Рішення № 35801600, 25.11.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9398/13-ц

Провадження №: 2/752/3190/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Мушта І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер Експрес», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» про стягнення страхового відшкодування,-

встановив:

у травні 2013 року позивач звернувся в Голосіївський районний суд м.Києва з вказаним позовом.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь вартість матеріального збитку у розмірі 15 195,62 грн., а також судовий збір в сумі 229,41 грн.

Вказані вимоги мотивувала тим, що 23 січня 2013 року о 10 годині 50 хвилин на вул. Бориспільській, 12 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного ПАТ «Дарницький завод ЗБК» транспортного засобу «Камаз 54115» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Нефаз 93341» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та належного їй транспортного засобу «Форд Ескорт» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2

Зазначила, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_3, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2013 року, який не виконав вимог п. п. 22.1, 2.3 (б) ПДР України, внаслідок стались з'їзд платформи та чотирьох залізобетонних панелей, які він перевозив, що призвело до пошкодження її автомобіля.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Камаз 54115» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Нефаз 93341» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ПАТ «Дарницький завод ЗБК», з яким водій ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах, була застрахована відповідачем у справі, нею у встановлені законом строки та порядку було здійснено звернення до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, проте, в останньому їй було відмовлено з посиланням на те, що подія, яка мала місце 23 січня 2013 року о 10 годині 50 хвилин на вул. Бориспільській, 12 у м.Києві, не є страховим випадком, так як сталася внаслідок падіння вантажу, а не за участю забезпеченого транспортного засобу, через що у проведенні виплат було відмовлено.

Вважаючи свої права порушеними внаслідок невірного тлумачення відповідачем положень закону, звернулась до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник обґрунтування позову та позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, виходячи з обставин, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені до ПАТ «СК «ІнтерЕкспрес» вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, виходячи з їх незаконності та необґрунтованості. При цьому посилався на те, що згідно положень ст. ст. 1, 5, 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під забезпечувальним транспортним засобом у відповідності до договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності розуміється сам транспортний засіб, а не вантаж, який ним перевозиться. З огляду на те, що у пригоді, яка мала місце 23 січня 2013 року о 10 годині 50 хвилин на вул. Бориспільській, 12 у м. Києві, безпосереднього зіткнення транспортних засобів не відбулося, участь в останній забезпечувальний транспортний засіб - «Камаз 54115» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Нефаз 93341» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не приймав, тому відсутні підстави для визнання зазначеної пригоди страховим випадком і, як наслідок, для проведення страхової виплати позивачу (а.с. 68-69).

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив суд їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення позову.

Третя особа - ПАТ «Дарницький завод ЗБК», будучи в установленому законом прядку повідомленим про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини останньої суд не повідомив.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи - ПАТ «Дарницький завод ЗБК», дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, 23 січня 2013 року о 10 годині 50 хвилин на вул. Бориспільській, 12 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного ПАТ «Дарницький завод ЗБК» транспортного засобу «Камаз 54115» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Нефаз 93341» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та належного позивачу транспортного засобу «Форд Ескорт» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок якої автомобіль позивача було пошкоджено (а.с. 7-9).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду 27 лютого 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, за наслідками якої винесено постанову про визнання його винним та притягнення його адміністративної відповідальності за вказаною статтею у виді штрафу (а.с. 6).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_2, перед початком руху не переконався у кріпленні вантажу, в процесі руху не контролював дане кріплення, внаслідок чого стався з'їзд платформи та падіння 4-х залізобетонних панелей, пошкодження автомобіля «Форд» державний номерний знак НОМЕР_3, що призвело до пошкодження автомобіля «Форд», причепа та 4-х залізобетонних панелей, чим порушив вимоги п. п. 22.1, 2.3 (б) ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час набрала чинності, суд дійшов до висновку про те, що позивач звільнена від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

За загальними правилами, визначеними ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонам, що в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, що власником автомобіля «Камаз 54115» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Нефаз 93341» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є третя особа по справі - ПАТ «Дарницький завод ЗБК».

ОСОБА_3, який 23 січня 2013 року керував вказаним автомобілем, перебував у офіційних трудових відносинах з ПАТ «Дарницький завод ЗБК» і на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував свої безпосередні трудові обов'язки.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Форд Ескорт» державний номерний знак НОМЕР_3.

Згідно ст. 21 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 своєї постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначив про те, що у зв'язку із тим, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 28 закону).

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 закону).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність ПАТ «Дарницький завод ЗБК» при експлуатації транспортного засобу «Камаз 54115» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Нефаз 93341» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована в ПАТ «СК «ІнтерЕкспрес» згідно з полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3369333 та АВ/3369326 від 15 червня 2012 року (а.с. 10, 11).

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач, звернувшись до ПАТ «СК «ІнтерЕкспрес» у встановлені законом порядку та строки, що не заперечено та не спростовано відповідачем, з заявою про сплату страхового відшкодування отримала відмову, з посиланням на відсутність страхового випадку (а.с. 39).

Вказану позицію підтримав представник ПАТ «СК «ІнтерЕкспрес» і в судовому засіданні 25 листопада 2013 року, про що також зазначив у письмових запереченнях на позов (а.с. 68-69).

Разом з тим, суд критично оцінює вказану позицію сторони відповідача, а тому не приймає її до уваги, виходячи з наступного.

Так, в преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV зазначено, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно п. 1.4. ст. 1 зазначеного Закону особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Наземними транспортними засобами (далі - транспортними засобами) згідно ч. 1 п. 1.5. ст. 1 цього ж Закону є пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Пункти 1.6., 1.7. ст. 1 Закону визначають, що власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах, а забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.12 ст. 1 Закону дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Отже, з огляду на вказані положення закону та виходячи з аналізу останнього, на думку суду, страховим випадком подія, яка сталася в ході експлуатації пристрою, призначеного для перевезення людей та/або вантажу тощо, зазначеного у чинному договорі цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації страхувальниками та іншими особами, які правомірно ними володіють.

Тобто, приймаючи до уваги вищевикладене, буквальне тлумачення відповідачем виразу «за участю забезпеченого транспортного засобу» як безпосереднє зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження, на думку суду, є хибним, оскільки, виходячи з самої преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» його дія розповсюджується на випадки заподіяння шкоди при використанні транспортного засобу.

Як встановлено судом, пошкодження автомобіля позивача мало місце при використанні (експлуатації) забезпеченого транспортного засобу «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який правомірно (в силу трудових обов'язків) експлуатував водій ОСОБА_3, а саме: використовував його для перевезення залізобетонних панелей, цивільна правова-відповідальність якого була застрахована відповідачем.

Тому, суд приходить до висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце що 23 січня 2013 року о 10 годині 50 хвилин на вул. Бориспільській, 12 у м. Києві за участю належного ПАТ «Дарницький завод ЗБК» транспортного засобу «Камаз 54115» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Нефаз 93341» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та належного позивачу транспортного засобу «Форд Ескорт» державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок якої останній було пошкоджено, є страховим випадком в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що, як наслідок, в силу ст. 22 останнього тягне за собою обов'язок відповідача як страховика відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту № 34/1 від 25 квітня 2013 року про оцінку автомобіля «Форд Ескорт» державний номерний знак НОМЕР_3, вартість матеріального збитку, завданого його власнику, складає 14 635,62 грн. (а.с. 14-37).

У суду відсутні підстави для неприйняття до уваги зазначеного звіту до уваги. З боку відповідача на спростування останнього доказів в розумінні положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, надано не було.

Крім того, відповідач в ході розгляду справи розпорядившись наданими йому цивільно-процесуальним законодавством правами на власний розсуд, порядком витребування доказів, який передбачений правилами ст. 137 ЦПК України, не скористався та не витребував у встановленому законом порядку доказів, необхідних йому для обґрунтування своєї позиції, так само як і не використав права, передбаченого ст. 142 ЦПК України, щодо призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла і т.д.

Отже, на думку суду, вимога ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «СК «ІнтерЕкспрес» 14 635,62 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, на думку суду, як доведена в установленому законом порядку, виходячи з положень ст. ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає задоволенню й вимога позивача про стягнення на її користь вартість стоянки у розмірі 560,00 грн. (а.с. 38).

Питання судових витрат у справі слід вирішити у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. ст. 23, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 6, 21, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 61, 81, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер Експрес», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер Експрес» (01033, м. Київ, вул. Володимирівська, буд. 69, ідентифікаційний код 33097568) на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі 15195,62 грн. (п»ятнадцять тисяч сто дев»яносто п»ять грн. 62 коп.)

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер Експрес» (01033, м. Київ, вул. Володимирівська, буд. 69, ідентифікаційний код 33097568) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок