Постанова № 35822673, 03.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 903/782/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Пац В.О.

від відповідача - Наумчук В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 14.10.13 р. у справі № 903/782/13

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Державне комунальне підприємство "Луцьктепло"

про стягнення 309 753, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.10.2013 року у справі № 903/782/13 (суддя Войціховський В.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22 111,25 грн. пені, 44 374,45 грн. збитків, завданих інфляцією, та 44 224,10 грн. трьох процентів річних, а всього 110 709,80 грн., 6 194,22 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. В обґрунтування скарги зазначає, що відсутність вини відповідача у виконанні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, тому вважає, що суд безпідставно зменшив розмір пені на 90%.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Зазначає, що доводи апелянта про те, що порушення зобов'язання потягло за собою значні збитки для НАК "Нафтогаз України" є необґрунтованими. Також зазначає, що вирішуючи питання про зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені, господарський суд на підставі поданих доказів дійшов вірного висновку про існування обставин, які мають істотне значення і з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення викладені у відзиві.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. внесено зміни до складу колегії суддів у справі № 903/782/13, окрім заміни головуючого судді, та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Огороднік К.М., Коломис В.В.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2013 року у справі № 903/782/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Продавець) та державним комунальним підприємством "Луцьктепло", м. Луцьк (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/1065-БО-2 (а.с. 10-15) згідно з умовами котрого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було взято на себе зобов'язання щодо передачі у власність Покупця у період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, в обсягах і порядку, передбачених угодою, а ДКП "Луцьктепло", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття природного газу та проведення його оплати у визначеному договором порядку.

Згідно п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 7224, 5 тис.м3.

Положеннями розділу 11 договору визначалось, що угода набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.09.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 3.1 договору передбачалось, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Пунктом 3.3 договору від 17.10.201р. №12/1065-БО-2 було визначено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

На виконання умов договору позивачем у період жовтня-грудня місяців 2012 року було передано, а відповідачем прийнято та в подальшому спожито, природного газу в обсязі 5808,111 тис. м.куб. загальною вартістю 27 075 880,15 грн., зокрема, у жовтні 2012 року в кількості 823,701 тис. м.куб. вартістю 3 839 876,62 грн., листопаді 1 824,783 тис. м.куб. вартістю 8 506 656,60 грн., грудні місяці 3 159,627 тис. м.куб. вартістю 14 729 346,93 грн. Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. та від 31.12.2012р. (а.с. 16-18).

Судом встановлено, що зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору №12/1065-БО-2 від 17.10.2012р. в жовтні-грудні місяцях 2012 року господарських операцій.

Пунктом 6.1 договору від 17.10.2012р. №12/1065-БО-2 сторонами було передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Слід звернути увагу, що фактично отриманий у період з жовтня по грудень 2012 року природний газ відповідач повинен був оплатити у наступні граничні терміни: до 14 листопада 2012 року включно оплатити спожитий газ жовтня, до 14 грудня 2012 року включно оплатити спожитий газ листопада, до 14 січня 2013 року включно оплатити газ грудня 2012 року.

Проте, ДКП "Луцьктепло" взяті на себе згідно договору №12/1065-БО-2 від 17.10.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті переданого природного газу (у порядку та строки, визначені вище) не виконало. Фактично відповідачем було проведено розрахунки та сплачено позивачу повну вартість спожитого газу 27 075 880,15 грн., однак, із допуском у певні періоди порушень встановлених угодою граничних термінів, що, в свою чергу, призводило до прострочення платежів на той чи інший час та виникнення боргу у той чи інший період на певну суму.

Матеріали справи (а.с. 8-9, 19-21) містять в собі документи (розрахунки ціни позову, реєстри проведених оплат), котрі свідчать про те, коли і на яку суму відповідачем здійснювались відповідні платежі, відображають дату проведення розрахунку, суму платежу, призначення платежу, розрахунковий період, обов'язкові реквізити платіжного документа.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у ДКП "Луцьктепло" у певні періоди заборгованості по оплаті газу, виступило підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу сум пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також інфляційних та процентів річних, подальше звернення до місцевого суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Волинської області від 21.08.2013 року у справі № 903/783/13 позов задоволено в частині стягнення 22 111,25 грн. пені, 44 374,45 грн. збитків, завданих інфляцією, та 44 224,10 грн. трьох процентів річних, а всього 110 709,80 грн., 6 194,22 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу природного газу, його отримання ДКП "Луцьктепло" та несвоєчасне проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, виникнення у певні періоди заборгованостей різного розміру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність здійснення позивачем нарахувань відповідачу штрафних санкцій у вигляді пені, а також сум збитків від інфляції та процентів річних.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу №12/1065-БО-2 від 17.10.2012р. сторонами було передбачено, що у випадку невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 7.2 договору №12/1065-БО-2 від 17.10.2012р. сторонами було визначена відповідальність боржника за несвоєчасне виконання зобов'язань в частині оплати відпущеного газу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, сторони у п. 7.2 договору №12/1065-БО-2 визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання Покупцем умов договору щодо строків оплати вартості газу. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати природного газу в повному обсязі у визначені терміни не виконав, допускав у зв'язку з цим виникнення та існування боргу, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявні факти прострочення відповідачем оплати отриманого та спожитого природного газу, існування у ті чи інші періоди боргу по його оплаті, позивачем, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 7.2 договору №12/1065-БО-2 від 17.10.2012р., за періоди прострочки платежів з 15.11.2012р. по 21.12.2012р., з 15.12.2012р. по 04.01.2013р., з 15.01.2013р. по 20.02.2013р. було нараховано відповідачу 221 112,48 грн. загальної суми пені.

Місцевим судом встановлено, що нарахування пені було здійснено позивачем у наступному порядку, періоди та розмірах:

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 3 839 876,62 грн., переданого у жовтні місяці 2012 року: за період прострочення платежів з 15.11.2012р. по 21.12.2012р. на загальну суму 39 734,21 грн., в тому числі із суми боргу 3 619 876,62 грн. за період з 15.11.2012р. по 28.11.2012р. нараховано 20 769,78 грн. пені, із суми боргу 2 168 400 грн. за період з 29.11.2012р. по 18.12.2012р. нараховано 17 773,77 грн. пені, із суми боргу 968 400 грн. за період з 19.12.2012р. по 21.12.2012р. нараховано 1 190,66 грн. пені.

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 8 506 656,60 грн., переданого у листопаді місяці 2012 року: за період прострочення платежів з 15.12.2012р. по 04.01.2013р. на загальну суму 48 905,23 грн., в тому числі із суми боргу 8 506 656,60 грн. за період з 15.12.2012р. по 21.12.2012р. нараховано 24 404,34 грн. пені, із суми боргу 7 975 056,60 грн. за період з 22.12.2012р. по 24.12.2012р. нараховано 9 805,40 грн. пені, із суми боргу 7 675 056,60 грн. за період з 25.12.2012р. по 27.12.2012р. нараховано 9 436,55 грн. пені, із суми боргу 5 475 056,60 грн. за період 28.12.2012р. нараховано 2 243,88 грн. пені, із суми боргу 2 775 056,60 грн. за період 29.12.2012р. нараховано 1 137,32 грн. пені, із суми боргу 2 175 056,60 грн. за період з 30.12.2012р. по 31.12.2012р. нараховано 1 782,83 грн. пені, із суми боргу 57 743,50 грн. за період з 01.01.2013р. по 04.01.2013р. нараховано 94,92 грн. пені.

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 17 729 346,93 грн., переданого в грудні місяці 2012 року: за період прострочення платежів з 15.01.2013р. по 20.02.2013р. на загальну суму 132 473,04 грн., в тому числі із суми боргу 13 329 346,93 грн. за період з 15.01.2013р. по 28.01.2013р. нараховано 76 689,39 грн. пені, із суми боргу 13 229 346,93 грн. за період з 29.01.2013р. по 31.01.2013р. нараховано 16 310,15 грн. пені, із суми боргу 11 529 346,93 грн. за період 01.02.2013р. нараховано 4 738,09 грн. пені, із суми боргу 7 829 346,93 грн. за період з 02.02.2013р. по 05.02.2013р. нараховано 12 870,16 грн. пені, із суми боргу 7 629,346,93 грн. за період з 06.02.2013р. по 07.02.2013р. нараховано 6 270,70 грн. пені, із суми боргу 7 429 346,93 грн. за період 08.02.2013р. нараховано 3 053,16 грн. пені, із суми боргу 5 429 346,93 грн. за період з 09.02.2013р. по 11.02.2013р. нараховано 6 693,72 грн. пені, із суми боргу 2 229 346,93 грн. за період 12.02.2013р. нараховано 916,17 грн. пені, із суми боргу 2 000 000 грн. за період 13.02.2013р. нараховано 821,92 грн. пені, із суми боргу 1 700 000 грн. за період 14.02.2013р. нараховано 698,63 грн. пені, із суми боргу 1 500 000 грн. за період 15.02.2013р. нараховано 616,44 грн. пені, із суми боргу 1 400 000 грн. за період з 16.02.2013р. по 18.02.2013р. нараховано 1 726,03 грн. пені, із суми боргу 1 300 000 грн. за період з 19.02.2013р. по 20.02.2013р. нараховано 1 068,49 грн. пені.

Колегія суддів перевіривши підстави, методику та періоди нарахування позивачем суми пені 221 112,48 грн., вважає, що остання є підставною, арифметично вірною, відповідає фактичним обставинам справи, а відтак правомірно задоволені у визначеному ПАТ НАК "Нафтогаз України" розмірі.

