Ухвала суду № 35800350, 04.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1-49/13 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 11/780/964/13 Доповідач у 2 інстанції ЗімінаКатегорія 54 04.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

4 грудня 2013 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Зіміної В.Б.

суддів - Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М.

з участю: прокурора - Скрипки І.М.

виправданого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції Подолінської І.С. на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 4 жовтня 2013 року; -

в с т а н о в и л а:

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 4 жовтня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Андрусіїв, Гощанського району, Рівненської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого директором ТОВ «ВПК Зоряний», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано невинним за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України і виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Згідно із вироком, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, вчиненому за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2, обіймаючи посаду директора ТОВ «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» від 09.09.2005 року, не виконав рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року, яке вступило в законну силу, та згідно якого ТОВ «ВПК «Зоряний» зобов'язано повернути ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» все майно одержане за договором купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від 04.10.1993 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 04.10.1993 року ТОВ ВПК «Зоряний» передано нерухоме майно відділення санаторію ім. 1 Травня, що включає: корпуси № 10, 11, 12, 13, 14, 15, надвірну вбиральню, танцювальний майданчик, паркову бесідку, доріжку пішоходну асфальтовану, водопровід, каналізацію, теплові та електричні мережі, а також земельну ділянку площею 2,7 га., які розташовані по АДРЕСА_2.

17.09.2010 року ВДВС Вишгородського районного управління юстиції Київської області на адресу боржника - ТОВ «ВПК «Зоряний» направлено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21405014 в якій встановлено термін для добровільного виконання рішення суду до 22.09.2010 року.

У зв'язку з невиконанням ТОВ «ВПК «Зоряний» рішення суду ВДВС Вишгородського районного управління юстиції Київської області відповідно до ст. ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження» 26.10.2010 року та 16.02.2011 року винесено постанови про накладення на боржника штрафу, які разом із письмовим попередженням про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду направлено на його адресу.

Про невиконання рішення суду заступником начальника відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області 25.10.2010 року, 08.11.2010 року та 20.11.2010 року складено відповідні акти.

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 11.03.1999 року майно відділення санаторію ім.1 Травня на даний час зареєстровано за ТОВ «ВПК «Зоряний» та ЗАТ «Укрпрофздоровниця» не передавалось.

Таким чином, директор ТОВ ВПК «Зоряний» ОСОБА_2, як посадова особа уповноважена на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення та маючи реальну можливість його виконати, не вжив жодних дій, спрямованих на виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 04.10.2013 року ОСОБА_2 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, визнано невинним і виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції у вироку зазначив, що предметом злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України є законне судове рішення. Проте по справі встановлено, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року, яке не виконував ОСОБА_2, в передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку, за нововиявленими обставинами, скасовано рішенням Господарського суду м. Києва від 21.08.2013 року, яке набрало законної сили. Тобто попереднє рішення суду визнано незаконним.

За таких обставин у діянні ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 382 КК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції визнав його невинуватим та виправдав.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосований кримінальний закон.

Так, директор ТОВ ВПК «Зоряний» ОСОБА_2, як посадова особа уповноважена на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення та маючи реальну можливість його виконати, умисно не виконував рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року. Зокрема, останній у період з 16.03.2010 року до 21.08.2013 року, умисно відмовлявся повертати ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» нерухоме майно санаторію ім. 1 Травня. Однак, судом не взято до уваги, що на протязі 3,5 років вчинене ОСОБА_2 діяння мало суспільну небезпечність.

Прокурор зазначає, що та обставина, що рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року, яке не виконував ОСОБА_2 було скасовано, свідчить лише про те, що внаслідок зміни обстановки вчинене ОСОБА_2 діяння втратило суспільну небезпечність і тому до останнього підлягає застосуванню ст. 48 КК України, якою передбачено звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

В зв'язку з цим апелянт просить вирок Вишгородського районного суду Київської області від 04.10.2012 року щодо ОСОБА_2, виправданого за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В запереченнях на апеляцію прокурора виправданий ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляції прокурора, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, оскільки посилання прокурора на незаконність вироку суду є голослівним та бездоказовим. Крім того, рішення, за невиконання якого він обвинувачувався, на момент винесення вироку було скасовано, а тому воно не має правових наслідків.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, яка апеляцію прокурора підтримала, підтвердила її доводи та просила задовольнити;

виправданого, який вважає апеляцію прокурора не обґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а вирок суду без змін;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та виправданого з останнім словом, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 327, ч.4 ст 334 КПК України (1960 року), п. 21, ч.1 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року, виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, коли не доведено його участь у вчиненні злочину. В мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному, результати дослідження, аналізу та оцінки доказів, а також мотивовані висновки суду про відсутність в діях підсудного складу злочину, тобто мотивовані висновки суду для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Однак, ці та інші вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції дотримані не були, висновки суду про відсутність в діях підсудного складу злочину належним чином не мотивовані, а доводи обвинувачення не спростовані.

Ст. 382 ч.2 КК України передбачена відповідальність за умисне невиконання рішення, що набрало законної сили, вчинене службовою особою

Як вбачається з обвинувального висновку та матеріалів справи, орган досудового слідства обґрунтував обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_2 за ч.2 ст. 382 КК України тим, що директор ТОВ ВПК «Зоряний» ОСОБА_2, як посадова особа уповноважена на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення та маючи реальну можливість його виконати, не вжив жодних дій, спрямованих на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» та ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Зазначаючи у вироку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року, яке не виконував ОСОБА_2, в передбаченому ГПК України порядку, за нововиявленими обставинами скасовано рішенням Господарського суду м. Києва від 21.08.2013 року, яке набрало законної сили, тобто попереднє рішення суду визнано незаконним, що свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, суд першої інстанції не врахував того, що на протязі більше трьох років ОСОБА_2 не виконував судового рішення, яке було обов'язковим до виконання.

Та обставина, що рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року, в подальшому було скасовано, свідчить лише про те, що внаслідок зміни обстановки вчинене ОСОБА_2 діяння втратило суспільну небезпечність.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України та неправильно застосував кримінальний закон, що є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, а тому апеляція прокурора підлягає задоволенню.

За наявності зазначених вище порушень закону вирок Вишгородського районного суду Київської області від 04.10.2013 року щодо ОСОБА_2 не може визнаватися законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно врахувати наведене, дослідити зібрані у справі докази, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку, прийняти у справі законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 371 КПК України (1960 року) колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 04.10.2013 року, яким ОСОБА_2 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України визнано невинним і виправдано в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

СУДДІ

Зіміна В.Б. Ігнатюк О.В. Рудніченко О.М.