Постанова № 35827043, 28.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 922/3509/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач - Бережок С.І.;

відповідач - Фурсал В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "НАК Нафтогаз України" (вх. № 3285Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 922/3509/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія Харківської області

про стягнення 823 829,95 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "КП БРР «Балаклійські теплові мережі» боргу за поставлений природний газ, про стягнення суми боргу у розмірі 669 658,03 грн., інфляційних витрат в розмірі 7 992,48 грн., пені в розмірі 60 785,66 грн., 3% річних в розмірі 12 157,13 грн. та 7% штрафу в розмірі 73 236,65 грн. та судові витрати у розмірі 16 477 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків за договором купівлі-продажу природного газу №12-0747-БО від 05.06.2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 922/3509/13 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 жовтня 2013 року (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 669 658,03 грн. основного боргу, 48 628,53 грн. пені, 12 157,13 грн. 3% річних, 2 352,63 грн. інфляційних втрат, 58 589,32 грн. 7% штрафу та 16 477 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафотогаз України", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 922/3509/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 12 157,14 грн. та штрафу у сумі 14 647,33 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на той факт, що господарським судом взяті до уваги лише доводи і аргументи відповідача, чим порушенні вимоги статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності учасників процесу перед законом і судом. Вказує на те, що при вирішенні питання щодо зменшення пені господарський суд повинен був, з урахуванням пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідач - КП БРР «Балаклійські теплові мережі» , у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд неправильно розрахував розмір штрафних санкцій, по відношенню до яких прийнято рішення про зменшення на 20%, судом не взято до уваги, що при розрахунку штрафних санкцій не враховано дату підписання акту приймання-передачі природного газу, з наступного дня після якої, на думку відповідача, повинно починатись нарахування санкцій, а саме з 19 березня 2013 року. Просить рішення господарського суду скасувати повністю, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (покупець) 05 липня 2012 року було укладено договір № 12-0747-БО купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Пізніше, 28 грудня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 05.07.2012 р. №12-0747-БО.

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця у 2012-2013 роках природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", у свою чергу, покупець зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що газ, який постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 р. газ обсягом до 1 201,00 тис. куб. м, в тому числі по місяцях кварталів та в січні - грудні 2013 року (згідно додаткової угоди до нього).

Ціна за 1000 куб. м природного газу визначена пунктом 5.2 Договору та становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн.

Пунктом 3.3 Договору сторони узгодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язався надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надіслати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору, покупець у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми прострочено платежу (пункт 7.2. Договору).

Пунктом 11.1 Договору та додаткової угоди до нього закріплено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2013 року, а частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до їх повного здійснення.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України, яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Постачальник - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафотогаз України" - належним чином виконав свої договірні зобов'язання та на підставі договору №12-0747-БО купівлі-продажу природного газу та 28 грудня 2012 року додаткової угоди № 1 від 05.07.2012 р. та у жовтні-грудні 2012 року поставив природний газ (в жовтні 2012 року в об'ємі 95,527 тис. куб. м на суму 445 321,66 грн., в листопаді 2012 року - в об'ємі 324,250 тис. куб. м на суму 1 511 567,90 грн., в грудні 2012 року - в об'ємі 546,633 тис. куб. м на суму 2 548 258,73 грн.), на загальну суму 4 505 148,29 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 18.03.2012 року, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав частково, з пропуском строків, передбачених умовами Договору. За поставлений природний газ сплатив сукупну грошову суму у розмірі 3 835 490,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №2621 від 17.10.2012р., №2662 від 19.10.2012р., №2674 від 22.10.2012р., №2682 від 23.10.2012р.,№2698 від 24.10.2012р., №2715 від 26.10.2012р., №2745 від 01.11.2012р., №2846 від 09.11.2012р., №2863 від 12.11.2012р., №2923 від 19.11.2012р., №2945 від 20.11.2012р., №3305 від 21.12.2012р., №3322 від 24.12.2012 р., №3378 від 28.12.2012р., №60 від 08.01.2013р., №90 від 09.01.2013р., №101 від 10.01.2013р., №130 від 14.01.2013р., №208 від 21.01.2013р., №226 від 22.01.2013р., №233 від 23.01.2013р., №250 від 24.01.2013р., №270 від 25.01.2013р., №299 від 30.01.2013р., №394 від 07.02.2013р., №405 від 08.02.2013р., № 429 від 11.02.2013р., № 446 від 13.02.2013р., №524 від 18.02.2013р., №549 від 20.02.2013р., №571 від 22 .02.2013р., №597 від 25.02.2013р., №623 від 27.02.2013р., №629 від 28.02.2013р., №111 від 24.10.2012р., №154 від 24.12.2012р.

Враховуючи те, що відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання не виконав належним чином та в обумовлені строки у нього утворилась заборгованість в сумі 669 658,03 грн.

Оскільки доказів погашення зазначеної суми боргу відповідачем надано не було, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Загальні підстави виникнення зобов'язань закріплені статтями 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України та встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 352,63 грн. та 3 % річних 12 157,13 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 48 628,53 грн. та штраф в розмірі 58 589,32 грн. грн.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Статтею 233 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 922/3509/13 відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 922/3509/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.