Рішення № 35821092, 28.11.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/3432/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Білера П. П.Номер провадження 22-ц/788/2573/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В., Маслова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов'язання запропонувати іншу роботу на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю, стягнення заробітної плати в межах місячного платежу за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

03 вересня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Охтирського міськрайонного суду від 30 травня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2013 року, був визнаний незаконним наказ від 26 лютого 2013 року № 50 про звільнення його з роботи в зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. В мотивувальній частині рішення суд встановив наявність порушення відповідачем ПАТ "УКРНАФТА" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" передбаченого ст. 2-1 КЗпП України принципу рівності трудових прав відносно нього, оскільки він фактично позбавлений можливості використати своє право на іншу роботу на тому ж підприємстві - перейти на роботу на новостворену посаду старшого механіка автоколони № 6. Фактично відповідачем був порушений порядок вивільнення працівників, а саме - йому не була запропонована інша робота на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю, в даному випадку посаду старшого механіка автоколони № 6 ЦТТ НГВУ "Охтирканафтогаз". Крім цього, порушене його переважне право на залишення на роботі при звільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до ст. 42 КЗпП України.

Згідно зазначеного рішення суду він був поновлений на посаді начальника автоколони № 1 ЦТТ НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта". Проте на наступний день з моменту винесення рішення про поновлення його на роботі - 31 травня 2013 року був виданий наказ № 641, згідно якого відділу кадрів було наказано попередити його про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади начальника автоколони № 1 ЦТТ у порядку, визначеному діючим законодавством.

03 червня 2013 року цей наказ був доведений до нього, та одночасно йому були запропоновані вакантні місця: водія автотранспортних засобів, слюсаря з ремонту автомобілів, слюсаря з ремонту паливної апаратури ЦТТ.

02 серпня 2013 року йому було запропоновано перевестись на інші вакантні посади згідно напрямку освіти інженера - механіка: майстра газового цеху капітального та підземного ремонту свердловин, тимчасово на час декретної відпустки ОСОБА_4 - контролера техстану АК - 2 ЦТТ.

Також за умови попереднього проходження спеціального навчання він може бути переведений на вакантні робочі місця: оператора з добування нафти й газу, слюсаря-ремонтника, помічника бурильника, ізолювальника з термоізоляції, оператора з дослідження свердловин, водія навантажувача, зливальника - розливальника, чергового гуртожитку, слюсаря з контрольно - вимірювальних приладів, машиніста екскаватора ЦТТ. Всі зазначені вакансії не відповідають його професії та спеціальності.

Адміністрація підприємства знову порушила його права, передбачені при вивільненні працівників статтею 49-2 КЗпП України, не запропонувавши іншу роботу на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю, якій в повній мірі відповідає посада старшого механіка автоколони № 6 ЦТТ, яку в порядку скорочення чисельності штату працівників незаконно займає особа, що була старшим механіком автоколони - 1 ЦТТ і має нижчу кваліфікацію та продуктивність праці порівняно з ним.

12 серпня 2013 року наказом № 184 він знову був звільнений з посади начальника автоколони - 1 ЦТТ в зв'язку з скороченням чисельності штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, проведеним з порушенням порядку вивільнення працівників та з порушенням його переважного права залишитись на роботі як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

В зв'язку з незаконними діями відповідача, що виражаються в тривалому порушенні його трудових прав, перешкоджанні вільно працювати, за рахунок заробітної плати утримувати сім'ю, незаконному звільненні, йому завдана моральна шкода яка виразилась у втраті нормальних життєвих стосунків, душевних хвилюваннях.

Просив визнати незаконним наказ №184 від 12 серпня 2013 року про звільнення його з посади начальника АК-1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» в зв'язку з скороченням чисельності штату працівників за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України; скасувати цей наказ, поновити його на посаді начальника АК-1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз»; зобов'язати відповідача ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» запропонувати йому в порядку ст. 49-2 КЗпП України посаду старшого механіка АК-6 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» як таку, що відповідає його професії та спеціальності; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу; стягнути на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов'язання запропонувати іншу роботу на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю, стягнення заробітної плати в межах місячного платежу за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Стягнуто з позивача ОСОБА_3 судовий збір в сумі 114,7 грн. в доход держави.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, представника відповідача, який заперечує проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було додержано підстав та порядку повторного звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки у відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці, які полягали у скороченні посади, яку до звільнення з роботи займав позивач, йому були запропоновані вакантні посади, від яких він відмовився, спірна посада старшого механіка автоколони № 6 на момент його другого звільнення не була вакантною, а тому позивач був звільнений на законних підставах.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 26 лютого 2013 року №50 ОСОБА_3 був звільнений з 01 березня 2013 року з посади начальника автоколони № 1 цеху технологічного транспорту нафтогазовидобувного управління (далі - АК-1 ЦТТ НГВУ) «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗП України в зв'язку з скороченням штату працівників.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2013 року, наказ від 26 лютого 2013 року №50 про звільнення ОСОБА_3 з роботи в зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України визнано незаконним.

Поновлено ОСОБА_3 на попередній роботі начальника автоколони №1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з 27 лютого 2013 року. Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_3 17918,14 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2013 року по 30 травня 2013 року включно з послідуючим відрахуванням з цієї суми всіх необхідних платежів та зборів та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди (а. с. 9-13, 19-22).

Наказом №68-к від 31 травня 2013 року ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 30 травня 2013 року поновлено на посаді начальника автоколони №1 ЦТТ нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з 01 березня 2013 року (а.с. 38).

Наказом №641 від 31 травня 2013 року «Про посаду начальника автоколони №1 ЦТТ» визначено: 1) відділу організації праці та заробітної плати підготувати та надати на затвердження ПАТ «Укрнафта» перелік змін до штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців НГВУ «Охтирканафтогаз» з введенням посади начальника автоколони №1 ТЦЦ з 31 травня 2013 року на час попередження про скорочення даної посади; 2) відділу кадрів доручено провести попередження ОСОБА_3 про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади начальника автоколони №1 ЦТТ у порядку, визначеному діючим законодавством (а.с. 39).

На виконання п. 1 наказу №641 від 31 травня 2013 року був підготовлений та затверджений ПАТ «Укрнафта» перелік змін №7 до штатного розпису, згідно якого з 31 травня 2013 року була введена посада начальника АК-1 (а.с. 40).

На виконання п. 2 вказаного наказу ОСОБА_3 3 червня 2013 року письмово попереджений про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.41).

Одночасно з письмовим попередженням про наступне вивільнення 03 червня 2013 року ОСОБА_3 відповідно до напрямку його освіти запропоновано переведення на наявні вакантні посади: водій автотранспортних засобів ЦТТ, слюсар з ремонту автомобілів ЦТТ, слюсар з ремонту паливної апаратури ЦТТ. Від запропонованих посад ОСОБА_3 відмовився (а.с.41).

02 серпня 2013 року позивачу запропоновано переведення на вакантні посади згідно напрямку освіти інженера-механіка: майстер газового цеху, майстер цеху капітального та підземного ремонту свердловин, тимчасово на час декретної відпустки ОСОБА_4 - контролера техстану АК -2 ЦТТ. Також за умови попереднього проходження спеціального навчання ОСОБА_3 було запропоновано переведення на вакантні робочі місця: оператор з добування нафти й газу, слюсар-ремонтник, помічник бурильника, ізолювальник з термоізоляції, оператор з дослідження свердловин, водій навантажувача, зливальник-розливальник, черговий по гуртожитку, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів, машиніст підіймача, машиніст екскаватора ЦТТ. Від запропонованих посад ОСОБА_3 відмовився (а.с.42).

06 серпня 2013 року адміністрація НГВУ «Охтирканафтогаз» звернулась до профспілкового комітету НГВУ «Охтирканафтогаз» з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_3 за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з скороченням штату працівників (а.с. 43).

Згідно витягу з протоколу №44 засідання профспілкового комітету НГВУ «Охтирканафтогаз» від 09 серпня 2013 року профкомом надана згода на розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення працівників) з начальником АК-1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» ОСОБА_3 (а.с. 44-48).

12 серпня 2013 року наказом №184 начальник АК -1 ОСОБА_3 був звільнений за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з скороченням штату працівників. Під час звільнення ОСОБА_3 були нараховані належні до виплати кошти (а.с. 49).

Відповідно до Переліку змін №13 до штатного розпису, затвердженого ПАТ «Укрнафта» з 13 серпня 2013 року, посада начальника АК-1 виведена із штатного розпису НГВУ «Охтирканафтогаз» (а.с.50).

Заперечуючи проти позову, відповідач, з доводами якого погодився і суд першої інстанції, зазначав, що НГВУ «Охтирканафтогаз» не мало можливості запропонувати ОСОБА_3 переведення на посаду старшого механіка АК-6 ЦТТ, оскільки на момент поновлення його на роботі 31 травня 2013 року, попередження про наступне вивільнення 3 червня 2013 року і до моменту його звільнення 12 серпня 2013 року ця посада не була вакантною, що підтверджується копією наказу №39 від 20 лютого 2013 року про переведення ОСОБА_5 на посаду старшого механіка АК-6, довідкою НГВУ «Охтирканафтогаз» від 11 вересня 2013 року №21-01/6823.

Такий висновок суду суперечить вимогам матеріального права та обставинам справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.1, п.3 ч.2 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Вимогами ч. ч. 1-3, 8 ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення його прав при повторному звільненні з посади начальника автоколони № 1, оскільки таке звільнення було проведене без врахування рішень судів, на підставі яких його перше звільнення було визнано незаконним та він був поновлений на роботі на вказаній посаді.

