Постанова № 35826844, 28.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 922/3603/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Россолов В.В., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бережка С.І. за дорученням № 14-65 від 22.03.2013 року

відповідача - Страхова О.С. за дорученням від 09.10.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3318Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України», м.Київ

до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі», м.Первомайський, Харківської області

про стягнення 378520,03 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" інфляційні у розмірі 12665,17 грн., 3% річних у розмірі 20861,13 грн., пені у розмірі 104298,61 грн. та 7% штрафу у розмірі 240695,12 грн., які нараховані за неналежне виконання відповідачем Договору куплі-продажу природнього газу № 118-БО від 05 липня 2012 року. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 7570,40 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року (суддя Суслова В.В.) задоволено клопотання Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про зменшення розміру пені на 80%. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" пеню у розмірі 20859,72 грн., 7% штрафу у розмірі 48139,02 грн., 3% річних у розмірі 20861,13 грн., інфляційних витрат у розмірі 12665,17 грн., судового збору у розмірі 2050,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.91-96).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення у сумі 83438,89 грн. та 7% штрафу у сумі 192556,10 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України. Вказує на те, що господарський суд необґрунтовано зменшив розмір заявленої до стягнення пені та 7% штрафу на 80% та не врахував наданий позивачем звіт про фінансові результати за 2012 рік, з якого вбачається, що у зв'язку з невиконанням контрагентами зобов'язань збиток компанії складає більше десяти мільярдів гривень (а.с.106-115).

Відповідач зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. просить рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що Первомайський район Харківської області визнаний Кабінетом міністрів України депресивним районом з дуже низькими доходами населення та високим рівнем безробіття, відсутністю промислової інфраструктури, що не дає можливості поповнювати місцевий бюджет і оплачувати борги бюджетних установ.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Первомайським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) укладено Договір № 118-БО купівлі-продажу природного газу (а.с.10-15).

Відповідно до п. 1. 1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ за умови цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

У п. 6.1. Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З Актів приймання - передачі природного газу від 30.11.2012 року, 25.12.2012 року та 31.12.2012 року вбачається, що на виконання умов Договору № 118-БО позивач протягом жовтня - грудня 2012 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 1196,756 тис. куб. м. на загальну суму 5578960,53 грн., а саме: у жовтні на суму 504786,76 грн.; у листопаді на суму 1935967,68 грн.; у грудні на суму 3138206,09 грн. (а.с.16-18).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З Виписки операцій по підприємству «Тепломережі Первомайське КП» з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року вбачається, що зобов'язання по оплаті поставленого природного газу відповідач виконав з простроченням строків передбачених Договором № 118-БО (а.с.23,24).

У судовому засіданні уповноважені представники сторін підтвердили, що розрахунки за поставлений газ відповідач здійснював з порушенням строків, встановлених Договором № 118-БО.

В Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач надав обґрунтований розрахунок 3% річних у розмірі 20861,13 грн. та інфляційних витрат у розмірі 65190,91 грн. (а.с.19-21).

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, колегія суддів вважає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим погоджується з рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 20861,13 грн. та інфляційних витрат у розмірі 65190,91 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 104298,61 грн. та 7% штрафу у розмірі 240695,12 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З п. 7.2. Договору № 118-БО вбачається, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

З наданих позивачем до позовної заяви розрахунків вбачається, що відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору № 118-БО, позивач за порушення строків оплати поставленого природного газу нарахував відповідачу пеню у розмірі 104298,61 грн. та 7% штрафу у розмірі 240695,12 грн. (а.с.19-21).

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам Договору, у зв'язку з чим колегія суддів вбачає правові підстави для стягнення з відповідача пені та 7% штрафу.

Проте, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо зменшення господарським судом заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 80% з наступних підстав.

З наданих до суду відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу та матеріалів справи вбачається, що відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам та організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Первомайський район Харківської області визнаний Кабінетом міністрів України депресивним районом з дуже низькими доходами населення та високим рівнем безробіття, відсутністю промислової інфраструктури, що не дає можливості поповнювати місцевий бюджет і оплачувати борги (а.с.50,52).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача про те, що основним джерелом доходів підприємства відповідача є кошти, що надходять від населення, які витрачаються не тільки на оплату енергоресурсів для населення, але для інших споживачів - бюджетних, госпрозрахункових організацій.

Також колегія суддів вважає за необхідне прийняти до уваги викладені у апеляційній скарзі доводи позивача про те, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який НАК «Нафтогаз України» закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01 січня 2006 року та відбулося 01 січня 2009 року. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації і понесених НАК «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами Договорів. Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Зменшення судом розміру пені та 7% штрафу на 80% від нарахованої суми спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови. Крім того, у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таких, як ПКП «Тепломережі» збиток Компанії складає більше десяти мільярдів гривень (а.с.110-111).

Прийнявши до уваги доводи позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що зменшення судом першої інстанції суми пені та штрафу на 80% є надмірно великим, а достатнім, розумним та справедливим буде зменшення сум пені та штрафу на 50%.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України розмір зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах по справах №№ 5004/635/12, 11/5025/641/12, 16/5005/8055/2012, 8/5014/2450/2012.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд необґрунтовано надмірно зменшив пеню та 7% штрафу на 80 %.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань виникло внаслідок поважних причин та обставин, зокрема, тяжкого фінансового стану, колегія суддів вважає можливим зменшити розміру пені та 7% штрафу на 50% і стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 52149,30 грн. та 7% штрафу у розмірі 120347,56 грн.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи доведено вину відповідача і позовні вимоги підлягали задоволенню у повному обсязі, а зменшення пені та 7% штрафу здійснено лише у зв'язку з посиланням відповідача на скрутне фінансове становище, колегія суддів вважає, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" та ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати по сплаті судового збору у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 7% штрафу та судового збору у зв'язку з невідповідністю висновків господарського суду обставинам справи.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п.3 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 922/3603/13 скасувати в частині: "Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м. Первомайський, Мікрорайон - 1/2, дитячий садок № 9, код ЄДРПОУ 31679569, р/р 26008052202480 в Первомайському відділенні ХГРУ Приватбанку, МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 20859,72 грн., 7% штрафу у розмірі 48139,02 грн., судового збору у розмірі 2050,50 грн.» та в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" ( 64102, Харківська область, м. Первомайський, Мікрорайон - 1/2, дитячий садок № 9, код ЄДРПОУ 31679569, р/р 26008052202480 в Первомайському відділенні ХГРУ Приватбанку, МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 52149,30 грн., 7% штрафу у розмірі 120347,56 грн., судовий збір у розмірі 7570,40 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 922/3603/13 залишити без змін.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" ( 64102, Харківська область, м. Первомайський, Мікрорайон - 1/2, дитячий садок № 9, код ЄДРПОУ 31679569, р/р 26008052202480 в Первомайському відділенні ХГРУ Приватбанку, МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2759,95 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 29.11.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Шепітько І.І.