанції та апеляційному суду надані копії реєстрів поштових відправлень від 10.11.2012 р. та 14.12.12 р. (а. с. 81, 115)

Колегія суддів не приймає в якості належних доказів в підтвердження направлення відповідачу рахунку в листопаді-грудні 2012 року копії реєстрів поштових відправлень, оскільки з їх змісту неможливо встановити, який саме документ направлявся на адресу ТОВ "Нова Пошта". Інші докази в підтвердження направлення відповідачу рахунку № 825300/12-823 від 30.11.2012 р. в матеріалах справи відсутні.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про отримання ТОВ "Нова Пошта" рахунку 03.06.2013 р. разом з претензією №14-439 від 22.05.2013 р. Тобто, період прострочення платежу, за який нараховуються штрафні санкції, повинен обчислюватись саме з цієї дати з урахуванням строку на добровільне здійснення оплати за виставленим рахунком.

Проте, згідно розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, періоди прострочення платежу безпідставно зазначені з 28.12.2012 р. (а.с.9).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що нарахування штрафних санкцій здійснені позивачем з порушенням вимог чинного законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання та умов договору, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 842,22 грн. пені, 56,30 грн. Інфляційних втрат та 188,81 грн. 3% річних відсутні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 10 жовтня 2013 року у справі № 910/14896/13 господарський суд Полтавської області в частині стягнення 56,30 грн. Інфляційних втрат, 188,81 грн. 3% річних, 842,22 грн. пені, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 102 п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 910/14896/13 в частині стягнення 56,30 грн. Інфляційних втрат, 188,81 грн. 3% річних, 842,22 грн. пені скасувати та прийняти цій частині нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повна постанова складена 29.11.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.