Постанова № 35809909, 21.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 9104/19592/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та прокуратури Луцького району Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року в адміністративній справі за позовом прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Луцького району в інтересах держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» (далі - ТОВ «Алкон») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 8886 грн. 67 коп.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржили Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та прокуратура Луцького району, подавши апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Обгрунтовуючи незгоду із судовим рішенням, апелянти зазначили, що відповідач не виконав свого обов'язку створити робочі місця для інваліда у 2008 році, що є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій. А тому підстав для відмови в позові у суду першої інстанції не було.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи відповідно до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі - Закон), для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що згідно поданого ТОВ «Алкон» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік форми № 10-ПІ кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону, становить 2 особи.

Як вбачається із звіту на підприємстві станом на 2008 рік працювала одна особа із статусом інваліда та наявна одна вакантна посада.

Згідно вимог ст. 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда (п. 14 Положення).

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда .

Як вбачається з матеріалів справи, тільки у березні, травні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2008 року відповідач надавав Луцькому районному центру зайнятості інформацію щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.

Із вищезазначеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем у 2008 році було вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та було повідомлено органи працевлаштування інвалідів про створення відповідних робочих місць, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки ТОВ «Алкон» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 29 травня 2012 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік в сумі 8266 гривень 67 копійок підлягали задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Тому підставними є й позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 620 гривень.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційні скарги слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, прийнявши нову про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та прокуратури Луцького району Волинської області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року в адміністративній справі № 2а-19620/09/0370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» (код 25092189) на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 8886 гривень 67 копійок адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

І.В. Глушко