Постанова № 35801513, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 910/16707/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Мальченко А.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Григоренка В.І. - дов. б/н від 25.12.2012р.

від відповідача Кузишина Я.В. - дов. №21 від 21.09.2012р.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 10.10.2013р. (суддя Котков О.В.)

у справі №910/16707/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Хімагромаркетинг» (далі - ТОВ «Хімагромаркетинг»)

до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

(далі - ПАТ «Компанія «Райз»)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2013р. у справі №910/16707/13 позовні вимоги ТОВ «Хімагромаркетинг» до ПАТ «Компанія «Райз» про стягнення грошових коштів задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 35 800,86 грн. пені, 59 831,57 грн. відсотків річних від простроченої суми та 1 912,70 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині задоволених вимог про стягнення пені та прийняти нове рішення у справі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції оскаржене рішення прийнято з порушенням ст.ст.258, 267 ЦК України й неправильно застосовано ч.6 ст.232 ГК України, які стосуються застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, а також наслідків спливу позовної давності. За твердженнями апелянта, місцевий суд застосував строк позовної давності тривалістю в один рік і шість місяців, тоді як згідно ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення в частині задоволення вимог про стягнення пені скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 29.08.2013р. ТОВ «Хімагромаркетинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Компанія «Райз» про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №АП-19-0375 від 20.07.2011р. (далі - Договір) в сумі 95 730,51 грн., з яких: 59 831,57 грн. - відсотки річних від простроченої суми; 35 898,94 грн. - пеня. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання за Договором та всупереч приписам п.2.1. суму основного боргу сплачено лише 03.08.2012р., внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня та відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов'язання за згаданим правочином тощо.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені з підстав спливу строку позовної давності щодо її стягнення, зазначивши, що ця обставина є підставою для відмови в позові.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення відсотків річних в сумі 59 831,57 грн., відтак їх задовольнив, а в частині стягнення пені прийняв рішення про їх часткове задоволення в сумі 35 800,86 грн.

Так, задовольняючи позов в частині стягнення відсотків річних, місцевий суд вважав, що на підставі п.5.4. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України процентної ставки, встановивши її в розмірі 25% від несплаченої загальної вартості товару до дня повної оплати. Таким чином, суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 59 831,57 грн. як 25% відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором.

В частині позовних вимог про стягнення пені, суд вважав, що її розмір слід розраховувати від суми простроченого платежу, вона не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За розрахунком суду першої інстанції, за період з 29.03.2012р. по 02.08.2012р. стягненню підлягає пеня в розмірі 35 800,86 грн., тому у стягненні пені на суму 98,08 грн. судом відмовлено.

Викладені відповідачем у відзиві на позов заперечення про пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення пені місцевий суд до уваги не взяв й посилаючись на законодавство, постанову пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» та п.5.3. Договору дійшов висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 20.07.2011р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та ПАТ «Компанія «Райз» (покупець) укладено договір поставки ( далі Договір), за умовами п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин (товар), а покупець - прийняти й оплатити його на передбачених Договором умовах.

За договором поставки (ч.1 ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п.2.1. Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в сумі 3 648 900,00 грн. до 15 грудня 2011 року.

Згідно матеріалів справи відповідачем неналежно виконано зобов'язання з оплати товару за Договором, в зв'язку з чим позивачем в квітні 2012 року подано позов про стягнення з нього заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі №5011-61/5132-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012р., позовні вимоги ТОВ «Хімагромаркетинг» задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Компанія «Райз» 689 318,20 грн. основного боргу, 106 727,76 грн. пені та 105 058,75 грн. 25% річних за період з 15.12.2011р. по 28.03.2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2012р. відповідачем сплачено заборгованість на користь позивача, однак з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором та прострочення ним оплати товару, позивач вважав за необхідне стягнути з відповідача пеню та відсотки річних за період з 29.03.2012р. по 02.08.2012 року.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Як згадувалось вище, п.2.1. Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару до 15.12.2011 року.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Договором (п.5.4) сторони дійшли згоди щодо зміни розміру передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України процентної ставки, встановивши її в розмірі 25% від несплаченої загальної вартості товару до дня повної оплати.

Здійснивши перерахунок відсотків річних за період з 29.03.2012р. по 02.08.2012 р., місцевий суд встановив, що їх розрахунок здійснено позивачем правильно, відтак вважав. Що стягненню підлягає визначена позивачем сума - 59 831,57 грн.

З таким розрахунком погоджується і апеляційний господарський суд. Крім того, відповідач не заперечував проти стягнення з нього цієї суми та не оскаржував рішення суду в частині стягнення відсотків річних, про що підтвердив його представник в судовому засіданні апеляційного суду.

Разом з тим, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду в частині задоволення ним позовних вимог про стягнення пені.

Цивільним законодавством встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-258 цього Кодексу. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, перебіг позовної давності починається від дня, коли особі довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ст.261 ЦК України).

Строк виконання зобов'язання ПАТ «Компанія «Райз» з оплати поставленого товару за Договором визначено п.2.1. цього правочину, зокрема, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару до 15.12.2011 р., фактично товар відповідачем оплачено 03.08.2012 р., таким чином позивачем пропущено строк позовної давності, адже позовну заяву до суду подано 29.08.2013 року тощо.

В супереч наведеному місцевий суд вважав, що такого пропуску строку позовної давності не відбулося, адже початок строку перебігу спеціальної позовної давності з врахуванням стягнення пені за період з 15.12.2011 р по 28.03.2012 р. згідно рішення господарського суду м. Києва від 20.06.2012 р., у позивача виникло з 29.03.2012 р. та 03.08.2012 р. й закінчується відповідно 27.09.2013 р. та 31.01 2014 р.

З огляду на визначені місцевим судом терміни, протягом яких позивач вправі звертатись за стягненням пені (обидва перевищують один рік), з якими не погоджується апеляційний суд, підставними та обґрунтованими є апеляційні вимоги відповідача щодо спливу строку спеціальної позовної давності для стягнення з нього пені у даній справі.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, поданою до суду до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).

У відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування позовної давності, однак його доводи та викладені обставини щодо її пропуску судом визнано необґрунтованими.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 35 800,86 грн. пені незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору на підставі ст.49 ГПК України за подання позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за розгляд апеляційної скарги - на позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2013р. у справі №910/16707/13 скасувати в частині стягнення 35 800,86 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення: В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про стягнення 35 800,86 грн. пені відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (ідентифікаційний код 30262667, адреса: 02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, буд. 15, МФО 334851, р/р 26001962502974 в ПАТ «ПУМБ» у м. Донецьк) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (ідентифікаційний код 13980201, адреса: 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, р/р 26001500016675 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313) 957,31 грн. (дев'ятсот п'ятдесят сім гривень) 31 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/16707/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

А.О. Мальченко