Постанова № 35801495, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 910/13189/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Мальченко А.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Леонова О.Є. - дов. №2237/18 від 19.09.2013р.

від відповідача не з'явились

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «АХА Страхування»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 24.09.2013р. (суддя Борисенко І.І.)

у справі №910/13189/13

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «АХА Страхування»

(далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування»)

до Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «ПЗУ Україна»

(далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»)

про відшкодування шкоди в порядку регресу 2 908,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. у справі №910/13189/13 в задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2 908,16 грн. відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача в якості відшкодування шкоди в порядку регресу 2 908,16 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні позову з підстав ненадання належних доказів та безпідставно не взято до уваги, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування є платіжне доручення №3455 від 16.05.2011р., рахунок-фактура №0000043082 від 05.05.2011р. Крім цього, підтвердженням суми завданих збитків являється ремонтна калькуляція №01795 від 05.05.2011р. тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю за наведених в скарзі підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином (відповідне повідомлення наявне в матеріалах справи - а.с.146), про неявку та її причини суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути в його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення з відповідача 2 908,16 грн. відшкодування збитків в порядку регресу. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивачем, як страховиком, виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2 908,16 грн. в зв'язку з пошкодженням його транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася з вини страхувальника відповідача, на підставі чого до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача тощо.

Суд першої інстанції, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд вважав, що калькуляція та акт виконаних робіт №ТО11-13264 від 06.06.2011р., на які посилався позивач як на обґрунтування вартості матеріально збитку не є належними доказами, а відтак дійшов висновку, що позивачем не доведено в передбачений ст.34 ГПК України спосіб наявність законних підстав для задоволення позову тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 29.04.2011р. в м. Києві, на пл. Вокзальній відбулася ДТП за участю транспортних засобів: «Шкода» д/н АА5531КН під керуванням Хамбір Ірини Анатоліївни (далі - Хамбір І.А.) та «Шкода» д/н АА5079НС під керуванням Костюк Ірини Миколаївни (далі - Костюк І.М.), внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб «Шкода» д/н АА5531КН, який на праві приватної власності належить Хамбір І.А..

Вищезгаданий транспортний засіб застраховано в ПрАТ «СК «АХА Страхування» на підставі договору страхування №ВП2240002/05/11 від 06.12.2010р. (далі - Договір страхування), укладеного між позивачем та Хамбір І.А.

Відповідно до п.19.2. Договору страхування, розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому предмета страхування (дефектної відомості, автотоварознавчої експертизи, акту огляду транспортного засобу); документа, складеного компетентними органами про обставини, час, місце страхового випадку, із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого предмета страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза тощо).

Згідно ремонтної калькуляції №01795 від 05.05.2011р. та рахунку-фактури №0000043082 від 05.05.2011р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Шкода» д/н АА5531КН становить 3 661,51 грн.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що за умовами Договору страхування, на підставі страхового акту №2011/U/OMOD02259/UIА4533 від 12.05.2011р. та зібраних документів позивачем було розраховано та виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2 908,16 грн. (вартість відновлювального ремонту зменшена на безумовну франшизу за Договором страхування (3 661,51-753,35=2 908,16)), що підтверджується платіжним дорученням №11530 від 16.05.2011 року.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.993 ЦК України).

Аналогічні положення містять й приписи ст.27 Закону України «Про страхування», згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом ( ч.1 ст.1191 ЦК України).

Положеннями ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом згаданих норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як встановлено матеріалами справи, ДТП сталася з вини Костюк І.М., яка на законних підставах керувала транспортним засобом «Шкода» д/н АА5079НС, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва №3-4712/11 від 22.06.2011р. Таким чином, саме Костюк І.М. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний транспортному засобу «Шкода» д/н АА5531КН в результаті ДТП.

Відповідно до ст.22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній на момент ДТП редакції, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З огляду на наведене, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такою особою, в даному випадку, є Костюк І.М. Однак, якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика,останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно матеріалів справи між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (страховик) та ТОВ «БАЙЄР» (страхувальник) укладено поліс №АА/0662892 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Забезпечений транспортний засіб - «Шкода» д/н АА5079НС.

Відповідно до вищезгаданого полісу його укладено за типом договору-1, тобто, за цим полісом застрахована цивільну-правову відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб. Доказів того, що Костюк І.М. керувала транспортним засобом без відповідної правової підстави матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Місцевим судом встановлено, що відповідачу було надіслано регресну вимогу №4266/2 від 12.10.2012р. про виплату страхового відшкодування на користь позивача, проте його відповідачем не сплачено.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції посилався на Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» зазначаючи, що позивачем не надано підтверджень, що особа, яка склала калькуляцію є оцінювачем, оскільки в матеріалах справи відсутнє таке кваліфікаційне свідоцтво тощо.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що проведення оцінки майна по визначенню збитків або розміру відшкодування на підставі ч.2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є обов'язковим у встановленим законом випадках. Натомість, імперативної норми, яка би зобов'язувала страховика в обов'язковому порядку звертатися до суб'єктів оціночної діяльності, визначених вищезгаданим Законом, чинне законодавство не містить.

Таким чином, позивачем дотримано вимог ст.ст.32, 33 ГПК України та доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами й підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору на підставі ст.49 ГПК України за подання позову та за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. у справі №910/13189/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) 2 908 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 16 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/13189/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

А.О. Мальченко