Постанова № 35824333, 25.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 917/1034/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автобуд" (вх. № 2522/П/3-11 від 12.08.13 р.) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.07.13 у справі № 917/1034/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", м. Комсомольськ, Полтавська область

до Приватного підприємства "Автобуд", м. Комсомольськ, Полтавська область

про стягнення 6599,52 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Автобуд", заборгованості за договором субпідряду №280 від 02.06.2011р. у розмірі 6599,52грн., з яких: 6256,04грн. - 3% за послуги генпідряду та 343,48грн.- 3% річних. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.07. 2013 р. у справі № 917/1034/13 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Автобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" - заборгованість за договором субпідряду № 280 від 02.06.2011 р. у розмірі 6599,52 грн., у т.ч. 6256,04 грн. - 3% за послуги генпідряду та 343,48 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.07. 2013 р. у даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн. Свої вимоги відповідач, зокрема обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, також судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що й призвело до прийняття невірного рішення. Як стверджує відповідач, оскільки, власником не надавалась згода директору на укладення договору субпідряду і він був підписаний з перевищенням повноважень зі сторони директора, тому на підставі частини 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України такий договір підлягає визнанню недійсним.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх. № 9041 від 19.09.2013р.), в якому зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 11.07.2013р. законне та обґрунтоване, винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу ПП "Автобуд" позивач вважає необґрунтованою та безпідставною, тому просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.07.2013 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

21.10.2013р. (за вх. № 9981) від позивача надійшли пояснення до відзиву, в яких він підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві.

22.10.2013р. (за вх. № 10030) від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він підтримує подану апеляційну скаргу у повному обсязі.

11.11.2013р. (за вх.№10641) від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника на підставі поданих документів та пояснень до справи. Крім того, (за вх.№10642 від 11.11.2013р.) позивачем подано відзив на додаткові пояснення до апеляційної скарги, де позивач вказує, що твердження відповідача стосовно нікчемності договору субпідряду №280 від 02.06.2011р. є цілком безпідставними, про що встановлено і в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, тому вважає, що суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Сторони своїх уповноважених представників у судове засідання 20.11.2013р. не направили, відповідач про причини неявки суду не повідомив, учасники процесу у відповідності до вимог чинного законодавства, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали від 23.10.23013р., якою відкладено розгляд справи на 20.11.2013р. на 11:00 год.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, що сторони саме таким чином реалізували своє право щодо участі у судовому процесі, суд реалізує своє право у межах ст.75 ГПК України, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на скаргу та доповненнях до скарги та відзиву на скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, 02.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (генпідрядник) та Приватним підприємством "Автобуд" (субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 280 (договір), у відповідності до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати своїми силами та засобами роботи на об'єкті ВАТ "Полтавський ГЗК" (замовник) будівництво залізничних шляхів станції Фабрична, парк "А". Підготовка земляного полотна (п.1.1.).

Умовами договору (п.4.2.) сторони погодили, що датою виконання робіт вважається дата їх прийняття шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт в обсязі даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору сума договору орієнтовно складає 500000,00 грн., у т.ч. НДС - 20% - 83333,33грн.

У п. 3.4. договору встановлено, що оплата генпідрядником вартості виконаних субпідрядником робіт здійснюється на підставі рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідок форми КБ-3, погоджених з замовником, довідки з послуг генпідряду, перевірені та підписані генпідрядником по факту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів по безготівковому розрахунку на рахунок субпідрядника. Оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником на протязі 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання вище перелічених документів.

Згідно з п. 3.5. договору розмір витрат за послуги генпідряду складає 3% від вартості виконаних субпідрядником робіт без включення вартості матеріалів генпідрядника. Відшкодування витрат генпідряднику здійснюється субпідрядником з моменту пред'явлення генпідрядником рахунку та акту.

У витрати з надання послуг генпідряду входить: забезпечення технічною документацією, координація робіт, що виконуються субпідрядником, приймання від субпідрядника та здавання замовнику виконані субпідрядником роботи, розробка проектно-кошторисної документації; вирішення питань матеріально-технічного забезпечення; заходи з техніки безпеки, вивіз сміття; підготовка об'єкту до здавання; часткове використання механізмів генпідрядника (п.3.5.1.).

