Рішення № 35800315, 05.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3106/13-ц Головуючий у І інстанції Степанова О.С.Провадження № 22-ц/780/6864/13 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 26 05.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року позивач звернувся із вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 296 922,92 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 (далі - відповідач1) укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 30 356 дол. США за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 10,6 % річних з кінцевим терміном повернення 06.09.2014 р. В рахунок забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 (далі - відповідач2) було укладено договір поруки від 07.09.2007 року, відповідно до якого боржник та поручитель несуть перед кредитором солідарну відповідальність. 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань на користь АТ «Дельта Банк». Позивач зазначає, що в порушення вимог договору відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 03.04.2013 р. складає 37 147,87 дол. США, що еквівалентно 296 922,92 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, зазначеним нормам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, 07.09.2007 р. між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договорів № 1021/ФВК-07 для придбання автомобіля, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 30 356 дол. США за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 10,6 % річних з кінцевим терміном повернення 06.09.2014 року.

07.09.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1021/Zфпор-07, відповідно до якого боржник та поручитель несуть перед кредитором солідарну відповідальність за виконання боржником зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк» (а.с. 93-102).

Згідно п.4.1 зазначеного договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» передав АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого позивач замінив ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.

Згідно п.4.2 договору про передачу активів до АТ «Дельта Банк» перейшло (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, до яких належить і спірний кредитний договір № 1021/ФВК-07.

У Витягу з Додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь позивача від 30.06.2010 року зазначений перелік кредитних та забезпечувальних договорів, право вимоги на які перейшло до позивача, а саме спірний кредитний договір 1021/ФВК-07 та договір поруки № 1021/Zфпор-07 (а.с. 23).

05.03.2013 року позивач надіслав на адресу обох відповідачів досудову вимогу № 31.4-08/223713 щодо наявності заборгованості по кредитному договору, де також зазначено про передачу прав вимоги за цим кредитним договором на користь позивача (зміну первісного кредитора на нового), що підтверджується копією реєстру відправки листів та зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 86-92).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 03.04.2013 р. складає 296 922,92 грн., з яких: заборгованість за кредитом - у розмірі 202 196,36 грн., заборгованість по процентам - у сумі 94 726,56 грн.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів зміни кредитора ТОВ «Укрпромбанку» на ПАТ «Дельта Банк» у зобов'язаннях по спірному кредитному договору, а також наявності у позивача права вимоги за цим договором, та, що позивачем не було належним чином повідомлено відповідачів про зміну кредитора.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд першої інстанції, визнаючи копії договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року та витягу з додатку № 2 до договору про передачу активів від 30 червня 2010 року, копії досудових вимог недопустимими та неналежними, виходив з положень ч.2 ст. 59 ЦПК. При цьому місцевий суд не звернув увагу, що згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належність доказу полягає безпосередньо у наявності інформації щодо предмета доказування, а в розумінні ст. 59 ЦПК недопустимими є докази, які отримано з порушенням порядку, встановленого законом, чого апеляційним судом не було виявлено.

Крім того, у матеріалах справи відсутні вимоги або запити суду про надання позивачем оригіналів письмових доказів щодо переходу права вимоги до позивача як нового кредитора. Відсутні також докази, які спростовують або ставлять під сумнів право звернення позивача з таким позовом.

За таких обставин, колегія суддів бере до уваги надані позивачем докази на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Укрпромбанк» до позивача, та вважає їх належними, допустимим та достатніми. Крім того, відповідачами у справі зазначені обставини, а саме заміна первісного кредитора на нового - позивача, не оспорюються.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Але зазначені норми закону не пов'язують це право з невиконанням боргових зобов'язань взагалі, в тому числі і перед попереднім кредитором.

Згідно до ч.1 ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 518 ЦК боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Однак, неповідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні не звільняє його від обов'язку виконати взяте зобов'язання, а лише може бути підставою для застосування ч.2 ст.516 ЦК щодо виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові як належного виконання.

Крім того, не можна повністю погодитись з висновком суду першої інстанції щодо неповідомлення боржника про заміну кредитора, оскільки в матеріалах справи містяться копії досудових вимог № 31.4-08/223713 щодо наявності заборгованості за кредитним договором № 1021/ФВК-07, направлених на адресу відповідачів, в яких зазначено про передачу прав вимоги за цим кредитним договором на користь позивача, що підтверджується копією реєстру відправки листів та зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 1054 ЦК за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї статті, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем ОСОБА_1 він належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 03.04.2013 р. складає 296 922,92 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 202 196,36 грн., заборгованість по процентам у сумі 94 726,56 грн., що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості за цим кредитним договором (а.с. 13).

Оскільки будь-яких доказів на відсутність заборгованості або обґрунтовану зміну її розміру, відповідачі ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій, не надали, то колегія суддів вважає за необхідно стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, як поручителя, на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 296 922,92грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 88 ЦПК України, також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі по 1 484,61 грн. з кожного (2 969,23 грн. /2).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ( МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, Р/Р 373980009) заборгованість за кредитним договором у розмірі 296 922,92 грн. (двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні 92 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ( МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, Р/Р 6499100199) судовий збір по 1 484,61 грн. (тисячу чотириста вісімдесят чотири гривні 61 копійку) з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко