Постанова № 35824010, 28.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3278/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Вороновська Н.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Кучерява Т.П., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Тонус" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що недоцільним було залучення позивачем субпідрядника ТОВ «Радіосистеми» в квітні 2012 року, яким самостійно будівельні роботи виконувались, залучалось до їх виконання ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», з яким позивач самостійно мав взаємовідносини в грудні 2011 року, лютому, червні та вересні 2012 року. Крім того, податковий орган зазначає, що позивач не провів розрахунок з ТОВ «Радіосистеми», а уклав договір про перевід боргу та перевів кошти ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», сума переведених коштів дорівнювала сумі боргу по договорах з ТОВ «Радіосистеми».

В судовому засідання представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Тонус», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, зокрема занижено суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 683 957 грн., а також порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 778 237 грн. За результатами перевірки складено акт № 725/22-6/23845071 від 27.02.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000102206/426 та № 0000102206/427 27.02.2013 року.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000102206/426 та № 0000102206/427 27.02.2013 року податковим органом частково скасовано останні та прийнято нові податкові повідомлення-рішення № 0000362206/1210 від 16.05.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 754 734 грн., з яких 683 957 грн. основного платежу та 70 777 грн. штрафних санкцій, та № 0000352206/1211 від 16.05.2013 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 972 796 грн., з яких 778 237 грн. основного платежу та 194 559 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Радіосистеми» та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» підтверджені належними доказами, а тому доводи податкового органу викладені в акті перевірки не підтверджені під час судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

16.05.2013 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000362206/1210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 754 734 грн., з яких 683 957 грн. за основним платежем та 70 777 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000352206/1211, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 972796 грн., з яких 778237 грн. за основним платежем та 194559 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, у акті перевірки №725/22-6/23845071 від 27.02.2013 року зроблено висновок про порушення позивачем порушено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 683 957 грн., у т.ч. в розрізі звітних періодів: 4 кв. 2011 року - 400848 грн., ІІ-IV кв. 2011 року - 400848 грн., І кв. 2012 року - 71017 грн., півріччя 2012 року - 283 109 грн.; також порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 778 237 грн., в т.ч.: за грудень 2011 року - 348 563 грн., за лютий 2012 року - 67 635 грн., за квітень 2012 року - 48 333 грн., за травень 2012 року - 78 202 грн., за червень 2012 року - 75 458 грн., за вересень 2012 року - 160 046 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, для підтвердження включення витрат за отримані товари до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Отже, факт здійснення господарської операції повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування, та підтверджують добросовісність дій платника податку, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальності усіх даних, наведених у документах, що дають право на податковий кредит, а тому наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Крім того, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Так, суд першої інстанції у рішенні вказав, що між позивачем та ТОВ "Лайн Сервіс ЛТД" укладались договори підряду № П/07-10 від 05.10.2011 року, № П/08-10 від 10.10.2011 року, № П/09-10 від 06.10.2011 року, № 12 від 12.12.2011 року, № П/04-12 від 28.04.2012 року. Відповідно до умов яких ТОВ "Лайн Сервіс ЛТД" зобов'язувався виконати будівельно-ремонтні та монолітні роботи на визначених у договорах об'єктах, а позивач прийняти та оплатити їх.

Факт виконання робіт та факт їх оплати підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, видатковими накладними на отримання ТМЦ, банківськими виписками про фактичне перерахування коштів за виконані роботи та придбані ТМЦ.

По господарським операціям на будівельно-ремонтні роботи та купівлі-продажу будматеріалів між позивачем та ТОВ "Радіосистеми" укладались договори підряду № 06/03/12 від 30.03.2012 року, № 07/03/12 від 30.03.2012 року та договір купівлі-продажу б/н від 20.03.2012 року.

Виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, видатковими накладними на отримання ТМЦ, товарно-транспортними накладними на перевезення ТМЦ.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять ряд однакових документів проте підписаних різними посадовими особами контрагента позивача, тобто один і той же документ одночасно підписано ОСОБА_5 як директором ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» так і ОСОБА_6 також як директором ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», зокрема договори підряду №П/07-10 від 05.10.2011 року, №П/08-10 від 10.10.2011 року, №П/09-10 від 06.10.2011 року, №П/04-12 від 28.04.2012 року (т. 1 а.с. 14-22, 138-150), податкові накладні №1 від 15.12.2011 року, №2 від 15.12.2011 року, №3 від 15.12.2011 року, №7 від 29.12.2011 року, №8 від 29.12.2011 року, №9 від 29.12.2011 року, №10 від 29.12.2011 року, №11 від 30.12.2011 року, №12 від 30.12.2011 року, №13 від 30.12.2011 року, №14 від 30.12.2011 року, №2 від 01.02.2012 року, №3 від 02.02.2012 року, №5 від 03.02.2012 року, №7 від 04.02.2012 року, №8 від 06.02.2012 року, №10 від 07.02.2012 року, №11 від 07.02.2012 року, №12 від 07.02.2012 року, №15 від 08.02.2012 року, №16 від 08.02.2012 року, №4 від 31.05.2012 року, №5 від 31.05.2012 року (т. 1 а.с. 168-190, т. 2 а.с. 1-23). Таким чином в один і той же період одні і ті ж договори було укладено різними особами від одного і того ж підприємства.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи ТОВ «Радіосистеми» не мало ліцензії на виконання будівельних робіт, позивачем також не надано доказів використання придбаного у ТОВ «Радіосистеми» товару. З матеріалів справи не можливо встановити чи мали контрагенти позивача виробничі потужності, необхідні для здійснення певних технологічних процесів, не можливо співставити реальність здійснення операцій в часі з урахуванням дійсного часу, віддаленості, розташування контрагентів один від одного, місця знаходження майна.

Крім того, по договору про переведення боргу від 04 травня 2012 року, TOB «Фірма Тонус» «первісний боржник», TOB «Лайн Сервіс ЛТД» - «новий боржник», TOB «Радіосистеми» - «кредитор». Первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 102835,28 грн., що виник на підставі договору від 20.03.2012 року.

Відповідно до листа TOB «Радіосистеми» від 25.04.2012 року за № 03/04/12, директор TOB «Радіосистеми» просить оплату за договором субпідряду № 07/03/12 від 30.03.2012 року в сумі 131595,60 грн. перерахувати за реквізитами TOB «Лайн Сервіс ЛТД», який виступав субпідрядниками у виконанні робіт.

Згідно з листом TOB «Радіосистеми» від 25.04.2012 року за № 02/04/12 , директор TOB «Радіосистеми» просить оплату за договором субпідряду № 07/03/12 від 30.03.2012 року в сумі 55 569,12 грн. перерахувати за реквізитами TOB «Лайн Сервіс ЛТД», який виступав субпідрядниками у виконанні робіт.

За умовами договору про переведення боргу від 04 травня 2012 року, оплату по договору купівлі-продажу від 20.03.2012 року, укладеному між TOB «Радіосистеми» (Продавець) та TOB «Фірма «Тонус» (Покупець) в сумі 102835,28 грн., мав би провести новий боржник - TOB «Лайн Сервіс ЛТД». Проте, згідно платіжного доручення від 03.05.2012 року БВ-2114 (за день до укладення договору про переведення боргу) TOB «Фірма «Тонус» перераховано на рахунок TOB «Лайн Сервіс ЛТД» кошти в сумі 290000,00 грн. (в т.ч. 102835,28 грн. за придбану цеглу та 187164,72 грн. за ремонтно-будівельні роботи), а не напряму для TOB «Радіосистеми».

Тобто, маючи кошти для розрахунку з TOB «Радіосистеми», позивач не проводить розрахунок, а укладає договір про перевід боргу і переводить його на TOB «Лайн Сервіс ЛТД». Однак, за день до укладення договору про перевід боргу позивач перераховує кошти на рахунок TOB «Лайн Сервіс ЛТД» в сумі, що дорівнює сумі боргу по договорах з TOB «Радіосистеми» (290000,00 грн., в т.ч. 102835,28 грн. за придбану цеглу та 187164,72 грн. за ремонтно-будівельні роботи).

Таким чином у даному випадку не зрозуміла схема оплати за товар та надані послуги між юридичними особами, та про які попередні зобов'язання між ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» та ТОВ «Радіосистеми» йде мова у запереченні на апеляційну скаргу.

Крім того, у постанові про порушення кримінальної справи та об'єднання справ в одне провадження від 25.11.2011 року (а.с.113-116) вказано, що слідством встановлено, що ОСОБА_5 будучи службовою особою - директором ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» шляхом перекручування даних податкової звітності, які полягають у постійному декларуванні убутку товарно-матеріальних цінностей, тобто у звітності створюючи враження перевищення темпу продажу товару у звітному періоді над його надходженням, в порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 ст. 11 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вчинила дії, що призвели до заниження та несплати податку на прибуток в період 2010 року. Відтак, стосовно директора ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Разом з тим, у вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_5 є засновником та директором як ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», так і ТОВ «Радіосистеми», отже вказані юридичні особи є пов'язаними.

Вищевикладені обставини свідчать, що зазначені господарські операції не містять по суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного виконання робіт, придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. У результаті порушення цими підприємствами своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив лише з документального оформлення операцій за договорами підряду, субпідряду та купівлі-продажу між ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», ТОВ «Радіосистеми» та позивачем, без з'ясування з дотриманням вимог статей 69, 86 КАС України обставин справи щодо фактичних дій, які б свідчили про те, що ці операції відбулися, а отже і має місце юридичний склад, що породжує право на податковий кредит та валові витрати в податковому обліку позивача.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши усі надані документи встановив, що сукупність наданих доказів не може свідчити про виконання господарських операцій за вказаними вище договорами.

Таким чином податковим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення №0000362206/1210, №0000352206/1211 від 16.05.2013 року.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Тонус" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "05" грудня 2013 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Совгира Д. І.