Відповідно до п. 12.1. договору, строк його дії - з дати підписання - до 31.12.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Автобуд" були виконані роботи на об'єктах ВАТ "Полтавський ГЗК".

Дані роботи були прийняті ТОВ "Феррострой", про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011р. форми № КБ-3 та акт приймання виконаних підрядних робіт № А 52 від 29.07.2011 р. за липень 2011 р. форми КБ-2в, сума робіт згідно з яким (з ПДВ) складає 208534,80 грн.

За виконані роботи ТОВ "Феррострой" сплатило ПП "Автобуд" 208534,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 912348 від 12.08.2011 р. та № 912674 від 05.09.2011р.

На підставі вказаного акту та у відповідності до умов договору (п.3.5.) генпідрядником було складено акт №6-07 про надання послуг субпідряднику у липні 2011р., сума яких визначена у розмірі 3% від вартості виконаних субпідрядником робіт, що становить 6256,04 грн. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін правочину.

На підставі цього, ТОВ "Феррострой" на вказану суму було виставлено рахунок-фактуру № 1701/Р від 29.07.2011 р. ПП "Автобуд".

Як зазначалось вище, за умовами п. 3.5. договору оплата послуг генпідряду здійснюється з моменту пред'явлення генпідрядником рахунку та акту. Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, рахунок та акт надаються одночасно, а отже підпис та печатка відповідача на акті №6-07 за липень 2011 р. підтверджує факт його погодження зі змістом акту та факт отримання субпідрядником рахунку-фактури та акту про надані послуги, а дата на рахунку-фактурі є датою його отримання і виникнення обов'язку по оплаті послуг.

19.11.2012 р. позивач направив відповідачу лист № 23 від 07.11.2012р. (який відповідач отримав 19.11.2012 р.) з вимогою погашення боргу у сумі 907132,00 грн. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, борг у сумі 907132,00 грн. - це загальний борг відповідача перед позивачем і по іншим правовідносинам, у загальну суму якого входить і спірна сума 6256,04 грн. Розрахунок вказаної суми загального боргу позивач навів в поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу відповідача, яке надійшло до канцелярії апеляційного суду з доданими до нього доказами. Вказане в повній мірі доводить той факт, що позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення боргу за надані послуги генпідряду, зокрема за договором №280 від 02.06.2011р. у сумі 6256,04 грн. Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, борг не сплатив, що змусило ТОВ "Феррострой" звернутися до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом.

Натомість ПП "Автобуд", не погоджуючись з такими вимогами ТОВ "Феррострой", посилається на те, що лист відповідачем не отримувався і не є вимогою, оплати зі сторони ПП "Автобуд" на користь ТОВ "Феррострой" не відбувалось та власник не знав про наявність такого пункту договору, що передбачає надання генпідрядних послуг (що серед іншого не є обов'язковою умовою договору) та враховуючи те, що директор Ніколаєв А.С. діяв з перевищенням повноважень, зазначених у Статуті, договір укладено не уповноваженою особою, яка не мала його вчиняти, тому цей правочин з надання підрядних послуг є недійсним.

З такими посиланнями відповідача не погоджується ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, тому, вирішуючи даний спір, колегія суддів опирається на такі норми законодавства.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з приписами ст. 99 ЦК України (ч.ч. 2,4) виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Станом на день вчинення угоди, який зазначений в договорі як 02.06.2011 р., директором ПП "Автобуд" був Ніколаєв А.С., що не заперечувалося сторонами у даному спорі та доведено наявними у справі доказами, зокрема, з копією наказу власника ПП "Автобуд" №2 від 10.01.2012р., з якого вбачається, що Ніколаєв А.С. з цієї дати переведений з посади директора підприємства на посаду замісника директора, у зв'язку з виробничою необхідністю.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Аналізуючи положення вищевказаних норм чинного законодавства та спірного договору, колегія суддів, так само, як і суд першої інстанції вважає, що сторонами (як позивачем так і відповідачем) в порядку ст. 241 ЦК України, якою передбачено, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинялися фактичні дії, що свідчать про схвалення та подальше виконання договору.

Так, як зазначено вище, ПП "Автобуд" були виконані роботи на об'єктах ВАТ "Полтавський ГЗК" саме на виконання умов договору субпідряду №280 від 02.06.2011р., про що свідчать підписані та скріплені печатками обох сторін довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011р. форми № КБ-3 та акт № А52 приймання виконаних робіт за липень 2011 р. форми КБ-2в, а також платіжні доручення № 912348 від 12.08.2011 р. та № 912674 від 05.09.2011р. по оплаті цих робіт. Таким чином суд першої інстанції вірно встановив, що у даному випадку мали місце юридичні факти у формі дій двох учасників взаємовідносин: виконання субпідрядних робіт, складання довідки, акту приймання виконаних робіт та їх оплата за ціною, вказаною в цьому акті, що є доказами схвалення спірного правочину та свідчить про конклюдентні дії сторін договору.

Наведене у повній мірі підтверджує, що договір був схвалений відповідачем та прийнятий до виконання, а отже тягне за собою належне виконання обов'язків, передбачених умовами договору та не може бути нікчемним так як не містить ознак недійсності, встановлених законом. Більше того, доказів визнання спірного договору недійсним у судовому порядку матеріали справи не містять. До того ж, відповідно до ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Як зазначалося, представником ТОВ "Феррострой" при укладанні договору про обмеження не повідомлялось. При укладанні договору копії статуту ПП "Автобуд" та зміни до нього ТОВ "Феррострой" не отримувало. Отже, керівництву ТОВ "Феррострой" було не відомо про наявні обмеження. Доказів зворотного відповідачем надано не було.

Щодо посилання відповідача про недійсність акту №6-07, колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Роз'яснення міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України "Ціноутворення в будівництві" Збірник офіційних документів і роз'яснень № 4 за квітень 2007р., для документального підтвердження вартості послуг генпідряду складається акт довільної форми, про те, що, наприклад, згідно з п. 23 договору субпідряду від 15.02.2007 на виконання електро-монтажних робіт при будівництві жилого будинку по вул. Озерна 26 генпідрядником СМУ-16 надані послуги субпідряднику СМУ-5 в червні 2007 р. в погодженому розмірі 1,2% від вартості виконаних субпідрядником робіт, що складає 295,20 грн. з ПДВ.

Отже, після надання послуг генпідряду у липні 2011 року, ТОВ "Феррострой" було складено акт № 6-07 згідно з рекомендаціями викладеними у роз'ясненні, вказані прізвища та ініціали представників сторін уповноважених на підписання акту, вказано місяць, в якому надавались послуги та зазначено, що генпідрядною організацією були надані послуги субпідряднику в узгодженому розмірі 3% від вартості виконаних субпідрядником робіт, тобто надано послуги ген підряду, перелік яких визначений умовами договору.

Щодо посилання відповідача про те, що ТОВ "Феррострой" не надавало послуг гепідряду є цілком безпідставними, так як надання вказаних послуг підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим печаткою Акт №6-07 про надання послуг генпідряду і не спростовано відповідачем.

Що стосується підписання вказаного акту Ніколаєвим А.С., то згідно з п. п. з) п. 6.6 р. 6 змін та доповнень до статуту ПП "Автобуд" - директор підприємства без окремої довіреності підписує документи стосовно діяльності підприємства, по взаємовідносинах з установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності, а також інших документів, необхідних для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції власника. Отже, директор ПП "Автобуд" - Ніколаєв А.С. був уповноважений на підписання даного акту згідно зі статутом.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтями 193, 198 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже відповідач мав здійснити оплату послуг генпідряду ТОВ "Феррострой" після підписання атів у розмірі 6256,04 грн. - 3% за послуги генпідряду, проте оплату не здійснив, борг не погасив, у зв'язку з чим був правомірно визнаний місцевим господарським судом таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

В наданому позивачем розрахунку 3% річних зазначено - за який період нараховано, кількість днів прострочено, сума заборгованості, тому суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів обґрунтованості цього розрахунку, який не спростовано належними доказами відповідачем у справі та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, у цілковитій відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи, задовольнив позов і в частині стягнення з відповідача 343,48 грн. - 3% річних.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано, відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення. Таке рішення прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованим, та таким, що прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.07.13 у справі № 917/1034/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 25.11.2013 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.