Також колегія суддів враховуючи пояснення відповідача на позовну заяву від 11.09.2013р. про зменшення розміру пені до десяти відсотків від нарахованої суми, погоджується з висновком місцевого суду щодо можливості зменшення розміру нарахованої відповідачу за прострочку виконання грошових зобов'язань пені з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначеного клопотання сторона посилається на те, що відповідач є комунальним підприємством власником майна якого є територіальна громада міста Луцька, чинні тарифи, які затверджені постановами НКРЕ та рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради не є економічно обґрунтованими та не покривають затрат підприємства на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, основними споживачами теплової енергії, яка виробляється підприємством з природного газу, поставленого позивачем згідно угоди №12/1065-БО-2 від 17.10.2012р., є бюджетні установи та організації, інші споживачі, котрі, в свою чергу, несвоєчасно і не в повній мірі оплачують отримані послуги. Станом на 01.01.2013р. борг бюджетних установ та організацій, інших споживачів перед ДКП "Луцьктепло" становив 14 389 882,58 грн., що підтверджує відповідною довідкою.

За приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою завдання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" значних збитків. У той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за спожитий природний газ, а саме: бухгалтерську довідку ДКП "Луцьктепло" від 02.09.2013р. №5000/05 про наявну дебіторську заборгованість, інформаційну довідку по роботі підприємства з боржниками, копії балансу та звіту про фінансові результати ДКП "Луцьктепло". В підтвердження повного виконання зобов'язання - платіжні доручення про оплату природного газу, щодо вжиття заходів до виконання зобов'язання подано інформацію по роботі з боржниками по ДКП "Луцьктепло", матеріали відповідної судової практики.

Також враховується вжиття ДКП "Луцьктепло" заходів, спрямованих на оплату спожитого природного газу, та повне погашення відповідачем існуючої заборгованості перед позивачем. Враховується також факт безоплатного користування позивачем грошовими коштами відповідача в сумі 2 117 313,10 грн. протягом двох місяців, оскільки 30.09.2011р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2555/11 відповідно до якого відповідач надмірно сплатив грошових коштів в сумі 2 117 313,10 грн. згідно платіжних доручень №166 від 26.10.2012р., №167 від 29.10.2012р., №168 від 30.10.2013р., №169 від 31.10.2012р., лише 29.12.2012р. вказана грошова сума була зарахована позивачем в якості оплати за природний газ за договором згідно листа ДКП "Луцьктепло".

Додатково суд апеляційної інстанції відзначає, що подані апелянтом звіти про фінансові результати діяльності ПАТ "НАК "Нафтогаз України" охоплюють всю господарську діяльність підприємства, однак не підтверджують понесення збитків внаслідок порушення зобов'язання саме за договором купівлі-продажу природного газу №12/1065-БО-2.

Беручи до уваги вищезазначене, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, місцевий суд правомірно зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, та стягнути з боржника штрафні санкції у розмірі 22 111,25 грн., що становить 10 відсотків від загальної нарахованої суми.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З представлених господарському суду розрахункаів вбачається, що позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 44 417,14 грн. суми збитків від інфляції (за період з 16.10.2012р. по 15.01.2013р.) та 44 224,10 грн. загальної суми трьох процентів річних (за періоди прострочки платежів з 15.11.2012р. по 21.12.2012р., з 15.12.2012р. по 04.01.2013р., з 15.01.2013р. по 20.02.2013р.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення суми процентів річних 44 224,10 грн., підставні, арифметично вірні, відповідають фактичним обставинам справи, здійснені позивачем з врахуванням проведених відповідачем у ті чи інші періоди оплат, існування сум існуючих у ці періоди заборгованостей, а відтак суд прийшов до правомірного висновку задоволивши їх у визначеному ПАТ НАК "Нафтогаз України" розмірі.

Апеляційний суд погоджується з тим, що здійснені позивачем нарахування інфляційних за період з 16.10.2012р. по 15.11.2012р. на мінусову суму -3 619,88 грн., а також за період з 16.11.2012р. по 15.12.2012р. на суму 21 342,87 грн. є арифметично вірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

З приводу нарахування інфляційних за період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. на суму 26 694,14 грн. колегія суддів погоджується з тим, що позивачем відповідні розрахунки було здійснено з врахуванням встановленого Держкомстатом України у той період індексу споживчих цін (інфляції) 100,2% із суми 13 347 069,93 грн., що включала в себе існуючу на той час суму заборгованості відповідача 13 325 727,05 грн. та розмір інфляційних втрат 21 342,87 грн., нарахованих за попередній період. При цьому судом наголошується на безпідставності проведення відповідачем таких розрахунків та можливості кредитора здійснювати відповідні нарахування лише із суми основного боргу 13 325 727,05 грн. Відтак за період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. із боргу 13 325 727,05 грн. з врахуванням індексу інфляції 100,2% інфляційні збитки складатимуть 26 651,46 грн., що на 42,69 грн. менше від нарахованої та заявленої позивачем до стягнення суми.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 14.10.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/2-1715 від 17.10.2013 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 14.10.2013 року у справі № 903/782/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.