При вирішенні спору про поновлення на роботі у попередній цивільній справі суд прийшов до висновку про порушення прав позивача в зв'язку з тим, що після скорочення посад начальника та старшого механіка автоколони №1, в якій позивач працював начальником автоколони, переведення працівників цієї автоколони до автоколони № 6 та введення в АК № 6 другої посади старшого механіка, позивачеві безпідставно не була запропонована вказана посада старшого механіка автоколони № 6, на яку був переведений старший механік автоколони № 1 ОСОБА_5

Саме на зайняття спірної посади старшого механіка автоколони № 6 ОСОБА_5 і послався суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням суду в даній справі.

Між тим, при ухваленні судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у попередній справі було зроблено висновок про те, що, скорочуючи робочі місця та вивільняючи працівників, роботодавець не дотримався положень ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Відповідно до вказаних норм закону, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці,

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Судами встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2006 році закінчив Сумський національний аграрний університет, кваліфікація за дипломом - інженер-механік, технік-механік. Працював у відповідача з 17 грудня 2002 року на посаді водія, із 07 грудня 2011 року - старшим механіком автоколони №1, з 01 березня 2013 року переведений на посаду старшого механіка автоколони №6., тобто стаж його роботи як старшого механіка складає трохи більше року.

ОСОБА_3 має вищу освіту, закінчив Харківський автодорожній університет за спеціальністю інженер-механік. Працював у відповідача з 01 серпня 1985 року на різних посадах: механіка, майстра, начальником автоколони. Стаж його роботи складає 28 років. Відповідач не спростував того, що ОСОБА_3 може виконувати роботу старшого механіка. Починаючи з 1986 року, ОСОБА_3 більше 10 разів заохочувався грошовими винагородами за раціоналізаторські пропозиції. Всі ці обставини свідчать про достатній досвід та професійні навики позивача, про переважне право залишення на роботі. Хоча ОСОБА_3 і має дві не зняті догани, але з урахуванням викладених вище обставин, характеру вчинених проступків, а також того, що йому не була запропонована вакантна посада при звільненні, звільнення з роботи ОСОБА_3 є незаконним, а тому суд обґрунтовано захистив його порушене право.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Висновок суду про те, що позивачеві не може бути запропонована робота старшого механіка автоколони № 6, оскільки ця посада зайнята іншою особою на час його повторного попередження та звільнення, є безпідставними, оскільки вказані обставини оцінені попередніми судовими рішеннями як такі, що свідчать про порушення переважного права позивача на залишення на роботі при вивільненні.

З огляду на такі висновки суду відповідачеві слід було вирішувати питання про поновлення позивача на роботі з їх врахуванням та встановлених обставин щодо переважного права залишення позивача на роботі на посаді, яка відповідає його професії та спеціальності, оскільки рішення суду в попередній справі набрало законної сили та не скасоване.

Не спростовані представником відповідача і доводи позивача про те, що у відповідача після його звільнення появлялась в іншій автоколоні інша аналогічна вакансія, і ця робота йому також не була запропонована.

Доводи позивача про незаконність його звільнення є обґрунтованими і з тих підстав, що відповідач після поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду, не повернувшись до вирішення питання про вивільнення працівників з того періоду, який передував першому звільненню, з врахуванням переважного права позивача на залишення на роботі та пов'язаними з таким висновком наслідками, в той же час в наказі про його звільнення від 12 серпня 2013 року (а.с.14) наказав бухгалтерії провести з ним розрахунок з урахуванням проведених раніше виплат згідно наказу № 50 від 28 лютого 2013 року та колективного договору.

Оскільки право позивача є порушеними, воно підлягає захисту шляхом визнання незаконним наказу від 12 серпня 2013 року про його звільнення, поновлення на посаді, з якої він був звільнений, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і сум на відшкодування моральної шкоди.

Дотримання відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі при вивільненні працівників є його обов'язком, підлягає вирішенню з врахуванням повноважень власника щодо вирішення цього питання, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача запропонувати йому саме спірну посаду задоволенню не підлягає.

Сторони не спростували тієї обставини що після поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду він отримував заробітну плату у розмірі, який існував до звільнення, який рішенням суду встановлений у сумі 293, 74 гр.

З огляду на цю обставину з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2013 року по 28 листопада 2013 року - за 74 робочих дні.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу складе 293,74 гр. х 74 дні = 21736,76 гр.

На відшкодування моральної шкоди позивачеві слід стягнути 1000 гр., враховуючи, що відповідач вдруге незаконно звільнив позивача та завдав цим йому моральних страждань.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в частині вирішення майнового спору в передбаченій Законом України «Про судовий збір» мінімальній сумі - 229,4 гр. та в частині вирішення вимог немайнового характеру - 229, 4 гр., тобто всього 458, 8 гр., а також за розгляд справи апеляційним судом 50 відсотків від вказаної суми - 229. 4 гр., всього 688, 2 гр.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309 ЦПУ України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За вищезазначених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому його слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2013 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 184 від 12 серпня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника автоколони № 1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта».

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника автоколони № 1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта».

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2013 року по 28 листопада 2013 року в сумі 21736,76 гр. і на відшкодування моральної шкоди 1000 гр.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в іншій частині відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в доход держави судовий збір в сумі 688, 2 гр. на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -