Постанова № 35801499, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 927/853/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився

від позивача: не з'явились

відповідач: Данілін Д.О. - паспорт серії НН № 061815, виданий Ніжинським

МВ УМВС України в Чернігівській області 19.04.1996р.

від відповідача: Щербак О.В. - адвокат, ордер серії АА № 040159

від 27.11.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Даніліна Дмитра Олександровича на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013р. (повний текст рішення підписано 12.08.2013р.)

у справі № 927/853/13 (суддя Скорик Н.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мірошника Сергія Івановича

до Фізичної особи-підприємця Даніліна Дмитра

Олександровича

про стягнення 122 198, 47 грн.

В судовому засіданні 27.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013р. Фізична особа-підприємець Мірошник Сергій Іванович звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Даніліна Дмитра Олександровича про стягнення 122 198, 47 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 93-12 від 01.08.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 104 442, 22 грн. основного боргу, 6 089, 06 грн. пені, 10 444, 22 грн. штрафу, 1 222, 97 грн. 3% річних, а всього 122 198, 47 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013р. по справі № 927/853/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Даніліна Дмитра Олександровича на користь Фізичної особи-підприємця Мірошника Сергія Івановича 70 202, 42 грн. боргу, 4 387, 75 грн. пені, 7 020, 24 грн. штрафу, 881, 02 грн. річних, 1 720, 50 грн. судового збору.

В решті позовних вимог позов залишено без розгляду.

Повернуто Фізичній особі-підприємцю Мірошнику Сергію Івановичу надлишково сплачений судовий збір у розмірі 723, 47 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Даніліна Дмитра Олександровича передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. для розгляду справи № 927/853/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді -Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2013р.

У поясненнях від 17.09.2013р., надісланих на адресу суду, представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін; просив розгляд справи проводити без участі позивача.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 27.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р., враховуючи участь судді Руденко М.А. у розгляді інших справ, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2013р. вимоги апеляційної інстанції підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Позивач, представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 27.11.2013р. не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання вказаних осіб обов'язковою не визнавалась, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та його представників за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2012р. між Фізичною особою-підприємцем Мірошником Сергієм Івановичем (позивач, постачальник за договором) та Фізичною особою-підприємцем Даніліним Дмитром Олександровичем (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 93-12, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до заявок покупця поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти товар та сплачувати його вартість за цінами, зазначеними у відповідній (их) видатковій накладній (их). Конкретне найменування (асортимент), ціна та кількість товару зазначаються у видатковій (-вих) накладній (-них).

Згідно п. 1.4. договору право власності на товар виникає у покупця з моменту передання йому товару.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що сума договору складається із суми вартості партій товару, поставлених протягом дії цього договору відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Отримання товару здійснюється покупцем особисто або через інших осіб, яких покупець уповноважує отримувати товар від свого імені. Перелік таких осіб, із зазначенням зразків їх підписів, подається покупцем постачальнику, узгоджується сторонами та оформляється у вигляді додатку, що є невід'ємною частиною цього договору. Передача товару особам, зазначеним у такому переліку, вважається належним виконанням постачальником своїх зобов'язань щодо поставки товару покупцю. При цьому, оформлення жодних інших документів, уповноважуючих на отримання товару (довіреностей, тощо), не вимагається (п. 4.9. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору покупець зобов'язаний сплатити вартість товару на рахунок постачальника, зазначений у реквізитах цього договору, або в інший спосіб, погоджений сторонами, по факту отримання партії товару, зазначеної у видатковій накладній.

Згідно п. 9.2. договору у випадку несплати вартості товару в строк, встановлений п. 5.1. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання по сплаті, незалежно від його тривалості.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків по оплаті товару на строк більш ніж 30 календарних днів, покупець, крім пені, передбаченої п. 9.2. цього договору, додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої партії товару.

Цей договір, згідно п. 12.2., набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань або до розірвання договору у встановленому порядку. У разі, якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік і на тих самих умовах.

Цей договір, додаткові угоди, додатки до нього, передані із застосуванням факсимільного зв'язку (по факсу) або від скановані та передані електронною поштою, мають юридичну силу до зміни їх на оригінали, якими сторони зобов'язані обмінятися не пізніше 30 календарних днів з дати їх підписання (п.12.13. договору).

Додатком від 01.08.2012р. до договору (оригінал наявний в матеріалах справи (а. с. 48) відповідачем у відповідності до п. 4.9. договору визначено перелік уповноважених осіб, які мають право на отримання товару від імені покупця, а саме Даніліна Ольга Сергіївна та Шуста Інна Михайлівна.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 93-12 від 01.08.2012р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов договору № 93-12 від 01.08.2012р. ним було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 104 422, 22 грн.

На підтвердження даного факту позивачем до позовної заяви долучено копії видаткових накладних № КМС-000081 від 13.01.2013р. на суму 54 695, 88 грн., № ЗМС-000075 від 28.01.2013р. на суму 15506, 54 грн., № ЗМС-000094 від 10.02.2013р. на суму 18 359, 50 грн. та № ЗМС-000123 від 24.02.2013р. на суму 15 880, 30 грн.

З матеріалів справи, а саме видаткових накладних № КМС-000081 від 13.01.2013р. на суму 54 695, 88 грн., № ЗМС-000075 від 28.01.2013р. на суму 15506, 54 грн. вбачається, що на виконання умов договору № 93-12 від 01.08.2012р. позивачем поставлено, а відповідачем як особисто, так і в особі уповноважених осіб отримано товар на суму 70 202, 42 грн.

Так, згідно видаткової накладної № КМС-000081 від 13.01.2013р. на суму 54 695, 88 грн. продукцію отримав відповідач особисто, згідно видаткової накладної ЗМС-000075 від 28.01.2013р. товар одержала Тарасенко Т.В., підпис якої скріплений печаткою відповідача.

