Постанова № 35826778, 02.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року 810/6270/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Лещенко Н.С.(за довіреністю)

від відповідача: не прибув

від третьої особи не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проДочірнього підприємства «ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Київській області визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 10 серпня 2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №33676527.

Ухвалою суду від 28 листопада 2013 року до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог залучено Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про стягнення виконавчого збору відповідачем прийняте безпідставно та неправомірно з огляду на ту обставину, що позивачем не дотримано порядку здійснення виконавчих дій, постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував, тому не зміг реалізувати своє право добровільно виконати зобов'язання за рішенням органу державної виконавчої служби, а тому не погоджується з рішенням відповідача про стягнення виконавчого збору.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду явку уповноваженого представника не забезпечив, заперечень на позов не надав, будь-яких клопотань про перенесення судового засідання не заявляв.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача та третьої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції на підставі наказу Господарського суду Київської області №7/013-12 від 29 травня 2012 року відкритого виконавче провадження №33676527 про стягнення з Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заборгованості у розмірі 2985024,99 грн., про що прийнято постанову від 2 серпня 2012 року (а.с. 90).

Зі змісту резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 2 серпня 2012 року №33676527 вбачається, що боржника зобов'язано сплатити борг у строк до 9 серпня 2012 року, та попереджено про правові наслідки невиконання постанови державного виконавця у строк наданий для добровільного виконання рішення.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 10 серпня 2012 року №33676527 було прийняте рішення про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 298502,50 грн. (а.с. 10).

Підставою для стягнення з позивача суми виконавчого збору стало невиконання ним зобов'язання зі сплати суми боргу відповідно до рішення ВДВС Вишгородського районного управління юстиції від 2 серпня 2012 року у строки встановлені постановою про відкриття провадження.

На підставі постанови від 10 серпня 2012 року ВП№33676527 12 серпня 2013 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Київській області відкрите виконавче провадження ВП№39374005 про стягнення з ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги Укрїани» виконавчого збору у розмірі 298502,50 грн. та зазначено про обов'язок боржника негайно сплатити суму боргу. (а.с. 42).

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача про стягнення виконавчого збору звернувся до суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV)

Статтею 2 Закону № 606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

Відповідно до статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до Закону № 606-XIV примусовому виконанню, серед інших, підлягають: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Відповідно до статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно приписів статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Більш точно зміст положень статті 27 та 31 Закону № 606-XIV розкриває Інструкція про порядок проведення виконавчих дій, затверджена наказом Мінюсту від 15 грудня 199 року №74/5 (далі - Інструкція).

Так, відповідно до підпункту 4.1.1 Інструкції державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону № 606-XIV, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Згідно підпункту 4.1.3. Інструкції, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону № 606-XIV

Відповідно до підпункту 4.1.5. Інструкції якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання.

Поняття виконавчого збору та порядок його стягнення визначені статтею 28 Закону № 606-XIV. Так, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу положень чинного законодавства суд зазначає, що орган державної виконавчої служби зобов'язаний не пізніше наступного дня після прийняття постанови про відкриття провадження надіслати її копію на адресу сторін виконавчого провадження із зазначенням строку добровільного виконання обов'язку боржника. Суд також вказує на те, що обов'язком державного виконавця є вчинення дій, що мають на меті одержання відомостей про факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені боржником дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

З метою встановлення фактичних обставин справи та постановлення об'єктивного та обґрунтованого рішення ухвалою суду у третьої особи витребувано матеріли виконавчого провадження та докази щодо направлення та вручення постанови про відкриття провадження ВП№33676527.

Відповідно до супровідного листа ВДВС Вишгородського районного управління юстиції постанову від 2 серпня 2012 року про відкриття виконавчого провадження №33676527 скеровано на адресу позивача за вихідним номером №17896 2 серпня 2012 року (а.с. 89). Проте, матеріали виконавчого провадження не містять, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження направлення вказаної постанови засобами поштового зв'язку на адресу боржника та доказів щодо її одержання позивачем. Натомість, відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП№39374005, постанову про відкриття виконавчого провадження від 2 серпня 2012 року №33676527 позивачем отримано 8 листопада 2013 року (а.с. 44).

Суд звертає увагу, що добровільне виконання рішення органу державної виконавчої служби безпосередньо пов'язане з фактом отримання боржником постанови про відкриття провадження, якою визначається строк, протягом якого боржнику надано право для добровільного виконання боргу.

Строк, з початком перебігу якого законодавець пов'язує виникнення для особи прав та обов'язків не може починатись раніше, ніж зацікавлена особа дізналась про початок його перебігу.

Крім того, у разі неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, боржник позбавляється не тільки об'єктивної можливості виконати свій обов'язок у добровільному порядку, а і на оскарження такого рішення у разі незгоди з ним. Таким чином боржник не може зазнавати негативних наслідків за порушення строків виконання зобов'язання про початок перебігу яких позивач не знав та не міг знати.

За таких обставин суд констатує, що відповідачем при прийнятті рішення про стягнення виконавчого збору не виконано як того вимагають приписи законодавства комплексу заходів спрямованих на повідомлення боржника про наявність боргу та строків його сплати.

Отже спірне рішення про стягнення виконавчого збору прийняте з порушенням норм чинного законодавства та є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Окремо суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, а також з урахуванням того, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17, пункту 1 частини 2 статті 162, статті 171 Кодексу Адміністративного судочинства України належним способом захисту права при оскарженні правого акту індивідуальної дії є вимога про скасування цього акта, а нормативно-правового акта - при визнання його нечинним, що передбачає настання різних правових наслідків з точки зору часу припинення дії акту, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання його протиправним.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами наданими позивачем спростовано висновок відповідача щодо порушення позивачем строків добровільної сплати боргу за виконавчим провадженням.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 10 серпня 2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №33676527

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ШРБУ №100 Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код 05423018) судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) гривень 82 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 6 грудня 2013 року.