Відповідно до норм чинного законодавства (ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 207 Цивільного кодексу України) факт вчинення правочину особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі. Отже, наявність печатки на видатковій накладній № ЗМС-000075 від 28.01.2013р. є свідченням скріплення самого документу.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про неотримання товару за даними накладними та відсутність у зазначених осіб повноважень на його отримання.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заперечував щодо підписання ним додатку № 2 від 21.01.2013р. до договору та заперечував уповноваження ним на одержання товару Тарасенко Т.В. за накладними № ЗМС-000094 від 10.02.2013р. на суму 18 359, 50 грн., № ЗМС-000123 від 24.02.2013р. на суму 15 880, 30 грн. Відповідачем було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо підписів на додатку № 2 до договору.

Ухвалами від 10.07.2013р. та від 25.07.2013р. місцевим господарським судом витребовувались у позивача оригінали додатків до договору, зокрема, додатку № 2 від 21.01.2013р.

Позивач без поважних причин не надав витребуваний судом додаток № 2 до договору, що унеможливлює всебічний та об'єктивний розгляд справи, надання правової оцінки додатку № 2 як доказу, призначення судової експертизи. За таких обставин, позов в частині вимог про стягнення 34 239, 80 грн. боргу, підставами яких є додаток № 2 від 21.01.2013р. до договору на уповноваження в одержанні товару Тарасенко Т.В., видаткові накладні № ЗМС-000094 від 10.02.2013р. на суму 18 359, 50 грн., № ЗМС-000123 від 24.02.2013р. на суму 15 880, 30 грн., що містять підпис Тарасенко в одержанні товару, вірно залишені місцевим господарським судом без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. За аналогічних підстав вірно залишено без розгляду і позов в частині вимог про стягнення 1 701, 31 грн. пені, 3 423, 98 грн. штрафу, 341, 95 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення оплати товару за накладними № ЗМС-000094 від 10.02.2013р., № ЗМС-000123 від 24.02.2013р., які є похідними від основного зобов'язання.

З вищезазначених підстав, в зв'язку з ненаданням сторонами оригіналу додатку № 2 від 21.01.2013р. до договору, судом вірно відхилено клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи, а саме видатковими накладними № КМС-000081 від 13.01.2013р. на суму 54 695, 88 грн., № ЗМС-000075 від 28.01.2013р. на суму 15 506, 54 грн. підтверджується передача позивачем відповідачеві товару на суму 70 202, 42 грн.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок не провів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 70 202, 42 грн.

Доводи апелянта (відповідача) про те, що Кузнєцов Ю.Л. - працівник ПО «НК ЗПС», діючи від імені та в інтересах позивача, отримав кошти в розмірі 15 506, 54 грн., а Руденко Р.М. - регіональний менеджер ПАО «НК ЗПС», також діючи від імені та в інтересах позивача, отримав кошти в розмірі 54 694, 88 грн. в якості оплати за товар, про що є відмітка в його журналі доходів та витрат, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які довіреності чи інші документи, якими би позивач уповноважував Кузнецова Ю.Л. та Руденко Р.М. на отримання коштів в якості оплати за поставлений товар за спірним договором.

Крім того, у своїх поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції позивач зазначав, що не уповноважував Руденка Р.М. на отримання від відповідача коштів за поставлений товар та не отримував від нього жодних коштів, в тому числі 54 695, 88 грн.

Оскільки в спірному договорі позивачем не було зазначено свій розрахунковий рахунок, сторони повинні були у відповідності до п. 5.1. договору погодити інший спосіб оплати товару. Однак матеріали справи не містять даних про погодження іншого способу оплати, ніж на рахунок постачальника.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості лише в розмірі 70 202, 42 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 089, 06 грн. пені, 10 444, 22 грн. штрафу, 1 222, 97 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 9.2. договору у випадку несплати вартості товару в строк, встановлений п. 5.1. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання по сплаті, незалежно від його тривалості.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків по оплаті товару на строк більш ніж 30 календарних днів, покупець, крім пені, передбаченої п. 9.2. цього договору, додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої партії товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволено лише частково, а саме по видатковим накладним № КМС-000081 від 13.01.2013р. та № ЗМС -000075 від 28.01.2013р., колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% , нарахованих за період з 14.01.2013р. по 18.06.2013р. по накладній № КМС-000081 від 13.01.2013р. на суму 54 695, 88 грн. та за період з 29.01.2013р. по 18.06.2013р. по накладній № ЗМС -000075 від 28.01.2013р., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 4 387, 75 грн. та 881,02 грн. відповідно.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення п. 9.3. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, колегія суддів зазначає про обґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафу.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. по справі № 06/5026/1052/2011.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 10% штрафу, визначеного на підставі п. 9.3. договору, № КМС-000081 від 13.01.2013р. на суму 54 695, 88 грн. та № ЗМС-000075 від 28.01.2013р. на суму 15 506, 54 грн. погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення штрафу підлягають задоволенню в розмірі 7 020, 24 грн.

Оскільки вимоги позивача по видатковим накладним № ЗМС-000094 від 10.02.2013р. на суму 18 359, 50 грн. та № ЗМС-000123 від 24.02.2013р. на суму 15 880, 30 грн. залишено без задоволення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 1 701, 31 грн. пені, 341, 95 грн. 3% річних та 3 423, 98 грн. штрафу, нарахованих за прострочення оплати товару за даними накладними, відповідно підлягають залишенню без задоволення, як похідні від основного зобов'язання.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 08.08.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Даніліна Дмитра Олександровича на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013р. у справі № 927/853/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013р. у справі № 927/853/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/853/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 03.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко